ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 539/2291/16-к
провадження № 51-3085км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016170000000086, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2014 року за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 263-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки та у виді штрафу в розмірі 8500 гривень, згідно зі ст. 75 КК звільненого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Попівка Миргородського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2017 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2014 року й остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Цим же вироком визнано винуватим та засуджено ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Судові рішення щодо ОСОБА_9 в касаційному порядку не оскаржуються.
Вирішено долю речових доказів та питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до вироку 03 березня 2016 року об 11:30 на АДРЕСА_3 ОСОБА_9 збув ОСОБА_10 вогнепальну зброю - пістолет калібру 9 мм РА, серійний номер " НОМЕР_1", та бойові припаси - 37 патронів калібру 9 мм за 10 800 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18 березня 2016 року о 15:30 на вул. Гоголя в м. Миргороді ОСОБА_9 умисно, повторно збув ОСОБА_10 вогнепальну зброю - автомат конструкції "Калашніков" "АКС-47", серійний номер " НОМЕР_2", та бойові припаси - 87 патронів калібру 7,62 мм за 16 300 грн.
18 березня 2016 року о 22:30 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_8, виявлено та вилучено: бойові припаси - 10 патронів калібру 9 мм, 2 гранати дистанційної дії оборонного типу Ф-1 і вогнепальну зброю - перероблений шляхом встановлення нештатного ствола самостійним способом пістолет Шмайсер "СПШ790", серійний номер " НОМЕР_3", калібру 9 мм, які обвинувачений ОСОБА_8 умисно, незаконно зберігав за місцем свого проживання.
Полтавський апеляційний суд апеляційні скарги прокурора та захисника залишив без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2017 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2017 року та ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8, захисник ОСОБА_6 звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд судових рішень у зв`язку з допущеними, на її думку, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Наводить доводи про порушення апеляційним судом загальних засад кримінального провадження, оскільки він не створив необхідних умов для реалізації наданих учасникам прав та виконання ними своїх обов`язків.
Захисник вважає, що обшук у помешканні її підзахисного проведено з такими порушеннями приписів Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), які тягнуть за собою недопустимість здобутих доказів, покладених в основу висновку про винуватість ОСОБА_8 . Захисник звертає увагу, що аналогічні доводи наведено нею у клопотанні про визнання доказів недопустимими, однак суд апеляційної інстанції, не розглянувши її клопотання, датованого 15 лютого 2023 року, перешкодив стороні захисту довести їх обґрунтованість.
Захисник ОСОБА_6 виходить з того, що правоохоронні органи, за відсутності невідкладних випадків, передбачених законом, не мали права без ухвали слідчого судді проводити обшук у нічний час. Вказує, що суд першої інстанції не досліджував та не дав правової оцінки ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2016 року, якою було легалізовано обшук у помешканні ОСОБА_8, що вказана ухвала була долучена прокурором на стадії апеляційного перегляду, і це перешкодило стороні захисту подати заперечення на рішення слідчого судді в підготовчому судовому засіданні.
Наводить доводи про невідповідність цієї ухвали слідчого судді приписам ст. 372 КПК, оскільки вона не містить найменування кримінального провадження, та вимогам частин 1, 3 ст. 233 КПК, позаяк слідчим суддею в обґрунтування постановленого рішення вказано про необхідність відшукати і вилучити грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, вогнепальну зброю, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, комп`ютерну техніку та будь-які носії інформації, що мають відношення до злочинної діяльності ОСОБА_8, проте вказані підґрунтя не передбачені як підстави для невідкладного проведення обшуку. Крім того, в ухвалі зазначено, що обшук проведено у зв`язку з безпосереднім переслідуванням особи, однак на момент проведення обшуку, за доводами захисника, ОСОБА_8 був затриманий. Підсумовуючи, захисник вказує на необхідність визнати результати проведеного обшуку недопустимими доказами, як обшуку, здійсненого без ухвали слідчого судді за відсутності невідкладних випадків, передбачених ч. 1 ст. 233 КПК. При цьому заперечує обґрунтованість висновку суду, який установив, що ОСОБА_8 особисто дозволив проводити обшук за місцем його проживання.
Захисник також вказує на порушення приписів статей 208, 209-213 КПК, оскільки, на її переконання, матеріали провадження свідчать про затримання ОСОБА_8 близько 17 години 18 березня 2016 року в м. Миргороді, проте усупереч вимогам ч. 5 ст. 208 КПК протоколу затримання складено не було, як і не було залучено захисника, чим порушено право на захист ОСОБА_8 . Протокол про затримання ОСОБА_8 було оформлено 19 березня 2016 року з 02:36 до 04:00 та відповідно забезпечено участь захисника.
Вказує, що апеляційний суд належним чином доводів апеляційної скарги не перевірив та, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив належних мотивів свого рішення. Висновок апеляційного суду про те, що попередня судимість ОСОБА_8 та відомості про його попередню роботу доводять винуватість особи у вчиненні інкримінованого злочину, вважає необґрунтованим припущенням.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 щодо наявності підстав до задоволення касаційної скарги зазначила, що покладається на розсуд суду.
Прокурор ОСОБА_5 просила залишити касаційну скаргу захисника без задоволення як необґрунтовану.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить із наступного.
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, тобто законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У статті 419 КПК визначено, що в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотрималися.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачувалися у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК, тобто в незаконному носінні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї, а також бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинених за попередньою змовою групою осіб; крім того, ОСОБА_8 обвинувачувався в незаконному зберіганні вогнепальної зброї, а також бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Ухвалюючи обвинувальний вирок у провадженні, місцевий суд безпосередньо дослідив пояснення обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12, а також письмові докази: протокол огляду грошових коштів від 03 березня 2016 року, протоколи огляду покупця - ОСОБА_10 від 03 та 18 березня 2016 року, протокол вилучення у покупця придбаного товару від 03 березня 2016 року, протокол огляду грошових коштів від 18 березня 2016 року, висновки експерта від 15 березня 2016 року № 547, від 14 березня 2016 року № 551, від 31 березня 2016 року № 670, від 01 квітня 2016 року № 671, від 16 червня 2016 року № 4476, протокол огляду від 18 березня 2016 року та фототаблицю до нього, протокол обшуку від 18 березня 2016 року; відеозапис проведення негласної слідчої дії; речові докази, і надав цим доказам оцінку у вироку за правилами ст. 94 КПК.
Зазначену сукупність досліджених доказів суд першої інстанції визнав недостатньою для доведення винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у спільному вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК, однак достатньою для доведення їхньої осібної винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК, за відсутності ознак співучасті.
Місцевий суд розглянув кримінальне провадження в межах, визначених ч. 1 ст. 337 КПК, відповідно до обвинувального акта, а апеляційний суд переглянув його в межах апеляційних скарг прокурора та захисника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_8 відповідно до приписів ст. 404 КПК і в порядку, передбаченому ст. 405 цього Кодексу.
При цьому матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені нею в касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви стосовно визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи сторони захисту щодо залишення поза увагою клопотання захисника від 15 лютого 2023 року про визнання доказів недопустимими.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 396, ч. 3 ст. 404 КПК у їх взаємозв`язку з приписами статей 409, 410, 411 КПК учасник кримінального провадження може звертатися до апеляційного суду з окремим клопотанням про дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується, та відповідно місцевим судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а також у разі, коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об`єднаної палати від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20 (провадження № 51-1747кмо22), суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того, чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів, за наявності відповідних підстав.
Матеріали кримінального провадження свідчать, що сторона захисту не заявляла клопотання про повторне дослідження доказів, а клопотання про визнання доказів недопустимими, на яке посилається захисник, фактично відтворює зміст доводів, викладених захисником у доповненнях до апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження апеляційним судом і на які цей суд надав мотивовані відповіді.
Крім того, вирішуючи клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, зокрема і тих, про недопустимість яких стверджувала захисник ОСОБА_6, ні прокурор, ні сторона захисту в судовому засіданні не наполягали на повторному безпосередньому дослідженні доказів та не заперечували проти того, щоб оцінку доводам апеляційних скарг було надано судом у нарадчій кімнаті. Суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, яку надав суд першої інстанції, іншої оцінки їм не надав, і підстав вважати оцінку доказів такою, що суперечить приписам ст. 94 КПК, у суду касаційної інстанції немає.