ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 303/3224/20
провадження № 51-3342 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції:
засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які здійснюють захист засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_12 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 вересня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року та касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 42020070000000128 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Негрово Іршавського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_2,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_4,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Короткий зміст прийнятих судових рішень
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 вересня 2020 року ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та призначено покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 4 роки, ОСОБА_13 - у виді позбавлення волі на строк 3 роки, ОСОБА_8 - у виді позбавлення волі на строк 3 роки, ОСОБА_9 - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо запобіжних заходів, судових витрат та долі речових доказів.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_14, захисників ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_16, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено частково.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 вересня 2020 року змінено в частині визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 19 березня 2020 року в будинку на АДРЕСА_1 та неналежності як доказу протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_17 від 20 березня 2020 року.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_9, його захисника ОСОБА_12, захисника ОСОБА_16 в інтересах засудженого ОСОБА_7, а також спільну касаційну скаргу захисників ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_10 та засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено частково, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_14, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також захисників ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_16 залишено без задоволення.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 вересня 2020 року залишено без змін. Вирішено вважати ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 такими, що відбули покарання, і звільнено їх в залі судового засідання.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 визнано винуватими і засуджено за вчинення інкримінованого їм злочину за наступних обставин.
17 березня 2020 року в період з 13:00 по 16:30, усвідомлюючи протиправність та караність своїх дій, з метою власного збагачення, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно та за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, застосовуючи насильство, пред`явили незаконну вимогу потерпілому ОСОБА_17 про передачу їм 15 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на час вчинення злочину становило 405 849 грн.
Так, 17 березня 2020 року, приблизно о 13:00, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, знаходячись на перехресті вул. Миру та вул. Павлова у м. Мукачево Закарпатської області, неподалік автостанції міста Мукачево, побачили потерпілого ОСОБА_17, підбігли до нього та, завдаючи йому ударів руками, заштовхали останнього проти його волі до автомобіля марки "Ford Fusion", д.н.з. НОМЕР_1, чим позбавили його можливості втекти, після чого повезли за межі міста до лісосмуги в районі "Червоної гірки".
Прибувши до вказаної лісосмуги, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, витягли потерпілого ОСОБА_17 із автомобіля та продовжили завдавати йому удари руками та ногами по різним частинам тіла, погрожуючи вбивством, пред`явили йому вимогу передати їм до 18 березня 2020 року 15 000 доларів США. При цьому, з метою демонстрації справжності своїх злочинних намірів, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, взявши із багажника дерев`яні палиці, завдали потерпілому ударів по тулубу, чим заподіяли легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної втрати працездатності.
В подальшому, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, разом з потерпілим ОСОБА_17 на вище вказаному автомобілі перемістились до готелю "Інтурист", що на вул. Духновича, 93 у м. Мукачево Закарпатської області, де перебував ОСОБА_7 та який, погрожуючи потерпілому зламати руки і ноги, повторно пред`явив вимогу передати до 18 березня 2020 року 15 000 доларів США за нібито уявний борг.
Після чого, ОСОБА_7 надав вказівку ОСОБА_8 відвезти потерпілого на зустріч з його матір`ю ОСОБА_19 за місцем її роботи, щоб вона терміново знайшла частину грошових коштів у сумі 2 500 доларів США, а у разі її відмови сказав повідомити, що ОСОБА_17 буде утримуватися в них.
На виконання злочинної вказівки ОСОБА_7, ОСОБА_8 відвіз потерпілого ОСОБА_17 до місця роботи матері останнього, а саме до адміністративної будівлі Мукачівської ДПІ ГУ ДПС у Закарпатській області, що на вул. Августина Волошина у м. Мукачево Закарпатської області, та висловив наведену вище вимогу ОСОБА_19, після чого разом із потерпілим повернувся до готелю "Інтурист", де ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, продовжили залякувати потерпілого ОСОБА_17 шляхом психологічного тиску та погрозою утримувати в підвалі вказаного готельного комплексу до моменту передачі їм частини уявного боргу в сумі 2 500 доларів США.
Побачивши, що потерпілий ОСОБА_17 заляканий та надав згоду на передачу грошей, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відпустили потерпілого.
19 березня 2020 року о 12:10 потерпілий ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що в нього наявні 2 000 доларів США, які він готовий передати, на що ОСОБА_7 разом із ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з метою конспірації своєї злочинної діяльності від можливого викриття правоохоронними органами, виїхали на автомобілі марки "Audi" д.н.з. НОМЕР_2 до м. Ужгорода. При цьому ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_17 наказав передати гроші своїй дружині ОСОБА_20 за місцем свого проживання, що на АДРЕСА_1 .
В подальшому, 19 березня 2020 року о 14:10, відразу після передачі ОСОБА_20 потерпілим ОСОБА_17 частини грошей сумі 1 000 доларів США, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України неподалік адміністративної будівлі УСБ України в Закарпатській області, що на вул. Довженка, 3 у м. Ужгороді.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У спільній касаційній скарзі адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які здійснюють захист засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисники просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказують, що судом першої інстанції неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність. Вважають, що дії засуджених помилково кваліфіковані за ст. 189 КК замість ст. 355 КК. Також стверджують, що матеріали кримінального провадження не містять доказів вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб.
Посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які убачають у наступному:
- протокол огляду грошових коштів, складений 19 березня 2020 року о 13 год 10 хв, та протокол вручення грошових коштів, складений того ж дня о 13 год 40 хв не підписані старшим оперуповноваженим ВБКОЗ УСБ України в Закарпатській області ОСОБА_21, який зазначений як учасник процесуальних дій, що свідчить, на думку захисту, про те, що вказаний оперуповноважений не брав участі у їх проведенні;
- огляд грошових коштів та їх вручення потерпілому проводився без участі понятих, що є підставою для виключення цих доказів як недопустимих;
- вказані процесуальні дії здійснювалися старшим оперуповноваженим 3 сектору ВБКОЗ УСБ України в Закарпатській області без доручення слідчого, оскільки доручення № 21/831 та № 21/831т від 19 березня 2020 року надавалися на складання протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НС(Р)Д), а огляд та вручення грошових коштів, на переконання захисту, є не слідчими, а процесуальними діями, проведення яких не може бути доручено оперативним підрозділам;
- результати аудіо-, відеоконтролю мають бути визнані недопустимими доказами з огляду на відсутність у провадженні протоколу вручення потерпілому технічних засобів аудіо-, відеоконтролю, який має містити характеристики цих технічних засобів та носіїв інформації, та протоколу повернення засобів аудіо-, відеоконтролю;
- оскільки дозвіл слідчого судді на проведення НС(Р)Д надавався прокурору, то саме прокурором має надаватися доручення оперативним підрозділам на їх здійснення, що у матеріалах провадження відсутнє;
- проведення НС(Р)Д у цьому провадженні є незаконним з огляду на відсутність у матеріалах провадження заяви потерпілого ОСОБА_17 про надання добровільної згоди на участь у таких діях та постанови слідчого чи прокурора, прийнятої у відповідності до ч. 6 ст. 246 КПК;
- у постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 19 березня 2020 року відсутні обов`язкові відомості про конкретну визначену суму, яку потерпілий мав би передати;
- обшук будинку ОСОБА_7 здійснювався без ухвали слідчого судді, що є підставою для визнання цього доказу недопустимим;
- зміст розмови між потерпілим ОСОБА_17 та ОСОБА_7 свідчить про провокацію злочину, так як потерпілий сам був ініціатором зустрічі і повернення грошей;
- судами належним чином не досліджений висновок експерта Івано-Франківського науково-дослідного центру МВС України № СЕ-129/109/10-27ВЗ/20 від 06 травня 2020 року, згідно з яким неможливо ідентифікувати як голос ОСОБА_7 на записі, який було здійснено о 14 год 25 хв 19 березня 2020 року, що призвело, на думку захисту, до помилковості встановлення факту вимагання грошових коштів у потерпілого;
- відеофайли, на яких зафіксовано переміщення автомобіля марки "Форд" 17 березня 2020 року у м. Мукачево, неправильно оцінені судами як неналежні докази, оскільки вони підтверджують неправдивість показань потерпілого, та навпаки, правдивість показань обвинувачених;
- суд апеляційної інстанції за наявності суперечностей у показаннях потерпілого та свідків повторно їх не допитав, про що просили захисники в апеляційних скаргах, ретельно не перевірив усіх доводів і не дав на них вичерпних відповідей, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_12, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_22, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо його підзахисного закрити на підставі п. 3 ч. 2 ст. 284 КПК. Посилається на недотримання судом апеляційної інстанції при новому розгляді вимог ч. 2 ст. 439 КПК.
Також зазначає про неправильну кваліфікацію дій засуджених та недоведеність попередньої змови засуджених на вчинення дій, які, на думку захисту, слід кваліфікувати за ст. 355 КК.
Вказуючи на недопустимість доказів у кримінальному провадженні, наводить доводи, аналогічні доводам і їх обґрунтуванню захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
Прокурор ОСОБА_23 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_22 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення і особі винуватих. Зазначає, що при перегляді в апеляційному порядку доводів прокурора про м`якість покарання засудженим, суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК, не зазначив мотивів з яких виходив при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення.
Від учасників судового провадження заперечень на вказані касаційні скарги не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтримали касаційні скарги сторони захисту у повному обсязі, просили їх задовольнити, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, та заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора ОСОБА_23 .
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційних скарг сторони захисту, підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_23, просила ухвалу апеляційного суду скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не направляли.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі сторона захисту вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілого ОСОБА_17, який розповів, що працював у готельно-ресторанному комплексі "Віраж" на функціонування якого надавав гроші ОСОБА_7 . Коли у комплексі виникла заборгованість за комунальні послуги, він продав пароконвектомат та погасив борг, за що через деякий час ОСОБА_7 вимагав у нього гроші у розмірі 15 000 доларів США. З цією метою його вивезли в ліс, де ОСОБА_13, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 його побили. Після чого завезли до готелю "Інтурист", де ОСОБА_7 знову висунув вимогу про повернення боргу. У подальшому, його відвезли до приміщення податкової інспекції, де працювала його мати, та у її присутності ОСОБА_8 знову озвучив те, що потерпілий винен їм 15 000 доларів США. Оскільки у ОСОБА_7 були зв`язки у поліції, то він вирішив піти до СБУ та написати заяву про вчинений щодо нього злочин. Вважає, що відносно нього мало місце вимагання.
Зі змісту вироку вбачається, що зазначені показання потерпілого також підтвердила свідок ОСОБА_19 . При цьому свідок ствердно вказала, що саме ОСОБА_8 повідомив, що її син ОСОБА_17 винен їм гроші, та озвучив суму в розмірі 15 000 доларів США. Зазначила, що бачила на синові сліди побоїв, однак про їх походження він їй нічого не розповідав.
Також місцевим судом враховано показання самих засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
Зокрема, як зазначено у вироку, ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції вказав, що ОСОБА_17 працював у готельно-ресторанному комплексі у м. Ужгороді, у який він вкладав значні кошти. Однак потерпілий з роботою не справлявся, через що виникла значна заборгованість за комунальні послуги, з комплексу почали зникати цінні речі. Ніяких погроз потерпілому він не висловлював, потерпілий сам йому зателефонував та сказав, що хоче повернути кошти, хоча він йому наголошував про необхідність повернути викрадену пароконвектаційну піч та інші речі. Крім того, вказав, що потерпілий не відшкодував йому гроші за розбитий автомобіль, який він передав потерпілому для користування під час роботи в комплексі. Вважає, що кримінальне провадження щодо нього сфабриковано, оскільки між ним та потерпілим були відносини як у роботодавця з працівником.
Зі змісту вироку вбачається, що засуджені ОСОБА_13 та ОСОБА_9 вказали, що ніколи грошей у ОСОБА_17 не вимагали та йому не погрожували, а 17 березня 2020 року цілий день перебували у м. Ужгород та потерпілого не бачили.
Відповідно до показань засудженого ОСОБА_8, викладених у вироку, ОСОБА_7 попросив його відвезти ОСОБА_17 до податкової інспекції, де працювала мати потерпілого, що він і зробив. Будь-яких вимог та погроз він йому чи його матері не висловлював, про боргові зобов`язання потерпілого перед ОСОБА_7 нічого не знає.
Також у вироку місцевий суд надав оцінку показанням свідка ОСОБА_24, який повідомив про обставини складання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту, протоколу огляду та вручення грошових коштів, протоколу вручення спецзасобів для аудіо-, відеоконтролю, та свідка ОСОБА_25, який розповів про обставини проведення обшуку житла та обставини складання протоколу огляду місця події.
Крім того, аналізуючи показання свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27, місцевий суд дійшов висновку про те, що зазначені свідки не повідомили жодної інформації щодо обставин, які викладені в обвинувальному акті, оскільки факти наявності заборгованості за комунальні послуги та продажу пароконвектомату не заперечувалися учасниками кримінального провадження, проте такі відомості не підтверджують існування законного зобов`язання потерпілого ОСОБА_17 перед ОСОБА_7 у розмірі 15 000 доларів США.
У вироку місцевий суд вказав, що свідок ОСОБА_28 підтвердив, що ОСОБА_17 працював у готельно-ресторанному комплексі "Віраж", до якого мав відношення ОСОБА_7, та факт наявності заборгованості за електропостачання та відсутності речей. Проте свідок також не підтвердив про існування особистої заборгованості потерпілого перед ОСОБА_7 .
Як вбачається зі змісту вироку, відповідно до листа ТзОВ "Закарпаттяенергозбут" № 001-21/2392 від 05 червня 2020 року постачання електроенергії за адресою: АДРЕСА_5 (ГРК "Віраж") здійснюється на підставі договору, укладеного з ФОП ОСОБА_28, заборгованість за споживачем становить 87 690,60 грн.
Таким чином, місцевий суд встановив, що сума боргу в розмірі 15 000 доларів США, яку обвинувачені вимагали у потерпілого, не є його особистим боргом перед ОСОБА_7, а є боргом закладу, який виник як протягом часу роботи потерпілого ОСОБА_17 у закладі, так і до того, як потерпілий почав здійснювати управління закладом, до того ж сам розмір боргу, жодним чином не підтверджується.
З огляду на викладене, місцевий суд констатував, що ОСОБА_7 разом із ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою, вчинили вимагання щодо потерпілого ОСОБА_17 .
Обґрунтовуючи такі висновки, місцевим судом співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку докази винуватості ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, зокрема, протокол огляду предмета від 11 червня 2020 року (клаптик паперу з записаним мобільного номеру телефона); протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 березня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_17 ; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 березня 2020 року за участю свідка ОСОБА_19 ; протокол огляду речей від 27 травня 2020 року (перебування мобільних телефонів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_17 в зоні дії однієї базової станції); протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 19 березня 2020 року; протоколи про результати аудіо,- відеоконтролю та спостереженням у публічно доступних місцях від 19 березня 2020 року; протокол огляду та вручення грошових коштів від 19 березня 2020 року; протокол вручення спеціальних технічних засобів від 19 березня 2020 року; висновок експерта № СЕ-19/109/10-27ВЗ/20від 06 травня 2020 року; висновок судово-медичної експертизи № 134 від 20 березня 2020 року.
Оцінюючи зазначені докази з точки зору належності та допустимості, місцевий суд у вироку зазначив, що відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, було проведено НС(Р)Д, в ході якої потерпілому ОСОБА_17 вручено грошові кошти в сумі 2 500 доларів США, які були оглянуті та з них зроблені ксерокопії, та спеціальні технічні пристрої для фіксації дій ОСОБА_7 .
Як вказано у вироку, зі змісту протоколу НС(Р)Д вбачається, що 19 березня 2020 року потерпілий зателефонував ОСОБА_7, запитав куди можна під`їхати, на що ОСОБА_7 запитав, чому ОСОБА_17 не хоче купи пароконвектомат, та уточнив, чи потерпілий хоче віддати йому всі п`ятнадцять тисяч. Коли потерпілий відповів, що має дві тисячі, ОСОБА_7 сказав щоб він пішов до нього додому та віддав ці гроші його дружині. Того ж дня ОСОБА_17 віддав гроші дружині ОСОБА_7, після чого відбулась телефонна розмова між ними, під час якої ОСОБА_7 погрожував потерпілому, що вб`є його, оскільки він передав лише одну тисячу.
Місцевий суд дійшов висновку, що відомості, які містяться у протоколі про проведення контролю за вчиненням злочину від 19 березня 2020 року та протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю та спостереженням у публічно доступних місцях від 19 березня 2020 року узгоджуються із показаннями потерпілого.
При цьому місцевий суд визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 19 березня 2020 року, під час якого оглянуто будинок АДРЕСА_1, та вилучено гроші в сумі 1 000 доларів США, оскільки слідчими та працівниками СБУ фактично проводився обшук житла, а не огляд за відсутності ухвали слідчого судді.
Крім того місцевий суд визнав неналежним доказом протокол огляду від 11 травня 2020 року, оскільки під час перегляду відеофайлів, які описуються у протоколі, встановлено суттєві розбіжності із показаннями потерпілого ОСОБА_17 .
Переглядаючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, зазначивши, що доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих їм дій підтверджується сукупністю наявних доказів у справі.
Разом з тим, апеляційний суд вказав про необґрунтованість висновків місцевого суду про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 19 березня 2020 року, мотивуючи це тим, що під час проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_1, слідчими фактично було проведено обшук домоволодіння, в ході якого детально оглянуто шафи, меблі, вміст сумок. Проте, до апеляційної скарги прокурором долучено ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2020 року про надання дозволу на обшук, яка була предметом дослідження апеляційного суду. Сторона захисту підтвердила, що вказана ухвала слідчого судді їм відкривалась в порядку ст. 290 КПК під час досудового розслідування.
Згідно з ч. 3 ст. 233 КПК слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо допустимості результатів цієї слідчої (розшукової) дії, оскільки обшук житла родини ОСОБА_29 у зв`язку з тим, що місце передачі грошових коштів ситуативно було змінено, мав невідкладний характер, а у подальшому стороною обвинувачення отримано дозвіл слідчого судді на його проведення.
У касаційних скаргах сторона захисту посилається на те, що відеофайли, на яких зафіксовано переміщення автомобіля марки "Форд" 17 березня 2020 року у м. Мукачево, підтверджують неправдивість показань потерпілого, та навпаки, правдивість показань обвинувачених, а тому протокол огляду відеофайлів від 11 травня 2020 року неправильно оцінений судами як неналежний доказ.
Такі твердження сторони захисту є безпідставними, оскільки протокол огляду відеофайлів від 11 травня 2020 року, був наданий стороною обвинувачення, та на переконання місцевого суду, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, не підтверджував обставин, про які зазначалося прокурором в обвинувальному акті, що і стало підставою для визнання цього доказу неналежним.
Що стосується доводів захисників про недопустимість як доказів протоколів складених за наслідками проведення НС(Р)Д, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відомості про вчинене кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні 18 березня 2020 року внесені до ЄРДР за № 42020070000000128 на підставі заяви потерпілого ОСОБА_17 .
У рамках кримінального провадження прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_14 19 березня 2020 року звернувся до слідчого суді Закарпатського апеляційного суду з клопотаннями про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, мобільного терміналу за номерами мобільного оператора, якими користуються ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, аудіо-, відеоконтроль та візуальне спостереження за ними до 19 травня 2020 року.
Ухвалами слідчого судді Закарпатського апеляційного суду від 19 березня 2020 року задоволено вищевказані клопотання прокурора ОСОБА_14 .
Постановою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_14 від 19 березня 2020 року доручено УСБУ в Закарпатській області провести 19 березня 2020 року контроль за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту, із затриманням ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 без втрати грошових коштів, з використанням відеозапису, фотографуванням, спеціальних технічних засобів спостереження із залученням до проведення НС(Р)Д потерпілого ОСОБА_17 .
Крім того, на підставі ухвал слідчого судді Закарпатського апеляційного суду від 19 березня 2020 року прокурором відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_14 надано доручення начальнику УСБУ в Закарпатській області, датоване 19 березня 2020 року, про проведення НС(Р)Д у порядку статей 35, 41, ч. 6 ст. 246 КПК.
За результатом проведення таких НС(Р)Д, встановлено, що потерпілий ОСОБА_17, перебуваючи за місцем свого проживання, зателефонував ОСОБА_7 . В ході розмови потерпілий повідомив що хоче зустрітися для передачі коштів. ОСОБА_7 запитав, чому потерпілий не купить пароконвектаційну піч, при цьому уточнив, чи потерпілий хоче віддати п`ятнадцять тисяч. Коли ОСОБА_17 повідомив, що має лише дві тисячі, ОСОБА_7 сказав віддати кошти його дружині. Пізніше між ОСОБА_7 та ОСОБА_17 відбулась телефонна розмова, в ході якої ОСОБА_7 погрожував потерпілому, що вб`є останнього, якщо він не завезе ще одну тисячу.
За наслідками аудіо-, відеоконтролю та візуального спостереження було також зафіксовано час та маршрути пересування ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у м. Ужгороді до часу їх затримання.
Відповідно до протоколів огляду та вручення грошових коштів від 19 березня 2020 року, працівниками СБУ оглянуто грошові кошти у сумі 2 500 доларів США, зроблено із них ксерокопії та вручено потерпілому ОСОБА_17 . Зазначені протоколи підписані всіма учасниками слідчої дії, у тому числі оперуповноваженим ВБКОЗ УСБ України в Закарпатській області ОСОБА_24 (перша сторінка протоколів).
Зі змісту вироку вбачається, що допитаний у якості свідка оперуповноважений ОСОБА_24 підтвердив, що складав протоколи за результатом проведення контролю за вчиненням злочину на підставі наданих аудіо-, та відеоматеріалів. Також зазначив, що він був присутнім при огляді та врученні потерпілому грошових коштів, та вручення спеціальних технічних засобів фіксування.