ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/19364/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М. і Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - Столярчук І.В., адвокат (ордер від 17.09.2023 № 1305231),
відповідача - Антимонопольного комітету України - Данилов К.О. (у порядку самопредставництва),
третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" - Дороженко М.О., адвокат (ордер від 26.09.2023 № 1466430),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Антимонопольного комітету України (далі - АМК) та товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - Товариство)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023
(головуючий - суддя Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б. і Тищенко А.І.)
у справі № 910/19364/21
за позовом акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Банк)
до АМК
про визнання недійсним рішення від 16.09.2021 №506-р, та
за позовом третьої особи - Товариства
до АМК
про визнання недійсним рішення 16.09.2021 №506-р.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2023, у зв`язку із запланованою відпусткою судді Малашенкової Т.М., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М. і Колос І.Б.
Короткий зміст позовних вимог
Позов подано Банком до господарського суду міста Києва про визнання недійсним рішення АМК від 16.09.2021 №506-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення №506-р) в антимонопольній справі № 130-26.13/133-20 (далі - антимонопольна справа). Позов мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не довів обставини, які мають значення для справи та які були визнані встановленими, а також порушив норми матеріального права.
Товариством подано позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами до АМК про визнання недійсним Рішення №506-р, в обґрунтування якої Товариство не погоджується з визначеним оскаржуваним рішенням АМК розміром штрафу та вважає його занадто низьким.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (суддя Зеленіна Н.І.) відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Банку та Товариства.
Рішення мотивовано тим, що АМК дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), Правил розгляду справ, які затверджені розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін; АМК у Рішенні №506-р встановлено наявність ознак концентрації, яка була здійснена позивачем без дотримання відповідного дозволу АМК.
Позовні вимоги Товариства є такими, що заявлені з пропуском присічного строку, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023:
- задоволено апеляційну скаргу Банку;
- зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку до АМК про визнання недійсним Рішення №506-р; - прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним Рішення №506-р;
- стягнуто з АМК на користь Банку 2 270 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3 405 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанову мотивовано тим, що АМК не доведено обставин, пов`язаних з наявністю в діях позивача ознак, за якими кваліфікується правопорушення, передбачене пунктом 12 статті 50 Закону.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі АМК просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, а рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2022 залишити в силі.
Товариство у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023, а рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2022 залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу - АМК
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 910/644/22 (910/1687/22), від 23.02.2023 у справі № 3/60"Б" (906/1/21), від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17 про застосування статей 2, 14, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якими встановлено неможливість виходу суду за межі підстав та предмету позову з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:
статей 22, 23, 24 Закону, якими визначено здійснення концентрації шляхом набуття у власність активів у вигляді цілісного майнового комплексу, у подібних правовідносинах;
статті 1 та пункту 2 частини третьої статті 22 Закону, якими визначено виключення за яких набуття у власність банком активів не вважається контролем.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу - Товариства
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Товариство зазначає:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19, від 13.01.2022 у справі № 914/2860/20, від 02.12.2020 у справі № 903/611/19 про застосування статті 269 ГПК України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:
статей 22-24 Закону, якими визначено здійснення концентрації шляхом набуття у власність активів у вигляді цілісного майнового комплексу, у подібних правовідносинах;
статті 1 і пункту 2 частини третьої статті 22 Закону, якими встановлено винятки, за яких набуття у власність банком активів не вважається контролем.
Доводи іншого учасника справи
Банк у відзиві на касаційну скаргу АМК зазначає, що: АМК не доведено обставин, пов`язаних з наявністю в діях позивача ознак, за якими кваліфікується правопорушення, передбачене пунктом 12 статті 50 Закону, приймаючи Рішення № 506-р відповідач неповно з`ясував та не довів обставини, які мають значення для справи і які визнав встановленими; оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним; просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 - без змін.
Банк у відзиві на касаційну скаргу Товариства заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Крім того, Банк зазначає про недобросовісні дії Товариства, що полягають у поданні завідомо безпідставного позову, у спорі, який має очевидно штучний характер свідчить про зловживання Товариством своїми процесуальними правами. Банк просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Згідно з Рішенням № 506-р.:
- визнано, що Банк вчинив порушення, передбачене пунктом 12 статті 50 Закону шляхом набуття у власність активів у вигляді цілісного майнового комплексу, а саме: комплексу споруд "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", який знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, та складається з: адміністративного корпусу, літера А; рибного ярмарку, літера Б; комплексу зі зберіганню продуктів харчування, літера В; насосної підстанції, літера Г; механічної майстерні, літера Д, без отримання відповідного дозволу органів АМК, наявність якого необхідна;
- за зазначене порушення на Банк накладено штраф у розмірі 13 881 615 грн.
У ході розгляду справи було встановлено, що Товариство володіло нерухомістю, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, а саме: рибним ярмарком та комплексом по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", який складається з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 кв.м; рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 кв.м; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522,2 кв.м; насосної підстанції "Г" площею 37,5 кв.м та механічної майстерні "Д" площею 128,7 кв.м; земельною ділянкою площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельною ділянкою площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада.
04.11.2014 Банком та Товариством укладено іпотечного договору №876/31/1-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрованим у реєстрі за №2041, зазначена нерухомість була передана в іпотеку Банку в забезпечення виконання зобов`язань Товариства за кредитним договором від 04.11.2014 №876/31/1 щодо повернення суми кредиту, процентів за користування ним та інших нарахувань.
23.05.2017 у рамках зведеного виконавчого провадження №53999200 з виконання вчинених Банком виконавчих написів на іпотечному договорі (від 27.03.2017 №704, №705) та кредитному договорі (від 22.05.2017№779, №780) останнє звернулося до ВПВР Департаменту ДВС Мінюсту з заявою за №55/2-09/812/10559/2017-00/вих про придбання нереалізованого предмету іпотеки в порядку статті 49 Закону України "Про іпотеку".
23.05.2017 заступником директора Департаменту - начальником ВПВР Департаменту ДВС Мінюсту Ярушевською І.І., затверджено акт №53999200/24 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.05.2017, відповідно до якого визначено передати в рамках виконання зведеного виконавчого провадження №53999200 на користь Банку предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення його вимог до Товариства за кредитним договором.
24.05.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А. видано в трьох примірниках за реєстровими №2172, 2175, 2178 свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки та зареєстровано за Банком право власності на зазначену нерухомість.
У матеріалах антимонопольної справи наявний висновок експерта Експертно-дослідної служби України від 14.07.2017 №136/07/2017 про проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, з якого вбачається, що на території двох суміжних земельних ділянок із кадастровими №3222486200:04:001:0001 та №3222486200:04:001:0002 розташовані будівлі і споруди рибного ярмарку й комплексу зі зберігання, виробництва продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія" (супермаркет для торгівлі та переробки рибної продукції), що знаходиться за адресою: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, ділянки прилеглі одна до одної; зазначені активи складаються з адміністративного комплексу, літера А, рибного ярмарку, літера Б, комплексу зі зберігання продуктів харчування, літера В, насосної підстанції, літера Г, механічної майстерні; на дату дослідження об`єкті оцінки використовується як логістичний комплекс для зберігання продуктів харчування, адміністративної (офісної) будівлі та торговельних приміщень супермаркету продовольчої групи товарів переважно рибної продукції; до будівель та споруд підключені такі централізовані інженерні мережі: електропостачання (трансформаторна підстанція), газифікація, каналізація, телефонізація; комплекс будівель забезпечується автономно; автономним опаленням, холодним та гарячим водопостачанням; торгово-логістичний комплекс призначений для надання повного спектра послуг вантажного митного комплексу (митно-ліцензійний склад, автомобільний термінал, склад тимчасового зберігання), послуг зберігання з мультитемпературним режимом від -25 до +10 оС.
АМК, за результатами дослідження матеріалів антимонопольної справи встановив, що придбані активи є цілісним майновим комплексом.
При цьому, основним видом діяльності позивача є надання банківських послуг на підставі отриманої банківської ліцензії.
Суд першої інстанції погодився з висновками АМК, що якщо заставне майно після його стягнення залишається у володінні банку та може використовуватися за його цільовим призначенням (або як у даному випадку передаватися в оренду для ведення господарської діяльності), такі дії визнаються концентрацією. Разом з тим, повідомлення від Банку про стягнення заставного майна з метою перепродажу до АМК не надходило. Банком (орендодавець) та ТОВ "Укрлогістика" (орендар) укладено договір оренди від 10.08.2017 №55/1-02, за яким Банком було передано в платне користування як нерухомість, так і спеціалізоване обладнання (електромережу, холодильне обладнання, світлофорний об`єкт). У подальшому, відповідне майно було продано Банком на користь компанії "Dragon Capital Investments Limited", попередньо отримавши дозвіл на концентрацію у АМК (справа №24-25/28-18-ЕК).
Судом першої інстанції відхилені посилання сторін на встановлені обставини у справі № 911/2129/17, оскільки при розгляді справ АМК надається правова оцінка щодо додержання законодавства про захист економічної конкуренції, а змістом судових рішень у справі № 911/2129/17 не встановлено преюдиційних обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, які мають враховуватися АМК при розгляді справи.
Суд першої інстанції здійснив перевірку суми накладеного АМК штрафу.
За розглядом вимог Товариства суд першої інстанції зазначив, що такі заявлені із пропуском присічного строку, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, зокрема, таке.
Предметом заявленого у справі позову, в тій частині що оскаржується в апеляційному порядку, є вимоги Банку до АМК про визнання недійсним Рішення № 506-р.
В оскаржуваному рішенні АМК не визначено (не встановлено), який у даному разі один (або кілька) суб`єктів господарювання встановив контроль (тобто здійснював вирішальний вплив) над одним (або кількома) суб`єктами господарювання чи частинами суб`єктів господарювання, і над якими саме, при набутті у власність Банком предмета іпотеки з отриманням 24.05.2017 свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки та реєстрацією за Банком права власності на нерухомість.
АМК у Рішенні № 506-р вказав, що концентрація була здійснена шляхом набуття у власність Банком активів у вигляді цілісного майнового комплексу, однак з аналізу норм Закону слідує, що склад учасників концентрації не може включати лише одного суб`єкта господарювання, оскільки в такому випадку не виникають відносини контролю.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що концентрація не може відбутися між юридичною особою та активами іншої юридичної особи (адже активи не є суб`єктом господарювання).
Не узгоджуються з приписами Закону, висновки АМК, що якщо заставне майно після його стягнення залишається у володінні банку та може використовуватися за його цільовим призначенням - такі дії визнаються концентрацією.
У даному випадку, недостатньо самого лише факту придбання цілісного майнового комплексу, оскільки відповідно до положень статей 33, 34, 38 Закону України "Про іпотеку" та пунктів 6.2.3.1, 6.2.3.2 іпотечного договору від 04.11.2014 № 876/31/1-3, укладеного між Банком та Товариством, набуття банком права власності на предмет іпотеки відбувалось виключно в межах іпотеки і лише з метою задоволення вимог банку за рахунок продажу предмету іпотеки, що в розумінні антимонопольного законодавства не підпадає під визначення концентрації.
Банк не є суб`єктом господарювання, який може здійснювати діяльність на ринку по зберіганню, виробництву продуктів харчування у придбаному ним об`єкті нерухомого майна, підтвердженням використання обмежених правомочностей банку як власника є також відображення в обліку банку придбаного майна на дебетовому рахунку 3408 "Необоротні активи, утримувані для продажу" класу 3 "Операції з цінними паперами та інші активи і зобов`язання".
Необхідною умовою для виникнення концентрації суб`єктів господарювання є набуття контролю одним або кількома суб`єктами господарювання над одним або кількома суб`єктами господарювання чи частинами суб`єктів господарювання.
Зареєструвавши за собою право власності на предмет іпотеки, Банк не набув вирішального впливу на господарську діяльність Товариства, не отримав можливості приймати рішення стосовно господарської діяльності вказаного товариства, які б впливали на загальні умови участі даного суб`єкта господарювання у товарному обороті.
У спірній ситуації виникла концентрація не між суб`єктами господарювання, а між одним суб`єктом господарювання та активами іншого суб`єкта господарювання, тобто за висновком відповідача, позивач набув вирішального впливу на активи "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", що на думку суду апеляційної інстанції, суперечить визначенню "концентрація", яке наведене у Законі.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що надання АМК 17.01.2021 дозволу компанії "Dragon Capital Investments Limited" на придбання єдиного майнового комплексу - логістичний центр, що належав Банку не може слугувати доказом правомірності Рішення № 506-р, оскільки названою компанією майно набувалося у статусі суб`єкта господарювання, щодо якого законодавство не містить заборони на ведення господарської діяльності на ринку по зберіганню, виробництву продуктів харчування, а відтак, в даному випадку, має значення чи є придбана нерухомість єдиним майновим комплексом в розумінні цілей застосування положень Закону, що свідчить про неподібність проведених операцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення № 506-р. недійсним.
Дослідивши аргументи касаційних скарг у контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суд касаційної інстанції зазначає таке.
Касаційне провадження за касаційною скаргою АМК у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.