Постанова
Іменем України
24 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/11233/20-ц
провадження № 61-5678св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Штрондою Антоном Михайловичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року у складі судді Вовк С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон"), про захист прав споживачів, стягнення коштів, вкладів, процентів та штрафних санкцій.
Позов мотивований тим, що 23 січня 2008 року між позивачем та банком укладений договір № SAMDN01000700767882, відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_1, на який ним внесений грошовий вклад у розмірі 45 000,00 грн, строком до 23 січня 2009 року. Строк дії договору не одноразово продовжувався відповідно до пункту 8 вказаного договору.
18 серпня 2008 року між позивачем та банком укладений договір вкладу "Приват-вклад", відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_2 . Того ж дня на вказаний рахунок з рахунку № НОМЕР_3, який відкрито для надходження доларів США міжнародним переказом, було перераховано 4 347,00 дол. США.
18 серпня 2009 року між позивачем та банком укладений договір вкладу № SAMDN01000706703969, відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_4 . Того ж дня на вказаний рахунок з рахунку № НОМЕР_3, який було відкрито для надходження доларів США міжнародним переказом, було перераховано 15 000,00 дол. США.
07 вересня 2010 року між позивачем та банком укладений договір вкладу № SAMDN25000711817750 (вклад "Стандарт" з щомісячної виплатою %), відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_5, на який ним внесений грошовий вклад у розмірі 20 000,00 дол. США. Перерахування коштів здійснювалося з рахунку № НОМЕР_6, який було відкрито для надходження доларів США міжнародним переказом.
09 вересня 2011 року між позивачем та банком укладений договір вкладу № SAMDN25000719570201 (вклад "Стандарт" з щомісячною оплатою %), відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_7, на який ним внесено грошовий вклад у розмірі 10 000,00 дол. США.
09 вересня 2011 року між позивачем та банком укладений договір вкладу № SAMDN27000719570392 (вклад "Копилка"), відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_8, на який ним внесено грошовий вклад у розмірі 65,00 дол. США.
14 грудня 2012 року між позивачем та банком укладений договір № SAMDN01000731473093 (вклад "Стандарт Приват24 на 12 місяців"), відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_9, на який ним внесений грошовий вклад у розмірі 10 000,00 дол. США. Станом на 06 липня 2014 року загальна сума з відсотками склала 10 080,55 дол. США, що підтверджується банківською випискою № 3920203 від 06 липня 2014 року по рахунку № НОМЕР_9 .
23 січня 2014 року між позивачем та банком укладений договір вкладу № SAMDNWFD0070064914500 (вклад "Стандарт"), відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_10, на який ним внесений грошовий вклад у розмірі 10 000,00 дол. США. Станом на 06 липня 2014 року загальна сума з відсотками склала 10 076,71 дол. США, що підтверджується банківською випискою № 3920203 від 06 липня 2014 року по рахунку № НОМЕР_10 .
Також 23 січня 2014 року між позивачем та банком укладений договір вкладу № SAMDNWFD0070064915400 (вклад "Стандарт"), відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_11, на який ним було внесений грошовий вклад у розмірі 10 000,00 дол. США. Станом на 06 липня 2014 року загальна сума з відсотками склала 10 076,71 дол. США, що підтверджується банківською випискою № 3920203 від 06 липня 2014 року по рахунку № НОМЕР_11 .
19 лютого 2014 року між позивачем та банком укладений договір вкладу № SAMDNWFD0070080150900 (вклад "Стандарт"), відповідно до умов якого йому відкрито рахунок № НОМЕР_12, на який ним було внесений грошовий вклад у розмірі 5 000,00 дол. США. Станом на 06 липня 2014 року загальна сума з відсотками склала 5 026,84 дол. США, що підтверджується банківською випискою № 3920203 від 06 липня 2014 року по рахунку № НОМЕР_12 .
Станом на 06 липня 2014 року на банківській картці Gold № НОМЕР_13, відкритій на його ім`я, залишалося 24 156,34 дол. США.
На його рахунку № НОМЕР_14 залишилося 12 000,00 дол. США, які було перераховано 06 вересня 2007 року з його рахунку № НОМЕР_3, який було відкрито для надходження доларів США міжнародним переказом.
У 2014 році відповідач без відповідного розпорядження позивача та без погодження з ним позбавив ОСОБА_1 права безперешкодно користуватися своїми грошовими коштами, відмовився від виконання розпоряджень про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку і проведення інших операцій по рахунку та заблокував доступ до рахунку. Доступ до вкладу також було заблоковано в системі Приват24.
02 травня 2019 року позивач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою, в якій містилося повідомлення про розірвання вищевказаних договорів з 15 травня 2019 року та наступні вимоги: направити інформацію про суму вкладів і процентів до виплати, здійснити повернення суми вкладів і виплатити проценти, нараховані у відповідності до умов договорів за фактичний строк користування вкладом та здійснити повернення коштів з картки Gold № НОМЕР_13 та рахунку № НОМЕР_14 . Того ж дня вказана заява отримана АТ КБ "ПриватБанк", що підтверджується відміткою банку, проте, станом на 25 листопада 2019 року відповіді йому не було надано, а кошти не були видані.
З урахуванням уточнених позовних вимог від 24 липня 2020 року, позивач просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь:
за договором № SAMDN01000700767882 від 23 січня 2008 року: 51,20 грн - залишок коштів на рахунку, 18,68 грн - відсотки за користування банківським вкладом, 2,38 грн. - 3 % річних, 870,76 грн - пеню, 1,24 грн - інфляційні втрати;
за договором № SAMDN01000704090558 від 18 серпня 2008 року: 0,56 дол. США - залишок коштів на рахунку, 0,02 дол. США - 3 % річних; 2,58 дол. США - пеню;
за договором № SAMDN27000719570392 від 09 вересня 2011 року: 0,01 дол. США - залишок коштів на рахунку, 7,11 грн - пеню;
за договором № SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 року: 10 000,00 дол. США - сума вкладу; 8 586,08 дол. США - відсотки за користування банківським вкладом; 602,55 дол. США - 3 % річних; 5 629 973,04 грн - пеню;
за договором № SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 року: 10 000,00 дол. США - сума вкладу; 8 068, 45 дол. США - відсотки за користування банківським вкладом; 589,13 дол. США - 3 % річних; 5 504 605,17 грн - пеню;
за договором № SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 року: 10 000,00 дол. США - сума вкладу; 8 068,45 дол. США - відсотки за користування банківським вкладом; 589,13 дол. США - 3 % річних; 5 504 605,17 грн - пеню;
за договором № SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 року: 5 000,00 дол. США - сума вкладу; 2 600,60 дол. США - відсотки за користування банківським вкладом; 256,58 дол. США - 3 % річних; 2 397 380,64 грн - пеню;
за картковим рахунком № НОМЕР_13 : 24 156,34 дол. США - грошові кошти; 886,66 дол. США - 3 % річних; 8 284 567,47 грн - пеню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів, стягнення коштів, вкладів, процентів та штрафних санкцій задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 :
за договором № SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 року: 10 000, 00 дол. США суми вкладу; 8 586, 08 дол. США відсотки за період з 07 липня 2014 року по 04 серпня 2020 року; 602,55 дол. США 3 % річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року; 300 000,00 грн пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів";
за договором № SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 року: 10 000, 00 дол. США суми вкладу; 8 068, 45 дол. США відсотки за період: з 07 липня 2014 року по 04 серпня 2020 року; 589, 13 дол. США 3 % річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року; 200 000,00 грн пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів";
за договором № SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 року: 10 000, 00 дол. США суми вкладу; 8 068, 45 дол. США відсотків за період з 07 липня 2014 року по 04 серпня 2020 року; 589, 13 дол. США 3 % річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року; 200 000,00 грн пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів";
за договором № SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 року: 5 000,00 дол. США суми вкладу; 2 600, 60 дол. США відсотків за період з 07 липня 2014 року по 04 серпня 2020 року; 256,58 дол. США 3 % річних за період з 16 травня 2019 року по 01 липня 2020 року; 90 000,00 грн пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів";
24 156,34 дол. США залишок коштів за картковим рахунком № НОМЕР_13 ; 2 415, 63 дол. США пені відповідно до пункту 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
у заяві від 02 травня 2019 року про розірвання договорів позивач не вимагав розірвання та видачи коштів за договорами № SAMDN01000700767882 від 23 січня 2008 року та № SAMDN01000704090558 від 18 серпня 2008 року, тому позовні вимоги про стягнення коштів та штрафних санкцій за цими договорами задоволенню не підлягають;
між сторонами укладені договори банківського вкладу з умовою автоматичної пролонгації на той же строк та договір рахунку. З метою отримання належних позивачу вкладів та відсотків позивач неодноразово звертався до банку із заявами про видачу вкладів. Проте, вимоги позивача не було виконано відповідачем. Наявність договірних зобов`язань, факт внесення грошових коштів позивачем підтверджується наданими суду доказами, а саме, договорами, банківськими квитанція та витягом з наданого банком електронного додатку;
згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Таким чином, посилання відповідача на відсутність заперечень позивача щодо переведення боргу та взагалі можливості укладення договору переведення боргу у такий спосіб суперечить вимогам чинного законодавства. Тому посилання відповідача на те, що АТ КБ "Приватбанк" не несе зобов`язань за спірними договорами, оскільки уклав з ТОВ "ФК "Фінілон" договір про переведення боргу, є безпідставними;
відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі;
звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору або про видачу коштів не припиняє споживчих правовідносин між ним та банком та не позбавляє вкладника права вимагати пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", після звернення до банку із заявою про розірвання депозитного договору або про видачу коштів;
твердження відповідача про те, що договори є розірваними з моменту звернення позивача до банку з заявами про розірвання договорів, безпідставні, адже, як вбачається з листа від 15 вересня 2020 року, банк підтвердив невідповідність цієї заяви вимогам законодавства України, яке визначає вимоги до оформлення та подання таких заяв. Заява позивача не відповідає вимогам, встановленим для її оформлення Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління НБУ № 267 від 14 липня 2006 року, відповідно до яких запит фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку або нотаріально. До того ж, відповідно до умов договорів їх дія припиняється з виплатою вкладнику усієї суми вкладу та відсотків, що банком не здійснено. Таким чином депозитні договори, укладені між позивачем та банком, не були розірвані;
наданий представником позивача розрахунок грошових сум в частині нарахувань відсотків та 3 % річних є правильним, але з урахуванням того, що для нарахування пені позивачем базою взята сума утримуваних коштів (вклад та відсотки), а не обсяг відсотків, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, вірний розрахунок пені за договором: № SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 року становить: 94 017, 57 дол. США (8 586,08 дол. США дол. США х 3%х 365 днів); за договором № SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 року становить: 88 349, 52 дол. США (8 068, 45 дол. США дол. США х 3%х 365 днів); за договором № SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 року становить: 88 349, 52 дол. США (8 068, 45 дол. США дол. США х 3%х 365 днів); за договором № SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 р. становить: 28 476, 57 дол. США (2 600, 60 дол. США дол. США х 3% х 365 днів). Оскільки сума пені значно перевищує розмір зобов`язання, можливе її зменшення на підставі частини третьої статті 551 ЦК України;
так як стягнення пені в іноземній валюті суперечить вимогам чинного законодавства, тому що згідно з вимогами статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у національній валюті, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням виключно у національній валюті України - гривні;
з урахуванням тривалого та безпідставного невиконання відповідачем законних вимог позивача, недобросовісної поведінки банка, який продовжує використовувати на власну користь неповернуті активи позивача, наявні правові підстави для зменшення розміру пені: за договором № SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 року з 94 017,57 дол. США до 300 000, 00 грн (приблизний гривневий еквівалент відсотків за договором); за договором № SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 року з 88 349, 52 дол. США до 200 000, 00 грн (приблизний гривневий еквівалент відсотків за договором); за договором № SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 року з 88 349, 52 дол. США до 200 000, 00 грн (приблизний гривневий еквівалент відсотків за договором); за договором № SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 року з 28 476, 57 дол. США до 90 000, 00 грн (приблизний гривневий еквівалент відсотків за договором). При цьому судом враховано "НУЛЬОВУ" ступінь виконання боргового зобов`язання відповідачем. Ступінь такого зменшення пені (неустойки) є пропорційним, розумним та справедливим, таким, що відповідає завданню цивільного судочинства і не порушує права позивача на отримання передбаченого законом штрафу за прострочення виконання зобов`язань по своєчасному поверненню банківського вкладу;
відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Таким чином банк зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі, який не перевищує 10 % від суми переказу;
при відмові у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення пені на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" на залишок коштів за картковим рахунком № НОМЕР_13 суд вважав, що штрафні санкції у вигляді пені на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" можуть бути застосовані лише до неповернення коштів за депозитом, а не за договором банківського рахунка.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Тузової В. О., подану в інтересах АТ КБ "ПриватБанк", задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року змінено в частині визначення суми заборгованості, що підлягає стягненню з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 року, договором № SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 року, договором № SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 року, договором № SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 року та договором рахунку № 5457092024067674.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 :
за договором № SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 року: 10 000,00 дол. США суми вкладу; 6 416,01 дол. США - відсотки за період з 07 липня 2014 року по 15 травня 2019 року; 602,55 дол. США - 3 % річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року;
за договором № SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 року: 10 000,00 дол. США суми вкладу; 6 050,46 дол. США - відсотки за період з 07 липня 2014 року по 15 травня 2019 року; 589,13 дол. США - 3 % річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року;
за договором № SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 року: 10 000,00 дол. США суми вкладу; 6 050,46 дол. США - відсотки за період з 07 липня 2014 року по 15 травня 2019 року; 589,13 дол. США - 3 % річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року;
за договором № SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 року: 5 000,00 дол. США суми вкладу; 1990,34 дол. США - відсотків за період з 07 липня 2014 року по 15 травня 2019 року; 256,58 дол. США - - 3 % річних за період з 16 травня 2019 року по 01 липня 2020 року;
24 156,34 дол. США залишок коштів за картковим рахунком № НОМЕР_13 .
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
оскільки ОСОБА_1 реалізував своє право на повернення вкладів, суд першої інстанції зробив законний та обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" основної заборгованості. АТ КБ "ПриватБанк" не навів доводів на спростування по суті висновків суду першої інстанції про стягнення відповідних сум;
доводи апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" про те, що належним відповідачем у даній справі є ТОВ "ФК "Фінілон", на яке банком переведено борг згідно умов договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Матеріали справи не містять згоди ОСОБА_1 на заміну боржника АТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ "ФК "Фінілон", в зв`язку з чим доводи банку про те, що він не є стороною за договором банківського вкладу, укладеним між ним та позивачем, та не несе перед ним відповідальності, є необґрунтованими та безпідставними;
колегія суддів не погодилася із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а також в частині визначення періоду та сум заборгованості по відсоткам, які підлягають стягненню з відповідача;
з урахуванням поданої ОСОБА_1 заяви про розірвання договорів, слід вважати, що з 15 травня 2019 року між сторонами припинилися договірні правовідносини за вказаними договорами банківського вкладу. Суд першої інстанції зазначив, що заява ОСОБА_1 про розірвання договорів не відповідає вимогам чинного законодавства. Разом з тим, такі висновки не ґрунтуються на законі. Право клієнта розірвати договір банківського вкладу у будь-який момент на першу вимогу відповідає положенням статті 1075 ЦК України;
крім того, у позові ОСОБА_1 зазначав, що він скористався своїм правом на розірвання договорів та звернувся до банку із заявою від 02 травня 2019 року про розірвання договорів банківського вкладу з 15 травня 2019 року, у зв`язку з чим він і нараховував санкції, передбачені статтею 625 ЦК України з 16 травня 2019 року;
згідно з наданими ОСОБА_1 розрахунками, він просив стягнути пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 16 травня 2019 року;
з огляду на наведене, на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак пеня з 16 травня 2019 року відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується;
таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв`язку з порушенням виконання банком зобов`язань за договором № SAMDN01000731473093 від 14 грудня 2012 року, договором № SAMDNWFD0070064914500 від 23 січня 2014 року, договором № SAMDNWFD0070064915400 від 23 січня 2014 року, договором № SAMDNWFD0070080150900 від 19 лютого 2014 року;
отже, виплата встановлених статтями 1061 та 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договору вкладу. Після припинення договору банківського вкладу за заявою вкладника проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються. Тому положення статті 1070 ЦК України до правовідносин, які виникли після припинення договору вкладу не застосовуються. Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів за договорами вкладу за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року. З АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 підлягали стягненню проценти за договорами вкладу по момент припинення договірних відносин - по 15 травня 2019 року;
також, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені за картковим рахунком в сумі 2 415,63 дол. США відповідно до пункту 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Аналіз матеріалів цивільної справи свідчить про те, що ОСОБА_1 не заявляв вимог про стягнення пені на підставі вказаної норми закону - пункту 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Відповідно до оскаржуваного рішення суду позивач просив стягнути за картковим рахунком № НОМЕР_13 : 24 156,34 дол. США суми вкладу; 886,66 дол. США 3 % річних за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року; а також 8 284 567,47 грн пені у розмірі 3 % на день за період з 16 травня 2019 року по 04 серпня 2020 року. При цьому вимоги про стягнення вказаної пені позивач обґрунтовував тими ж самими положеннями частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів";
крім того, пеня за договором могла бути нарахована позивачем виключно в національній валюті - гривні, а не в доларах США. Позивачем не надано будь-якого розрахунку пені в гривні за кожен день прострочення на підставі пункту 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";
з урахуванням викладеного, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, закріплений статті 13 ЦПК України, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення пені відповідно до пункту 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Штрондою А. М., у якій просить рішення Печерського районного суду від 15 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
згода кредитора є однією з умов дійсності договору переведення боргу у відношенні лише одного з його наслідків (заміни боржника), але не є необхідним елементом самого договору про переведення боргу;
згода надана кредитором, у тому числі, яка надана шляхом вираження її через конклюдентні дії такого кредитора (тобто як юридичний факт, що породжує цивільні правовідносини), до яких відноситься також і "мовчазна" згода, після укладання договору про переведення боргу між первісним та новим боржниками, свідчить про досягнення ефекту переведення боргу і перебування кредитора у зобов`язальному право відношенні з новим боржником;
АТ КБ "ПриватБанк" надав суду належні та допустимі докази на підтвердження обставин відносно отримання згоди вкладника (позивача) на переведення боргу за його договорами, які є предметом спору, на ТОВ "ФК "Фінілон";
розміщення банком повідомлення від 30 січня 2015 року на офіційному сайті Приватбанк у відповідному розділі Умов та Правил з встановленням строку для клієнтів до 15 лютого 2015 року для подання письмових заперечень (незгоди) щодо переведення боргу (грошових коштів відповідного клієнта/кредитора) на рахунки ТОВ "ФК "Фінілон" було цілком правомірною юридичною дією банку, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Отримання банком таким шляхом "мовчазної" згоди від кредиторів було підтвердженням їх відношення до такого правочину, що був укладений 17 листопада 2014 року та, відповідно, досягненням ефекту переведення боргу;
з огляду на відсутність на цей час судового рішення про визнання недійсним договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року в частині прав та обов`язків позивача у даній справі - всі правові наслідки, які були породжені з моменту укладання між первісним та новим боржником договору про переведення боргу, зберігаються до моменту визнання недійсним правочину на підставі рішення суду та, відповідно, зберігаються всі наявні обов`язки і у нового боржника щодо повернення коштів кредитору;
належним відповідачем у даній справі є ТОВ "ФК "Фінілон", як новий боржник за договорами, які є предметом спору у цій справі, та особа, яка повинна виконувати всі договірні зобов`язання за такими договорами;
договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року був укладений сторонами (ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон") у простій письмовій формі з дотримання всіх належних та встановлених законодавством необхідних умов для укладання такого виду правочину (наявна згода щодо всіх істотних умов договору та фактично передано зобов`язання (перераховані грошові кошти кредиторів новому боржнику). Отримання згоди від кредиторів (клієнтів Кримської філії "ПриватБанк"), грошові кошти яких були переведені на рахунки ТОВ "ФК "Фінілон" відбулося з повним дотримання вимог чинного законодавства;
відсутність письмової заяви кредитора з викладенням своєї незгоди на переведення його грошових коштів новому боржнику не може вважатися недосягненням сторонами наслідків переведення боргу, оскільки наявні інші форми поведінки кредитора, які могли б свідчити про його ставлення до заміни боржника та переведення боргу;
з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності;
договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року:
не є нікчемним (постанова КЦС ВС від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19);
є дійсним (постанова КГС ВС від 01 червня 2022 року у справі № 904/1721/20);
є правомірним (недійсність договору прямо не встановлена законом та відсутнє судове рішення, яким договір був би визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України);