ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 140/3530/19
адміністративне провадження № К/990/4824/23, К/4300/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора і Волинської обласної прокуратури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (головуючий суддя Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року (головуючий суддя Святецький В.В., судді Гудим Л.Я., Довгополов О.М.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України та Прокуратури Волинської області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив: визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.12.2011 №2086к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким його звільнено із займаної посади з позбавленням класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.05.2003 №433; поновити його на посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області або на рівнозначній посаді з 24 грудня 2011 року; стягнути з Прокуратури Волинської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 грудня 2011 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі; стягнути з відповідачів на його користь 3000000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
2. Позов обґрунтував тим, що оскаржуваним наказом Генерального прокурора України його незаконно звільнено з посади прокурора, оскільки на момент його звільнення відповідач не мав достатньо обґрунтованих і законних підстав стверджувати про порушення ним Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури. Натомість фактично підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності повністю збігаються із підставами кримінального провадження, порушеного щодо нього у грудні 2011 року Генеральною прокуратурою України за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). На момент притягнення його до дисциплінарної відповідальності не було вироку суду у вказаній кримінальній справі. Водночас вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, його визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину. Наведене, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року і від 18 листопада 2020 року замінено первісних відповідачів Генеральну прокуратуру України та Прокуратуру Волинської області на належних - Офіс Генерального прокурора та Волинську обласну прокуратуру.
4. Справа розглядалася судами неодноразово.
5. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.12.2011 №2086к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади із позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.05.2003 №433к. Поновлено ОСОБА_1 в системі прокуратури України на посаді, рівнозначній посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області з 26 грудня 2011 року. Стягнуто солідарно з Волинської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. Стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, визначеному відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за період з 24 грудня 2011 року по 25 січня 2021 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року та залишено позов без розгляду з підстави пропуску позивачем без поважних причин строку звернення до суду.
7. Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з мотивів неповного дослідження судом апеляційної інстанції всіх обставин і ненадання правової оцінки всім доводам сторін щодо строку звернення до суду з цим позовом.
8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року залишено без змін рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року.
9. Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року та направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції у зв`язку з невирішенням судом питання щодо строку звернення до суду з цим позовом.
10. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року залишено без змін рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року.
11. Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що матеріали дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 повністю відтворюють відомості, викладені в постанові про порушення кримінальної справи від 14.12.2011. Натомість службовим розслідуванням не встановлено жодних інших обставин та не надано власної оцінки подіям, які стали підставою для його призначення, з точки зору наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку. У зв`язку з цим суди дійшли висновку про незаконність звільнення позивача в порядку дисциплінарного стягнення та наявність підстав для поновлення його на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також для стягнення на його користь моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням.
12. Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08 грудня 2021 року в цій справі, та дійшов висновку, що хоча позивач формально й пропустив строк, було би несправедливим позбавити його права захистити свої права, порушені незаконним звільненням.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
13. У касаційних скаргах Офіс Генерального прокурора і Волинська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року, а позовну заяву залишити без розгляду.
14. За доводами відповідачів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення частин третьої і четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо наслідків пропуску строків звернення до суду без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, сформованого у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №240/19150/20, відповідно до якого перебування особи під вартою або під арештом жодним чином не обмежує її у зверненні до адміністративного суду за захистом своїх прав. Зазначають, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на підставі доводів позивача, не підтверджених належними і допустимими доказами.
15. У відзиві на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без змін, уважаючи їх законними і обґрунтованими. Спростовуючи аргументи відповідача в частині пропуску ним без поважних причин строку звернення до суду, позивач вказує на те, що його кримінальне переслідування протягом 9 років є безспірним підтвердженням здійснення тиску на нього і його сім`ю з боку правоохоронних органів та неможливості звернення до суду з позовом про поновлення на посаді. Як стверджує позивач, без виправдувального вироку суду він би не зміг реально поновитися на посаді прокурора та в подальшому працювати в органі, який паралельно здійснював державне обвинувачення щодо нього. Водночас його звернення до суду з позовом щодо пенсійних виплат та до Європейського суду з прав людини зі скаргою щодо незаконного тримання під вартою, на що звертає увагу відповідач, були вимушеними спробами захисту прав та законних інтересів з метою забезпечення належних умов життя для нього і членів його сім`ї.
16. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
17. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 01 серпня 1989 року.
18. Наказом Генерального прокурора України від 09.09.2010 №1215к позивач призначений на посаду прокурора Ківерцівського району Волинської області.
19. 14 грудня 2011 року заступником Генерального прокурора України порушено кримінальну справу щодо судді Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_3 і прокурора того ж району ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України.
20. Як убачається з постанови про порушення кримінальної справи, у провадженні заступника голови Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_3 перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України. Прокурор району ОСОБА_1 та заступник голови районного суду ОСОБА_3, бажаючи незаконно збагатитися, у листопаді 2011 року вступили у злочинну змову, спрямовану на одержання шляхом вимагання хабара в сумі 5500 доларів США від ОСОБА_6, за вчинення ними з використанням службового становища дій в інтересах пасинка останнього ОСОБА_4 .
21. 14 грудня 2011 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України, а 21 грудня 2011 року йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
22. 22 грудня 2011 року прокурор Волинської області направив Генеральному прокурору України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ківерцівського району Волинської області та органів прокуратури з позбавленням його класного чину.
23. Наказом Генерального прокурора України від 23.12.2011 №2086к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" на підставі статей 46-2, 48 Закону України "Про прокуратуру", частини першої статті 8, пункту 6 статті 9, статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України та пункту 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.05.2003 № 433.
24. Із вказаним наказом позивач ознайомився 29 грудня 2011 року.
25. Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2019 року у справі 1715/6764/12, залишеним без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України і по суду виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину.
V. Позиція Верховного Суду
26. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в межах доводів відповідачів про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 123 КАС України щодо наслідків пропуску строків звернення до суду та не врахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №240/19150/20.
28. Отже, судові рішення підлягають касаційному перегляду виключно в частині вирішення питання про визначення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та його дотримання позивачем.
29. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30. Відповідно до частини першої статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 - на час виникнення у позивача права звернення до суду з цим позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
31. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
32. Згідно з частиною третьою статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
33. Ці норми збережені у статті 122 КАС України в редакції, чинній з 15.12.2017.
34. У розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України (пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017), професійна діяльність прокурорів є публічною службою.
35. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що строк звернення до суду у справі про звільнення з посади прокурора становить один місяць, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
36. Як установлено судами, з оскаржуваним наказом Генерального прокурора України від 23.12.2011 №2086к ОСОБА_1 ознайомився 29.12.2011, тоді як до суду з цим позовом звернувся лише 02.12.2019, тобто з пропуском установленого законом строку майже на вісім років.
37. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення судами питання про поновлення строку), відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга). Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя). Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта).