ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 487/7295/21
провадження № 51-222км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2022 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021152030001197, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1, фактично проживаючого у АДРЕСА_2, раніше судимого:
- вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2013 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 297, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців;
- вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статей 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, ОСОБА_7 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2021 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили і зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 08 вересня 2021 року до набрання вироком законної сили.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого за обставин, детально описаних у судових рішеннях.
Так, 04 вересня 2021 року близько 20:40, ОСОБА_7 перебуваючи біля ринку "Івушка" на вул. Крилова в м. Миколаєві, в ході раптово виниклого конфлікту, діючи умисно, заподіяв ОСОБА_8 не менше 5 ударів руками та ногами в обличчя, що призвели до падіння потерпілого на землю.
В результаті таких протиправних дій ОСОБА_7 у ОСОБА_8 утворилися тяжкі тілесні ушкодження (закрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововилив під тверду мозкову оболонку зліва, крововилив під павутинну оболонку півкуль і мозочку справа та зліва, забій речовини головного мозку з подальшим розвитком набряку й набухання речовини головного мозку) від яких він помер у лікарні о 19:20 05 вересня 2021 року.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити вирок і ухвалу та перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за ст. 124 КК України.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що за встановлених фактичних обставин кримінального провадження кваліфікація дій ОСОБА_7 як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, є помилковою через відсутність такої ознаки суб`єктивної сторони злочину, як умисел.
Вказує, що поза увагою судів залишилося недоведення причинно-наслідкового зв`язку між смертю потерпілого та протиправними діями засудженого, а також кількість ударів, заподіяння яких інкримінувалося стороною обвинувачення.
Крім цього, захисник стверджує, що оскільки ОСОБА_7 захищав себе від нападу незнайомого йому чоловіка, який був фізично сильнішим за нього і першим намагався завдати шкоди його здоров`ю, то вчинене слід кваліфікувати як перевищення меж необхідної оборони.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просила залишити судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду, який не знайшов підстав для перекваліфікації дій засудженого на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень під час перевищення меж необхідної оборони.