Постанова
Іменем України
23 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 932/1591/20
провадження № 61-9168св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчий комітет Дніпровської міської ради,
треті особи: департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Міссіяж Олена Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2022 року в складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи: департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Міссіяж О. А., про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування записів про право власності на земельну ділянку, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Позов мотивовано тим, що земельна ділянкана АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка) належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.
Під час проведення службового розслідування було виявлено наявність декількох підроблених рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради, зокрема, рішення від 18 червня 1998 року № 1054, згідно із яким приватному підприємцю ОСОБА_2 за рахунок земель загального користування надано у приватну власність для проектування та будівництва автостоянки з автомийкою земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,22219 га.
Згідно із чинним на момент прийняття спірного рішення законодавством повноваження щодо розпорядження земельними ділянками належали місцевій раді народних депутатів, а не виконавчому комітету. Таким чином, рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 червня 1998 року № 1054 "Про надання громадянину ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), земельної ділянки по АДРЕСА_1 у приватну власність для будівництва та обслуговування автостоянки з автомийкою" прямо суперечить нормам законодавства.
Відповідно до інформації, що міститься у Дніпровській міській раді, рішеннями виконавчого комітету Дніпровської міської ради № № 1054, 1154 від 18 червня 1998 року було вирішено питання про надання земельної ділянки на АДРЕСА_2 у спільне тимчасове користування ЗАТ "Салон "Престиж" для фактичного розміщення перукарні, та передано земельні ділянки у власність садівницькому товариству "Лісова казка" для садівництва.
Таким чином, питання щодо надання земельної ділянки у приватну власність приватному підприємцю ОСОБА_2 під будівництво та обслуговування автостоянки з автомийкою 18 червня 1998 року не вирішувалося взагалі.
Отже, право приватної власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_2 на підставі підробленого рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 червня 1998 року.
На підставі договору купівлі-продажу № 575 від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_1 . За таких обставин спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності з порушенням чинного законодавства, поза волею Дніпровської міської ради.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд:
- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 червня 1998 року № 1054;
- визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,22219 га, кадастровий номер 1210100000:02:186:0224, укладений 01 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- скасувати у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 ;
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки у державному земельному кадастрі;
- виключити відомості щодо кадастрового номеру вказаної земельної ділянки.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що на підтвердження своїх доводів Дніпровська міська рада не надала жодних належних та допустимих доказів, які містять інформацію про вчинення будь-якими особами незаконних дій або підроблення будь-яких рішень органу місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, як то висновків експертів, матеріалів службового розслідування або вироку про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили відповідне правопорушення. Водночас матеріали справи не містять копії рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 червня 1998 року № 1054 "Про надання земельної ділянки по АДРЕСА_2 у спільне тимчасове користування ЗАТ "Салон Престиж".
Урахувавши, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування записів про право власності на земельну ділянку, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є похідними від вимог щодо визнання незаконним оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, суди також керувалися відсутністю правових підстав для задоволення цих вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У червні 2023 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16, від 04 серпня 2021 року у справі № 910/3372/19, від 21 січня 2020 року у справі № 915/1844/18, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності Дніпровської міської ради поза її волею шляхом вчинення незаконних дій особами, які підробили рішення органу місцевого самоврядування, тому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є належним. Інші аргументи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним Дніпровською міською радою у позовній заяві.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У липні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що на підтвердження своїх доводів Дніпровська міська рада не надала жодних належних та допустимих доказів, які містять інформацію про вчинення будь-якими особами незаконних дій або підроблення будь-яких рішень органу місцевого самоврядування щодо спірної ділянки. Належним способом захисту прав позивача є виключно віндикаційний позов, який у межах цієї справи не заявлявся.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У матеріалах справи міститься отримана із архіву копія рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 червня 1998 року № 1054 "Про надання громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_3 у приватну власність для обслуговування автостоянки з автомийкою". До цього рішення долучено копію заяви про отримання земельної ділянки та її план.
Згідно із договором купівлі-продажу від 01 жовтня 2019 року, реєстровий номер 575, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив спірну земельну ділянку за 445 217 грн. У договорі вказано, що земельна ділянка належить продавцю на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 червня 1998 року № 1054.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у реєстрі містяться записи про реєстрацію права власності на комплекс по обслуговуванню автомобілів площею 925,7 кв. м, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, останній запис зроблений на підставі договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2019 року за ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.