ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 440/2952/20
провадження № К/9901/30469/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Кононенко З.О., суддів Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.)
у справі № 440/2952/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо невидавання позивачці Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2020 року із зазначенням посадового окладу, визначеного виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м. Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", із застосуванням регіонального коефіцієнту, а також доплати за вислугу років - 40 % розміру посадового окладу;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити розрахунок суддівської винагороди позивачки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та видати оновлену Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2020 року із зазначенням посадового окладу, визначеного виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м. Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", із застосуванням регіонального коефіцієнту, а також доплати за вислугу років - 40 % розміру посадового окладу.
2. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 27.07.2020 позов задовольнив, внаслідок чого суд:
Визнав протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2020 року із зазначенням посадового окладу, визначеного виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м. Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", із застосуванням регіонального коефіцієнту, а також доплати за вислугу років - 40 % розміру посадового окладу.
Зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та видати оновлену Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2020 року із зазначенням посадового окладу, визначеного виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м. Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", із застосуванням регіонального коефіцієнту, а також доплати за вислугу років - 40 % розміру посадового окладу.
3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.10.2020 задовольнив апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, відповідно до чого суд:
Скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020.
Ухвалив постанову, якою відмовив у позові.
4. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення її позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Ленінського районного суду м. Полтави № 28-ОС від 03 жовтня 2016 року позивача звільнено з посади судді Ленінського районного суду м. Полтави у зв`язку з виходом у відставку.
6. З метою приведення у відповідність до вимог діючого з 01 січня 2020 року законодавства розміру свого щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу відповідної довідки.
7. 28 січня 2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області позивачу сформовано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 02/297/2020, згідно якої станом на 01 січня 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці розрахована з 15 прожиткових мінімумів доходів громадян, в той час коли суддівська винагорода працюючих суддів обчислена з 30 прожиткових мінімумів доходів громадян.
8. Не погодившись з обґрунтованістю зазначеної довідки, позивач звернувся до відповідача повторно.
9. 28 лютого 2020 року відповідач склав нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №02/935/2020, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці розрахована з 30 прожиткових мінімумів доходів громадян.
10. Незгода позивача з тим, що довідка № 02/935/2020 від 28 лютого 2020 року виготовлена станом на 18 лютого 2020 року та без врахування регіонального коефіцієнту по м. Полтава, зумовила звернення до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області втретє.
11. 10 квітня 2020 року відповідач виготовив довідку № 02/1201/2020, в якій визначив розмір суддівської винагороди виходячи з базового розміру посадового окладу судді з урахуванням регіонального коефіцієнту по м. Полтава, проте станом на 18 лютого 2020 року.
12. Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо виготовлення довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2020 року, звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідач протиправно не видав позивачу Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2020 року із зазначенням посадового окладу, визначеного виходячи з посадового окладу працюючого судді Ленінського районного суду м. Полтави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року Законом "Про Державний бюджет України на 2020 рік", із застосуванням регіонального коефіцієнту, а також доплати за вислугу років - 40% розміру посадового окладу
14. Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 (справа № 1-15/2018(4086/16) від 18 лютого 2020 року як на підставу, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у позивача виникло лише з 18 лютого 2020 року, оскільки зазначеним судовим актом визнано неконституційним пункт 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ (далі - Закон № 1402- VIII), яким передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом.
15. У дослідженому судом випадку предметом спору є видача довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а не для його призначення (отримання). Суд першої інстанції зазначив, що процедури призначення (отримання) та перерахунку щомісячного довічного утримання судді різні за змістом та механізмом їх проведення.
16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, станом на 01.01.2020 був чинним пункт 25 Закону № 1402- VIII який передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який: а) за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді); б) призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
17. До 18.02.2020 п. 25 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №1402-ІІІ був тією правовою підставою, яка по-різному визначала розмір грошового утримання суддів як при його призначенні, так і при перерахунку, в залежності від дати виходу у відставку.
18. Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №1402-ІІІ і саме з цієї дати права позивача були відновлені відповідачем шляхом видачі оновленої довідки.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
19. У своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково оцінив обставини справи. Наголошує на висновках, покладених судом першої інстанції в основу власного судового рішення. Окремо зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано правовий висновок Верховного Суду, викладений у зразковій справі №0640/3835/18. Вважає, що висновки апеляційного суду суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020).
20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
22. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
23. Судами встановлено, що 22 вересня 2016 року позивача звільнено у відставку.
24. На час звільнення позивача чинним був Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ від 07.07.2010 (далі - Закон № 2453-VІ).
25. 30.09.2016 набрав чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
26. Законом №1402-VIII запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку.
27. Так, досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
28. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
29. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
30. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
31. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
32. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: