ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 695/1190/16-к
провадження № 51-2274км23
Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
виправданого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250160000655, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК, п. 6 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 17 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та виправдано його.
Судом також вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 22 листопада 2015 року близько 14:00, знаходячись на узбіччі автодороги "Фастів-Митниця-Обухів-Канів" на відстані 300 м від знаку "Канів" при виїзді з м. Канева, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8, з корисливих мотивів, бажаючи настання смерті потерпілої, умисно наніс їй численні удари руками та ногами по голові та тулубу, чим спричинив тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 08 грудня 2015 року № 03-01/955 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких наступила смерть потерпілої. Надалі ОСОБА_6 заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 100 грн та відтягнув тіло з узбіччя автодороги вглиб лісового насадження на відстань 15 м, де лишив. Таким чином, ОСОБА_6 умисно, протиправно заподіяв смерть ОСОБА_8 .
У той же час ОСОБА_6, з метою пограбування, перебуваючи на узбіччі автодороги "Фастів-Митниця-Обухів-Канів" на відстані 300 м від знаку "Канів", при виїзді з м. Канева, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснив розбійний напад, поєднаний із застосуванням насильства, а саме наніс численні удари руками та ногами по голові та тулубу потерпілій ОСОБА_8, спричинивши їй тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 08 грудня 2015 року № 03-01/955 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких наступила смерть потерпілої. Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 100 грн. Надалі ОСОБА_6 відтягнув тіло ОСОБА_8 з узбіччя автодороги вглиб лісового насадження на відстань 15 м, де лишив.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню, - ч. 4 ст. 187 КК, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд не дотримався приписів ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та безпідставно відхилив клопотання прокурора про безпосереднє дослідження доказів, яке було подано з огляду на допущену судом першої інстанції неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення, порушення встановлених ст. 94 КПК правил оцінки доказів, тобто не лише кожного окремо, а й у їх сукупності та взаємозв`язку, що потягло за собою неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Вказує, що апеляційний суд не дав оцінки доводам прокурора про недопустимість показань свідка ОСОБА_9 через те, що всупереч приписам ст. 352 КПК її особу не встановлено на підставі належних документів. Крім того, цей суд не надав оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про необхідність застосування приписів ч. 12 ст. 290 КПК щодо оцінки показань цього свідка, позаяк вони не відкриті прокурору в порядку ст. 290 вказаного Кодексу.
Вказує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора про упереджену позицію суду щодо відображення у тексті вироку показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, відтак неправильне трактування їх змісту, про недотримання правил оцінки показань цих свідків, яка суперечить вимогам ст. 94 КПК.
Звертає увагу на залишення поза увагою місцевим судом як показань та заяви свідка ОСОБА_15, так і протоколу його допиту, оскільки суд взагалі не надав їм оцінки, а також на те, що суд наступної інстанції не надав відповіді на доводи скарги прокурора, який вказував на ці обставини, як на порушення вимог кримінального процесуального закону.
Наполягає на тому, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів прокурора про неправильну оцінку даних судово-медичних та судово-імунологічних експертиз.
Також прокурор зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи про те, що підстави виправдання обвинуваченого, відображені у вироку, суперечать одна одній та є взаємовиключними самостійними підставами виправдання особи, з огляду на що вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, оскільки суд належним чином не мотивував свого рішення та не надав належної оцінки викладеним в апеляційній скарзі прокурора доводам та не спростував їх обґрунтованість.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Виправданий та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора та просили оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Від захисника ОСОБА_7 також надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, де він просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Від потерпілої ОСОБА_16 надійшла заява про розгляд справи без її присутності, де вона також зазначає про те, що не має претензій до виправданого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
За приписами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
За вимогами, встановленими в ст. 370 цього Кодексу, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку за п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі поданих у судовому засіданні.
Завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, на підставі яких він вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК).
Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (не підтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує твердження слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки діяння.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши докази у кримінальному провадженні, навів мотиви про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, не знайшла свого підтвердження на підставі досліджених доказів, а тому є недоведеною.Крім цього, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вказав, що доходить висновку про необхідність постановлення виправдувального вироку стосовно ОСОБА_6 за відсутністю в його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень.