ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 335/1015/20
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/807/467/23
Провадження № 51 - 3882км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження
(кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080060002071 від 20 серпня 2019 року та № 12020080060000082 від
09 січня 2020 року), щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 125 ч. 1, ст. 125 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року щодо
ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2022 року ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;
- за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
На підставі ст. 49, ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків даності.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 : - на користь ОСОБА_8 15 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 3 924 гривні процесуальних витрат на правову допомогу; - на користь потерпілого ОСОБА_9 9 243 гривні 72 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень моральної шкоди,
9 417 гривень 60 копійок процесуальних витрат на правову допомогу.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він
05 серпня 2019 року приблизно о 09 годині 15 хвилин на другому поверсі приміщення під`їзду житлового будинку АДРЕСА_2 на ґрунті неприязних відносин, які виникли раптово, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 умисно завдав останньому два удари в потиличну частину голови схожим на трубу предметом, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після чого ОСОБА_6, скориставшись тим, що ОСОБА_9 намагався втекти, захищаючись правою рукою від ударів, продовжував задавати ударів схожим на трубу предметом по тулубу, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_6 09 січня 2020 року приблизно о 08 годині 30 хвилин на другому поверсі приміщення під`їзду житлового будинку АДРЕСА_2 на ґрунті неприязних відносин, які виникли давно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 умисно завдав останній один удар по голові та удар по лівій руці схожим на трубу предметом, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України. Зазначає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень належними та допустимими доказами не доведено поза розумним сумнівом, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях та доказах, отриманих з порушенням вимог КПК України. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, указує на те, що не встановлено жодного очевидця заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а показання потерпілих вважає необ`єктивними через наявність неприязних відносин з ОСОБА_6 . Вважає недопустимими доказами висновок судово-медичної експертизи від 09 січня 2020 року № 31, оскільки постанову про її призначення від 09 січня 2020 року винесено слідчою ОСОБА_10, яка не була уповноважена на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, та висновок судово-медичної експертизи від 23 січня 2020 року № 34/к на підставі доктрини "плодів отруйного дерева", в ході проведення якої експерти використовували дані зазначеного висновку експерта від 09 січня 2020 року № 31. Указує на допущену судом апеляційної інстанції переоцінку доказів без безпосереднього їх дослідження, оскільки у мотивувальній частині ухвали, відповідаючи на доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції на підтвердження його винуватості послався на дані протоколу обшуку від 09 січня 2020 року за місцем його проживання, в ході якого серед іншого було виявлено предмет, схожий на металеву трубу, довжиною 1 метр, безпосередньо його не дослідивши, хоча судом першої інстанції зазначений доказ після безпосереднього дослідження було визнано недопустимим та неналежним доказом.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 обґрунтованою частково, просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а ухвалу апеляційного суду змінити, виключивши із мотивувальної частини посилання як на доказ на протокол обшуку від 09 січня 2020 року, в ході якого було вилучено майно, у решті ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та легкого тілесного ушкодження відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався на наступні докази.
Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у судовому засіданні чітко вказали на ОСОБА_6 як на особу, яка заподіяла їм тілесні ушкодження предметом, схожим на трубу, та надали показання про обставини вчинення щодо них кримінальних правопорушень.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано у вироку послався: - на дані, що містяться в протоколах проведення слідчих експериментів від 06 грудня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_9 та від 17 січня 2020 року за участю потерпілої ОСОБА_8, у ході яких потерпілі на місці події продемонстрували де та за яких обставин вони отримали тілесні ушкодження; - нависновок судово-медичної експертизи від 11 листопада 2019 року № 830 про виявлення у ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та легких тілесних ушкоджень; - на висновок судово-медичної експертизи від 09 січня 2020 року № 31 про виявлення у
ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 13 грудня 2019 року № 478/к виникнення всього комплексу тілесних ушкоджень, виявлених у
ОСОБА_9, не виключається за механізмом, вказаним в ході проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 .
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 23 січня 2020 року
№ 34/к не виключається можливість виникнення тілесних ушкоджень у
ОСОБА_8 за обставин, на які вона вказувала під час проведення слідчого експерименту.
Посилання в касаційній скарзі на недопустимість як доказів висновку судово-медичної експертизи від 09 січня 2020 року № 31, оскільки її призначено слідчою ОСОБА_10, яка не була уповноважена на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, та висновку судово-медичної експертизи від 23 січня 2020 року № 34/к як похідної на підставі доктрини "плодів отруйного дерева", є необґрунтованими.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою від 09 січня 2020 року слідчою СВ Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 призначено судово-медичну експертизу ОСОБА_8 . На підставі зазначеної постанови було проведено судово-медичну експертизу від 09 січня 2020 року № 31.
Згідно з витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12020080060000082 від 09 січня 2020 року за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 досудове розслідування здійснював слідчий ОСОБА_11 .
У матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про створення групи слідчих та включення до її складу слідчої ОСОБА_10 . Саме ця слідча в складі слідчо-оперативної групи здійснювала виїзд на місце події та проводила першочергові слідчі дії, зокрема огляд місця події від 09 січня 2020 року.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Великої Палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 серпня
2022 року в справі № 756/10060/17, у випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.