Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 761/675/22
провадження № 61-6390св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного суду
від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М.,
Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька - ОСОБА_2, якому за життя на підставі розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації
м. Києва від 24 квітня 1998 року № 232 було дозволено переобладнати аварійний сміттєзбирнік, розташований в садибі будинку
АДРЕСА_1, під гараж та використовувати його для збереження власного автомобіля.
Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 14 лютого 2006 року № 180 ОСОБА_2 продовжено термін користування існуючим гаражем, розташованим у садибі будинку АДРЕСА_1, до 31 грудня 2010 року.
ОСОБА_2 продовжував використовувати гараж до моменту настання смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрито та безперервно володів ним протягом більше ніж 10 років, а отже добросовісно заволодів ним.
У свою чергу, після смерті ОСОБА_2 позивач, який є спадкоємцем свого батька за заповітом, продовжив користування гаражем.
21 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, який було задоволено рішенням суду від 02 листопада 2020 року.
У зв`язку з зазначеним, позивач, як спадкоємець за законом, звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на гараж.
Постановою приватного нотаріуса від 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії, оскільки ним не подано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на гараж.
За вказаних обставин, а також посилаючись на наявність всіх законних підстав для визнання його власником спірного майна за набувальною давністю, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на гараж, розташований в садибі будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва
від 01 серпня 2022 року у складі судді Пономаренко Н. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки самим позивачем зазначено, що йому були відомі всі обставини, за яких померлий спадкодавець користувався гаражем, тобто відсутні підстави вважати, що позивач не знав і не міг знати, що володіє чужою річчю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Савчуком Д. В., задоволено.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на гараж, який розташований в садибі будинку АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що гараж, який розташований в садибі будинку АДРЕСА_1, на час смерті ОСОБА_2 не перебував у його власності, юридичні підстави набуття права користування ним з 01 січня 2011 року були відсутні, що свідчить про безтитульність володіння позивачем спірним майном, а тому є підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 є добросовісним володільцем спірним майном, а відтак є підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на гараж, який розташований в садибі будинку АДРЕСА_1, за набувальною давністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської ради на постанову Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Київська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18,
від 06 вересня 12018 року у справі № 205/1178/16-ц, від 19 жовтня 2022 року у справі № 761/17063/20, провадження № 61-5050св22, від 11 листопада
2022 року у справі № 547/200/21, провадження № 61-3172св22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що добросовісність передбачає, що володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Рішенням судів попередніх інстанцій достеменно встановлено, що
ОСОБА_1 (позивач) є сином ОСОБА_2, якому розпорядженням Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 27 квітня
1998 року №232 дозволено переобладнати аварійний сміттєзбірник, розташований в садибі будинку, під гараж та використовувати його для збереження власного автомобіля, зазначена обставина виключає добросовісність заволодіння майном.
Крім того, зміст розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 27 квітня 1998 року №232 свідчить, що дозвіл було надано на тимчасове встановлення та використання гаражів за місцем проживання. ОСОБА_2 був інвалідом І гр. з дитинства та звернувся з проханням на встановлення гаража за місцем проживання для збереження власного автомобіля "Запорожець" з ручним керуванням, у зв`язку із чим йому було дозволено тимчасово обладнати гараж.
Отже, позивачу були відомі всі обставини, за яких спадкодавець користувався гаражем, тобто відсутні підстави вважати, що позивач не знав і не міг знати, що володіє чужою річчю.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Зазначав, що спадкодавцю ОСОБА_2 було продовжено термін користування гаражем до 31 грудня 2010 року, проте після вказаного строку він продовжував відкрито та безперервно користуватися гаражем до своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті спадкодавця позивач продовжив користуватися спірним гаражем, тобто відкрито та безперервно володів ним більше ніж 10 років, у зв`язку із чим добросовісно заволодів ним. Вказував, що на час смерті спадкодавця володіння та користування гаражем було безтитульним, оскільки дія розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 27 квітня 1998 року №232 закінчилася 31 грудня 2010 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .
Розпорядженням Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 27 квітня 1998 року № 232 ОСОБА_2 дозволено переобладнати аварійний сміттєзбірник, розташований в садибі будинку АДРЕСА_1, під гараж та використовувати його для збереження власного автомобіля.
Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 14 лютого 2006 року № 180 ОСОБА_2 продовжено термін користування існуючим гаражем, розташованим у садибі будинку АДРЕСА_1, до 31 грудня 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Доказів того, що за своє життя ОСОБА_2 набув право власності на вищевказане майно, матеріали справи не містять.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2020 року у справі № 761/5895/20 ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю 2 місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бородіною О. В. від 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на нерухоме майно, оскільки позивачем не було надано документи, які б підтверджували право власності на спадкове майно.
Звертаючись до суду з позовом та вказуючи, що після смерті батька він продовжив користуватися гаражем, позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог, посилався на наявність всіх законних підстав для визнання його власником спірного майна за набувальною давністю.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.