ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 317/3694/19
провадження № 51-2641км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 6 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080230001030, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_7, що спричинило його смерть, за таких обставин.
Так, 18 серпня 2019 року приблизно о 23:50 ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на подвір`ї території домоволодіння АДРЕСА_2, діючи на ґрунті неприязних відносин, підбіг до ОСОБА_7, котрий лежав у дворі обличчям до низу, та завдав йому два удари правою ногою у ліву частину голови, після чого стрибнув обома ногами на голову, чим заподіяв потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, від якого настала його смерть.
Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдано, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК, вчинено обвинуваченим.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що апеляційний суд в супереч вимог ч. 3 ст. 404 КПК дослідив лише частину доказів, про які просив прокурор, при цьому необґрунтовано відмовив у допиті потерпілої, свідків та дослідженні інших доказів, яким було дано неправильну оцінку судом першої інстанції, та які підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину. На думку прокурора, вказані порушення призвели до незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 121 КК і перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Крім того, апеляційний суд залишивши апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою, тому його рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК і підлягає скасуванню.
До початку касаційного розгляду від захисника ОСОБА_8 надійшла заява, в якій він просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
Крім того, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час перегляду вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
Як убачається з матеріалів справи, вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано, у зв`язку з недоведеністю, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати цей вирок суду та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
В обґрунтування своїх доводів, прокурор вказував, що вирок є невмотивованим та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не оцінив докази надані стороною обвинувачення у їх сукупності, та надав перевагу версії розвитку події, на якій наголошувала сторона захисту.
Стверджував, що показання ОСОБА_6 про його непричетність до вчинення злочину спростовуються наявними в матеріал кримінального провадження доказами, які прокурор просив повторно дослідити під час апеляційного розгляду.