ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 296/8528/17
провадження № 51-389км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 08 червня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060020004906, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Буда-Бобриця Ємільчинського району Житомирської області, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 08 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено:
- за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 гривень);
- за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень);
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 гривень).
Звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання відповідно до статей 49, 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 12 вересня 2017 року близько 19:35, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання, що на АДРЕСА_2, на ґрунті словесного конфлікту, з мотивів тривалих неприязних відносин, діючи умисно, намотав на праву руку покривало, підійшов до своєї дружини ОСОБА_8, яка лежала на ліжку, та завдав їй декілька ударів по обличчю, внаслідок чого вона відчула фізичний біль. Після цього, ОСОБА_7 вирвав у потерпілої мобільний телефон, поламав його та кинув їй в обличчя, а потім, виражаючись нецензурною лайкою, долонею завдав удар по правій щоці ОСОБА_8, чим також спричинив останній фізичний біль.
Крім того, в цей же день приблизно о 20:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання, на ґрунті словесного конфлікту, діючи умисно ОСОБА_7 завдав ножем своєму сину ОСОБА_9 поріз на обличчі та грудній клітці, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді садна на обличчі, синця й різаної поверхневої рани на грудній клітці, які згідно з висновком судово-медичної експертизи належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за відсутності в його діях складу кримінальних правопорушень.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що за епізодом про заподіяння легкого тілесного ушкодження ОСОБА_9 суди неправильно встановили фактичні обставини справи і, як наслідок, помилково не кваліфікували дії його підзахисного як необхідну оборону.
Крім цього, стверджує, що кримінальне провадження за ч. 1 ст. 126 КК України було розпочате органом досудового розслідування без заяви потерпілої ОСОБА_8 і вона ні протягом досудового слідства, ні під час судового розгляду не просила притягнути ОСОБА_7 до відповідальності за скоєне.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_7 підтримали доводи, наведені в касаційній скарзі, та просили скасувати згадані судові рішення і закрити кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_5 просила залишити судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Фактичні обставини даного кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду, який не знайшов підстав для скасування обвинувального вироку і закриття кримінального провадження.
На думку колегії суддів касаційного кримінального суду, суд першої інстанції, оцінивши докази у справі як окремо так і в їх сукупності, дійшов переконливого висновку, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення доведене, діям обвинуваченого надано правильну юридичну оцінку, а вчинене слід кваліфікувати як умисне заподіяння побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, та умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
При цьому суд обґрунтовано відхилив версію обвинуваченого, згідно з якою він захищався від нападу потерпілого ОСОБА_9, тому його дії підпадали під ознаки необхідної оборони.
Так, за приписами ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.