ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 192/494/20
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/105/23
Провадження № 51 - 2406 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040570000106 від 23 лютого
2020 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, у тому числі:
- вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року за ст. 185 ч. 3, ст. 71 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
3 роки 6 місяців; - вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
24 лютого 2022 року за ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
за ст. 246 ч. 4 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2023 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня
2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 246 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2022 року більш суворим за цим вироком ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 23 липня 2020 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1 256 гривень 08 копійок процесуальних витрат за проведення судової економічної експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 22 лютого 2020 року в період часу з 07 години 00 хвилин до 14 години 40 хвилин, перебуваючи в кварталі 80, виділі 2 лісу на території Микільського лісництва Державного підприємства "Дніпропетровський лісгосп", що є Регіональним ландшафтним парком "Придніпровський", розташованого поблизу с. Любимівка Солонянського району Дніпропетровської області, який відноситься до природно-заповідного фонду України, не маючи спеціального дозволу і лісорубного квитка, без законних на те підстав, діючи з корисливих мотивів, з метою особистої наживи, за допомогою бензопили "GRUNHELM" шляхом спилювання здійснив незаконну порубку живих дерев породи "Дуб" у кількості 25 штук до припинення їх росту, чим заподіяв матеріальну шкоду на загальну суму 73 482 гривні 64 копійки.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього як неправомірні й призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки без його згоди йому призначили іншого захисника. Указує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги його показання, а також не були допитані усі свідки та не досліджені речові докази. Зазначає, що сторона обвинувачення необґрунтовано перекваліфікувала його дії зі ст. 246 ч. 1 на ст. 246 ч. 4 КК України. Указує на те, що суд у попередньому вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2022 року, покарання за яким поглинуто більш суворим покаранням за цим вироком, не уточнив порядок зарахування попереднього ув`язнення на підставі ст. 72 ч. 5 КК України. Крім того, просить пом`якшити призначене йому покарання.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у незаконній порубці дерев у лісах, вчиненій на територіях природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки, відповідають встановленим обставинам і підтверджуються безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості
ОСОБА_6 обґрунтовано послався на наступні докази.
Так, сам ОСОБА_6 на початку судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції визнав свою вину та розповідав про обставини вчинення ним кримінального правопорушення. У подальшому в судовому засіданні 14 квітня
2021 року ОСОБА_6 відмовився від своїх попередніх показань, не визнав свою вину та надав показання про те, що спилювання дерев не здійснював і на момент вчинення кримінального правопорушення перебував в іншому місці.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 26 березня 2020 року, в ході якого ОСОБА_6 в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_8 на місці продемонстрував де і яким чином він 22 лютого 2020 року спилював дерева породи "Дуб".
Представник потерпілого ДП "Дніпровське лісове господарство" - ОСОБА_9 у суді підтвердив факт незаконної порубки дерев породи "Дуб" на території природно-заповідного фонду. Свідок зазначив, що на місці було затримано особу, яка здійснювала спилювання дерев, було складено протокол огляду місця події і вилучено бензопилу зеленого кольору. Зазначив, що заявок на порубку лісу він нікому не надавав, всі спиляні дерева були живими.
Представник потерпілого ДП "Дніпровське лісове господарство" - ОСОБА_10 у суді повідомив, що у лісах на території природно-заповідного фонду Микільського лісництва Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" в кварталі 80, виділі 2 зростають породи дерев "Акація", "Клен" та "Дуб".
Свідок ОСОБА_11 надав суду показання про те, що 20 лютого 2020 року він дав ОСОБА_6 бензопилу, щоб попиляти якісь дрова. Підтвердив суду, що бензопилу його повернули працівники поліції, від яких він дізнався, що ОСОБА_6 його бензопилою спиляв живі дерева.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_12 показав, що з ОСОБА_6 він знайомий не був, вперше його побачив під час проведення огляду місця події
22 лютого 2020 року. Свідок повідомив, що бачив ОСОБА_6 на місці, біля якого лежала бензопила зеленого кольору, а також бачив спиляні пеньки та великі дерева.
Посилання засудженого в касаційній скарзі на те, що судом першої інстанції не були допитані всі свідки є безпідставним і не відповідає матеріалам кримінального провадження.
Окрім зазначених свідків, які були безпосередньо допитані судом першої інстанції, сторона обвинувачення заявляла також про свідка ОСОБА_13 . Проте викликати зазначеного свідка в судове засідання та провести його допит виявилось неможливим з об`єктивних причин, оскільки він перебуває в Польщі, де офіційно працевлаштований. У зв`язку з наведеним у судовому засіданні 25 жовтня 2021 року прокурор відмовився від допиту зазначеного свідка обвинувачення і таку відмову було прийнято судом. Сторона захисту будь-яких заяв чи клопотань з даного приводу не подавала.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 22 лютого 2020 року, в ході якого було оглянуто лісосмугу з деревами породи "Клен" та "Дуб", виявлено спиляні дерева, а поряд з ними бензопилу марки "GRUNHELM" зеленого кольору. На зображеннях фототаблиці до протоколу, окрім спиляних дерев, є зображення ОСОБА_6 з бензопилою в руках.
Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили версію ОСОБА_6 про його непричетність до вчинення кримінального правопорушення та перебування в іншому місці, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених доказів, у тому числі даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 22 лютого 2020 року,протоколі проведення слідчого експерименту від 26 березня 2020 року, та показаннями свідків, з наведенням відповідних мотивів.
Що стосується речових доказів, то постановою слідчого від 23 лютого 2020 року