ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 718/1189/22
провадження № 51-1715 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022263110000047 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн у дохід держави.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 23 квітня 2022 року приблизно о 12:45 год. поблизу будинку АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, протиправно, наніс ОСОБА_8 два удари долонею по обличчю, чим завдав останньому фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зазначає, що повідомлення про підозру суперечить обвинувальному акту, що є істотним порушення вимог процесуального закону, нової підозри ОСОБА_7 не висувалося, а отже він не набув статусу підозрюваного, тому всі докази у кримінальному провадженні є недопустимими.
Вказує, що судами не дано відповідей на доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказів протоколів слідчих експериментів з потерпілим та свідком ОСОБА_9, не враховано усіх обставин справи, зокрема, що обвинувачений є інвалідом і у нього одна рука не працює, а тому всі події суд мав би оцінювати критично.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції, усупереч вимог закону, ці порушення не виправив, не дав належних відповідей на доводи апеляційної скарги, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшли заперечення від прокурора та потерпілого, які просили залишити судові рішення без зміни.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі захисник висловлює доводи щодо оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, які, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Захисник стверджує про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7, однак не наводить чіткої підстави для такого закриття, посилаючись на положення п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, що передбачає різні правові підстави для закриття кримінального провадження. Крім того, таке закриття вимагає дослідження доказів для надання їм певної оцінки, встановлення інших обставин справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до вимог вищезазначених норм закону не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.