УХВАЛА
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 2-41/97
провадження № 13-79зк23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16
перевірила заяву засудженого ОСОБА_17 про перегляд ухвал Городищенського районного суду Черкаської області від 3 травня 2023 року, Черкаського апеляційного суду від 3 липня 2023 року та Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) від 21 серпня 2023 року і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження та наявних у Верховному Суді даних, вироком Черкаського обласного суду від 19 грудня 1997 року, залишеним без зміни 3 березня 1998 року Верховним Судом України, ОСОБА_17 було засуджено за пунктами "а", "е", "з" ст. 93, частинами 2, 3 ст. 142, ст. 17 і ч. 2 ст. 117, ст. 17 і ч. 2 ст. 81, ст. 208, ч. 2 ст. 1961 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) до покарання у виді смертної кари з конфіскацією всього майна. Цей вирок Черкаський обласний суд постановою від 1 червня 2000 року привів у відповідність із новим кримінальним законом і визначив ОСОБА_17 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою від 3 травня 2023 року Городищенський районний суд Черкаської області відмовив у задоволенні заяви засудженого про перегляд зазначених вироку та постанови за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Таке рішення Черкаський апеляційний суд 3 липня 2023 року залишив без змін.
Згадані судові рішення від 3 травня та 3 липня 2023 року засуджений оскаржив у касаційному порядку. Ухвалою від 21 серпня 2023 року Касаційний кримінальний суд, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки зі скарги ОСОБА_17 убачалось, що підстав для її задоволення немає.
Засуджений звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі сформованою в системі Електронний суд заявою. У поданому зверненні ОСОБА_17, посилаючись на неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо ретроспективної дії рішень Конституційного Суду України, необґрунтований відступ від практики вказаної палати, порушує питання про перегляд і скасування ухвал від 3 травня, 3 липня та 21 серпня 2023 року. На думку заявника, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій знівелювали приписи п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК і попри визнання неконституційними положень КК 1960 року про смертну кару як виду покарання незаконно відмовили в перевірці за екстраординарною процедурою вироку Черкаського обласного суду від 19 грудня 1997 року.
Перевіривши зміст заяви, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за цим зверненням слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Верховний Суд діє виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені кримінальним процесуальним законом, котрий імперативно встановлює випадки, в яких перегляд судових рішень здійснює саме Велика Палата, а також правові підстави для цього.
У силу п. 15 розд. ХІ "Перехідні положення" КПК у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" правила, що діяли до набрання чинності цим Законом, поширювались лише на справи, заяви в яких було подано до Верховного Суду України чи розгляд яких не було закінчено до набрання ним чинності. Наразі за зверненням осіб Велика Палата не наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень на підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права у подібних правовідносинах або невідповідності судового рішення певному висновку щодо правозастосування.