ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 645/2114/20
провадження № 51-139км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6,
ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220460000553, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, згідно зі статтями 88, 89 Кримінального кодексу України (далі-КК) раніше не судимого,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Кулиничі Харківського району Харківської області, жителя АДРЕСА_2, раніше засудженого вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2021 року ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за:
ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
ч. 3 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців з конфіскацією майна. Строк покарання ухвалено обчислювати з 15 березня 2020 року.
Крім того, вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
Також вказаним вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Судові рішення щодо нього в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду 15 березня 2020 року о 04:20 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували на перехресті вулиць Салтівське шосе та Медичної в м. Харкові, де побачили автомобіль "Daewoo Lanos", д.н. НОМЕР_1, під керуванням раніше незнайомого їм ОСОБА_11 . В цей момент у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник спільний злочинний намір спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Реалізуючи свій спільний злочинний намір, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підійшли до вказаного автомобіля та попросили ОСОБА_11 довезти їх до буд. АДРЕСА_3, на що останній погодився. ОСОБА_8 сів на переднє пасажирське сидіння, в той час як ОСОБА_9 сів на заднє сидіння автомобіля. Приїхавши за вказаною адресою, ОСОБА_8 сказав ОСОБА_11 зупинити автомобіль, після чого дістав стартовий пістолет калібру "Blow TR14", який він мав при собі, направив його на ОСОБА_11 та висунув вимогу про передачу належних потерпілому грошових коштів та мобільного телефону. В цей момент ОСОБА_9 простягнув праву руку між водійським та переднім пасажирським сидіннями автомобіля та умисно наніс ОСОБА_11 удар внутрішньою поверхнею кулака правої руки в грудну клітину справа, чим завдав останньому фізичний біль. ОСОБА_11, сприймаючи стартовий пістолет, як реальну вогнепальну зброю, а дії та погрози ОСОБА_8 і ОСОБА_9, як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, передав ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 1500 грн та мобільний телефон "Samsung Galaxy J5", вартість якого складає 1983 грн. Вказане ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обернули на свою користь, спричинивши таким чином ОСОБА_12 матеріальну шкоду в сумі 3483 грн.
Крім цього, 15 березня 2020 року приблизно о 04:30 у ОСОБА_8, який діяв за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9, в салоні належного ОСОБА_13 автомобіля "Daewoo Lanos", д.н. НОМЕР_1, під керуванням потерпілого ОСОБА_12, який користувався автомобілем на підставі договору оренди автомобілю № 2 від 05 грудня 2018 року, виник злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілого. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_8 передав стартовий пістолет калібру "Blow TR14" ОСОБА_9, який почав почав погрожувати ОСОБА_12 його застосуванням. ОСОБА_8 висловив вимогу до потерпілого, щоб він звільнив водійське місце та пересів на заднє сидіння автомобіля. ОСОБА_12, сприймаючи можливість застосування пістолету, як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, виконав дану вимогу. Після чого, ОСОБА_8 пересів на водійське сидіння та, скориставшись ключем, який потерпілий залишив у замку запалювання, завів двигун, почав рухатися на вказаному автомобілі в бік будинку № 12 по вул. Ювілейній в м. Харкові.
Таким чином ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_9 незаконно заволоділи даним транспортним засобом, вартість якого складає 44 020, 98 грн.
Далі ОСОБА_8 проїхав на вказаному автомобілі близько 100 метрів, після цього, не впоравшись із керуванням допустив зіткнення з бетонною опорою енергопостачання, внаслідок чого автомобіль, який належить на праві власності ОСОБА_13, отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту складає 15 775 грн.
Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишили викрадений ними автомобіль та з місця вчинення злочину зникли, заподіявши власнику автомобіля матеріальну шкоду на вказану вище суму.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 06 жовтня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з постановленими щодо ОСОБА_9 судовими рішеннями його захисник ОСОБА_10 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2021 року та ухвали Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На думку захисника, суд першої інстанції допустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не надав достатньо часу на підготовку для виступу у судових дебатах. Вважає, що суд першої інстанції, під час вирішення цього питання не врахував практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, постанови ККС ВС від 24 листопада 2021 року в справі № 643/2909/17 (провадження № 51-5055км20) та від 19 липня 2022 року в справі № 727/13085/18, (провадження № 51-10250км18).
Вважає, що показання потерпілого спростовують висновки суду про наявність попередньої домовленості між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Не погоджується з висновками судів щодо співучасті та попередньої домовленості обвинувачених щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК. Оскаржує висновки суду щодо попередньої домовленості обвинувачених на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Вважає, що вина його підзахисного не доведена поза розумним сумнівом.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення права на справедливий суд, не врахував висновки ККС ВС щодо процесуальних наслідків ненадання часу для підготовки до виступу у судових дебатах та формально погодився з обвинувальним вироком місцевого суду.
Позиції учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор просила залишити касаційну скаргу захисника без задоволення.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу. Вмотивованим є рішення,
в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК установлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вбачається, що місцевий суд, з яким погодився і апеляційний суд, визнав ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 КК, ч. 3 ст. 289 КК. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, ретельно дослідивши обставини кримінального провадження, дійшов висновку, що досліджені докази узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Такого висновку суд дійшов за результатами оцінки показань засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_11, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, письмових доказів у провадженні: протоколів огляду місця події від 15 та 20 березня 2020 року з фототаблицями; протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 березня 2020 року; протоколів огляду речей від 15 та 20 березня 2020 року; протоколу пред`явлення речей для впізнання від 16 березня 2020 року; відеозаписів проведення слідчого експерименту від 25 березня 2020 року за участю ОСОБА_9 та від 26 березня 2020 року за участю ОСОБА_11 ; висновків експертів від 23 березня 2020 року № 6/591СЕ-20, від 30 березня 2020 року № 6680, від 26 березня 2020 року № 10/1/430СЕ-20, а також досліджених в судовому засіданні речових доказів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати
та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
Отже, доводи касаційних скарг захисника, які фактично зводяться до посилань на неповноту судового розгляду, незгоди з наданою судами оцінкою доказів на предмет їх достовірності, в силу приписів статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційних скарг захисника щодо неправильної, на думку сторони захисту, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності чи недопустимості окремих досліджених судом доказів, зокрема, доводи сторони захисту про неправильну оцінку показань потерпілого ОСОБА_11 .
Правильність оцінки місцевим судом показань потерпілого ОСОБА_11 була предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який детально проаналізував їх у взаємозв`язку із іншими доказами, зокрема, протоколом слідчого експерименту від 26 березня 2020 року. Рішення про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів суд ухвалив не лише на підставі показань потерпілого, наданих у судовому засіданні, а і з урахуванням інших доказів у провадженні, зокрема, протоколу та відеозапису слідчого експерименту від 26 березня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_11, який в ході перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення детально повідомив про обставини спільно вчинених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинів.