Постанова
Іменем України
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 522/10701/20
провадження № 61-9778св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Одеська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Стахової Н. В., від 08 травня 2023 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про встановлення факту спільного проживання та визнання права на спадкування, як спадкоємиці четвертої черги.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1, яка належала спадкодавиці на праві приватної власності.
3. Після смерті ОСОБА_2, як спадкоємиця четвертої черги, вона у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом після смерті останньої немає.
4. Вказувала, що постановою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гуляєвою Н. В. № 164/02-31 від 23 червня 2020 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 має право на спадкування за законом у четверту чергу, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
5. ОСОБА_1 на підтвердження обставин проживання зі спадкодавицею однією сім`єю, посилалася на те, що з серпня 2013 року стала проживати разом з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2, яка належала останній на праві власності, вела спільне господарство та побут з померлою, вони мали спільний бюджет і розподілили обов`язки членів сім`ї.
6. ОСОБА_2 продала квартиру АДРЕСА_2 та на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2018 року придбала квартиру АДРЕСА_1, до якої остання з позивачкою вселилися та проживали в ній до смерті ОСОБА_2 .
7. Позивачка зазначала, що у другій половині 2018 року ОСОБА_2 втратила можливість самостійно за собою доглядати, потребувала сторонньої допомоги, догляду та піклування, а після смерті ОСОБА_2 вона організувала та оплатила її поховання.
8. Посилалася на те, що за життя ОСОБА_2 мала намір скласти заповіт, заповісти саме їй квартиру АДРЕСА_1 .
9. Вказані обставини, на думку позивачки, свідчать про те, що вона протягом п`яти років проживала з померлою ОСОБА_2 однією сім`єю, матеріально її підтримувала, мала з нею спільний бюджет та спільні побутові витрати.
10. З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного спільного проживання з ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю з серпня 2013 року до дня смерті ОСОБА_2, а також визнати за нею право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, як спадкоємиці четвертої черги.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
11. Одеська міська рада не визнала позовні вимоги ОСОБА_1 та зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні, допустимі та достовірні докази проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом з
ОСОБА_2, оскільки позивачка не була зареєстрована разом зі спадкодавицею. Також відповідач вважав, що в матеріалах справи відсутні докази ведення спільного господарства, виконання взаємних прав та обов`язків, спільних покупок та витрат, участі в утриманні житла, його ремонті тощо.
Основний зміст та мотиви рішень суду першої інстанції
12. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня
2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що власне ставлення позивачки до померлої, періодичне придбання продуктів харчування та участь в сплаті комунальних послуг, а згодом і поховання, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавицею однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами й обов`язками. Отже не встановлено обставин, які б наділяли позивачку на підставі статті 1264 Цивільного кодексу України правом на спадкування. Надання спадкодавиці допомоги по господарству, догляд за нею не є тотожним із фактом проживання однією сім`єю. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надано суду докази хвороби спадкодавиці та відомостей про необхідність стороннього догляду за станом її здоров`я.
14. Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
15. Постановою Одеського апеляційного суду від 08 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року залишено без змін.
16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідним є встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання таких осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільного бюджету спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
17. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, внаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 28 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 08 травня 2023 року, направити справу на новий апеляційний розгляд.
19. Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення апеляційного суду заявниця зазначила неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року, постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 204/4448/15-ц, від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 608/687/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України),а також, що суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази і розглянув справу без участі учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили наявні у справі докази, внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку про не доведення позивачкою факту спільного проживання зі спадкодавицею протягом п`яти років до дня відкриття спадщини.
21. Заявниця стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме про розгляд справи без її участі та належного повідомлення. Зазначає, що на її поштову адресу не надходило жодних судових повісток про розгляд справи саме 08 травня 2023 року, а через застосунок "Дія" вона отримала судову повістку про виклик до суду на 22 червня 2023 року. Зосереджує увагу на тому, що вона хотіла особисто прийняти участь у судовому розгляді справи та подати нові докази, які не мала можливості подати суду першої інстанції, однак суд апеляційної інстанції порушив її процесуальні права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/10701/20, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
23. 30 серпня 2023 року матеріали цивільної справи № 522/10701/20 надійшли на адресу Верховного Суду.
24. 18 жовтня 2023 рокуОСОБА_1 подала заяву про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 08 травня 2023 року до закінчення касаційного провадження, посилаючись на те, що на розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа № 521/6215/20 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та визнання права власності. Посилається на ускладнення повороту виконання судового рішення та неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину.
25. Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
26. Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами.
27. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема ймовірність утруднення повторного виконання судового рішення внаслідок можливого його скасування, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та осіб, які не брали участі у справі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.
28. Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постановиОдеського апеляційного суду від 08 травня 2023 року до закінчення касаційного провадження, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки оскаржене судове рішення, яким залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові, не підлягає примусовому виконанню.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
29. 30 серпня 2023 року Одеська міська рада через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просила суд відмовити у її задоволенні та залишити постанову Одеського апеляційного суду від 08 травня 2023 року без змін.
30. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, надали належну правову оцінку доказам та дійшли законного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Зазначає, що висновки Верховного Суду, на які посилається заявниця, є нерелевантними. Звертає увагу на те, що оскільки провадження в суді апеляційної інстанції здійснювалось саме за апеляційною скаргою ОСОБА_1, то їй було відомо про наявність цієї цивільної справи на розгляді Одеського апеляційного суду. Апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2023 року призначив справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 травня 2023 року о 10 год 00 хв. Зі змісту скріншоту, наданого заявницею, неможливо встановити ані відомостей про джерело такої інформації, ані якою особою та на яку адресу надіслано повідомлення, а також не вбачається, що це повідомлення про виклик саме ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_3, що підтверджується паспортом громадянина України.
32. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області 01 лютого 2019 року.
33. ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 березня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюком Р. Ю., зареєстрованим в реєстрі № 177.
34. 02 березня 2018 року право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
35. 25 січня 2019 року після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на зазначену вище квартиру.
36. 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Гуляєвій Н. В. заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2, а 23 червня 2020 року звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
37. За даними витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 19 лютого 2019 року, 19 лютого 2019 року приватним нотаріусом Гуляєвою Н. В. заведена спадкова справа номер 63780537, номер у нотаріуса 9/2019, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
38. Спадкоємців після смерті ОСОБА_2 за заповітом не встановлено.
39. Відповідно до довідки від 20 лютого 2019 року за № 326 у квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована з 12 березня
2018 року одна ОСОБА_2 .
40. З довідки, виданої департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 04 березня 2019 року, слідує, що ОСОБА_2
у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 знята з реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
41. 26 січня 2019 року ОСОБА_1 укладено договір-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 від 26 січня 2019 року.
42. Постановою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гуляєвої Н. В. за № 164/02-31 від 23 червня 2020 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю у неї необхідних документів, підтверджуючих, що вона має право на спадкування за законом у четверту чергу, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, та рекомендовано звернутися до суду.
43. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня
2020 року у цивільній справі № 521/14141/19 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
44. У провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа № 521/6215/20 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_2 .
45. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2020 року провадження у цивільній справі № 521/6215/20 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 522/10701/20.
46. Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 вересня 2017 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 22 липня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринці реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 155.
47. Пояснення свідків, на які посилалася позивачка, як на докази обґрунтованості позову, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані судами такими, що не підтверджують саме факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, наявності спільного бюджету, спільного харчування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонті, а свідчать про допомогу по господарству, здійснення догляду, спілкування, що не є тотожнім змісту поняття сім`ї.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
48. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
49. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.