ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року в адміністративній справі № 9901/57/20 (провадження № 11-143заі23) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та нечинним рішення в частині
Короткий виклад історії справи
28 лютого 2020 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і нечинним абзац третій резолютивної частини рішення ВККС від 24 квітня 2019 року № 125/ко-19 (далі - Спірне рішення, рішення № 125/ко-19) про результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді в частині визначення порядку набрання чинності цим рішенням.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що оскільки висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) залишений без розгляду Комісією у зв`язку із пропуском строку його подання, то, на переконання позивачки, за таких обставин у Комісії не було цього висновку, відповідно він не міг бути взятий до уваги, відтак Комісія у складі колегії не мала підстав виносити на розгляд ВККС у пленарному складі питання щодо підтримки ухваленого нею рішення про підтвердженняздатності судді здійснювати правосуддя відповіднодо вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону України від 02 червня2016 року № 1402-VIII "Про судоустрійі статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент).
В уточненій позовній заяві позивачка наголошувала, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі № 460/2290/19 визнаний протиправним та скасований висновок ГРД від 23 квітня 2019 року про невідповідність судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Рішення суду вступило в законну силу 10 січня 2020 року.
На думку позивачки, скасування висновку ГРД є свідченням того, що обставина, яка стала підставою для прийняття відповідачем рішення № 125/ко-19 про визнання судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді, в частині визначення порядку набрання чинності цим рішенням відпала.
Стверджувала, що набрання чинності рішенням ВККС тільки після його підтримання не менше ніж одинадцятьма членами Комісії порушує її права і законні інтереси, є втручанням у приватне життя, оскільки, будучи суддею, вона і надалі вважається такою, що не пройшла кваліфікаційне оцінювання судді.
Також наголошувала, що зазнає негативних наслідків через нездатність держави вчасно та законно провести професійне оцінювання щодо особи, яка є суддею, і визнана компетентним органом - ВККС такою, що відповідає займаній посаді.
На думку позивачки, обставини щодо прийняття рішення відносно неї відрізняються від сформованої Великою Палатою Верховного Суду практики, оскільки, на відміну від справи, що розглядається, негативний висновок ГРД не було скасовано в судовому порядку.
Ураховуючи викладене, просила визнати Спірне рішення таким, що набрало чинності з 10 січня 2020 року.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 320/2009 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду. Строк повноважень судді закінчився 13 травня 2014 року відповідно. Указом Президента України від 03 квітня 2017 року № 95/2017 "Про призначення суддів" згідно із частиною п`ятою статті 126, частиною першою статті 128 та підпунктом 2 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України ОСОБА_1 призначено на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду.
Керуючись підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пунктом 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІII, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 83 цього Закону рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 було призначено кваліфікаційне оцінювання 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
На першому етапі кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 87,75 бала. За результатами виконаного практичного завдання позивачка отримала 79 балів. На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 166,75 бала.
Відповідно до частини третьої статті 85 Закону № 1402-VІII рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Позивачка пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого було складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 30 листопада 2018 року № 294/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 09 липня 2018 року, зокрема судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, та допущено її до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", який було призначено на 24 квітня 2019 року.
24 квітня 2019 року електронною поштою до Комісії надійшов документ з назвою "Висновок про невідповідність судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики", затверджений 23 квітня 2019 року.
Зазначений висновок складено та подано до Комісії без дотримання вимог підпунктів 4.10.1, 4.10.3 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, а саме:
- не дотримано десятиденного строку подання висновку до Комісії;
- не зазначено процедури, в межах якої надано висновок;
- не зазначено інформації щодо пояснень судді, відмови від їх надання, мотивів та підстав їх врахування або відхилення, відомостей щодо можливості судді ознайомитися з висновком;
- відсутні пояснення судді;
-інформація не підписана всіма членами ГРД, які брали участь в ухваленні рішення про надання Комісії висновку.
Оскільки зазначений висновок складено та подано без дотримання вимог підпунктів 4.10.1, 4.10.3 пункту 4.10 розділу IV Регламенту, колегія Комісії, врахувавши думку судді, вирішила залишити його без розгляду. Водночас у ході співбесіди з ОСОБА_1, окрім іншого, досліджено та обговорено таку ж інформацію, як і у висновку.
24 квітня 2019 року Комісією у складі колегії із суддею ОСОБА_1 проведено співбесіду, під час якої обговорені питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження її суддівського досьє, питання щодо ефективності здійснення суддею правосуддя, майнового характеру, задекларованого майна та доходів судді та членів її сім`ї, інформацію, отриману від Національного антикорупційного бюро України та інше. Після відповіді на поставлені членами Комісії запитання та надання роз`яснення стосовно відомостей, наявних у матеріалах суддівського досьє, співбесіду з позивачкою було завершено.
Ураховуючи вищенаведене, дослідивши суддівське досьє ОСОБА_1, таку ж інформацію, яка зазначена у висновку ГРД, оцінивши надані позивачкою під час проведення співбесіди усні та письмові пояснення, а також документи стверджувального характеру, Комісія у складі колегії дійшла таких висновків.
За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) позивачка отримала 377,75 бала.
За критерієм професійної компетентності ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, що міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу II Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 16 лютого 2018 року № 22/зп-18) (далі -Положення). За критеріями особистої та соціальної компетентності позивачку було оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 розділу II Положення.
За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення, ОСОБА_1 набрала 190 балів. За цим критерієм позивачку оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.
За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, ОСОБА_1 отримала 190 балів. За вказаним критерієм позивачку було оцінено Комісією на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди.
Вказані показники досліджені Комісією окремо та в сукупності, а також оцінені членами Комісії за внутрішнім переконанням відповідно до мети кваліфікаційного оцінювання.
Таким чином, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 набрала 757,75 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому 24 квітня 2019 року Комісія у складі колегії дійшла висновку, що позивачка відповідає займаній посаді та ухвалила відповідне рішення № 125/ко-19.
В абзаці третьому рішення № 125/ко-19 зазначено, що воно набирає чинності в порядку, визначеному абзацом третім підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.
Рішення № 125/ко-19 у частині порядку набрання його чинності є предметом спору у справі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Рішення мотивував тим, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Зазначив, що на виконання вимог підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється Комісією у складі колегії за результатами співбесіди.
У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІII.
Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами ВККС згідно з абзацом другим частини першої статті 88 цього ж Закону.
У підсумку суд дійшов висновку, що рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення, проте за наявності негативного висновку ГРД, незалежно від того, чи був він предметом розгляду на засіданні Комісії у складі колегії, необхідно, щоб це рішення було підтримане не менше ніж одинадцятьма членами ВККС у пленарному складі.
ОСОБА_1, не погодившись із зазначеним рішенням, подавала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2023 року та прийняти нове рішення, яким визнати Спірне рішення таким, що набрало чинності з 10 січня 2020 року.
Зазначала, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, неправильно застосував норми матеріального права та не в повному обсязі з`ясував обставини справи.
Зокрема, з посиланням на положення підпунктів 4.10.1, 4.10.3, 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту стверджувала, що залишення Комісією висновку ГРД без розгляду означає неможливість його подальшого розгляду взагалі та його врахування в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді на будь-якій стадії як такого, що не існує, та його оцінки як такого, що не поданий.
Крім того, позивачка вказувала, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що колегія ВККС у справі ОСОБА_1 не приймала протокольного (окремого) рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІII.
На переконання позивачки, всупереч цьому та за відсутності правових підстав відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення в його абзаці третьому неправомірно передбачив, що рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 Регламенту. Отже, у колегії ВККС не було підстав для ухвалення Спірного рішення в частині фактичного продовження процедури оцінювання судді ОСОБА_1 у зв`язку з передачею Комісії для розгляду в її пленарному складі питання щодо підтримки ухваленого її колегією рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя за відсутності висновку ГРД як обов`язкової передумови для ініціювання такого питання.
Також позивачка зазначала, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, виснував, що позивачка продовжує здійснювати правосуддя, відповідно отримує належну суддівську винагороду, отже, не позбавлена статусу судді та гарантій, визначених законом. Тобто суд першої інстанції виходив виключно з майнового інтересу позивачки, однак захисту в суді підлягають не лише майнові права та інтереси, а й немайнові. ОСОБА_1 вказувала, що процедура кваліфікаційного оцінювання щодо неї не є завершеною, а навпаки, у зв`язку з ухваленням Спірного рішення продовжена. Отже, у неї виникає додатковий обов`язок з`явитися на засідання ВККС щодо того ж самого питання та надавати пояснення щодо тих же самих питань, наведених у висновку ГРД, який уже був залишений Комісією без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2023 року - без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з положень Закону № 1402-VІІІ, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання, та окремо з положень частини першої статті 88 цього Закону в поєднанні з положеннями пункту 4.10, зокрема підпункту 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту, можна підсумувати, що колегія ВККС може вчиняти низку дій та рішень для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання судді. Саме колегія ВККС наділена повноваженнями констатувати - підтвердив чи не підтвердив суддя здатність здійснювати повноваження у відповідному суді. У процесі кваліфікаційного оцінювання колегія Комісії вправі визначати - впливає чи не впливає висновок ГРД або інформація цієї Ради на результат оцінювання, за умови, що висновок ГРД поданий таким чином, що і суддя, і Комісія мали достатньо часу ознайомитися з ним і відповідним чином відреагувати на нього. У межах цієї процедури колегія ВККС може ухвалити рішення не розглядати висновок чи інформацію ГРД, якщо вони подані, приміром, поза строком, установленим підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту.
Навіть за умови, коли висновок ГРД потрапив у поле зору колегії ВККС незадовго до початку проведення співбесіди із суддею та з порушенням строків його подання, що зумовило ухвалення рішення про залишення такого висновку без розгляду, в розумінні положень абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ це не означає, що колегія ВККС набуває можливості оцінювати, аналізувати та визначати юридичну природу цього документа, вирішувати, чи відповідає він вимогам щодо форми та змісту, встановленим законом, чи є він тією причиною (детермінантою), що зобов`язує (спонукає) колегію ВККС до ухвалення рішення стосовно суті висновку ГРД.
Із законодавчого визначення абзацу другого частини першої цієї статті випливає, що якщо у процесі кваліфікаційного оцінювання з`являється таке правове явище чи обставина, як висновок ГРД, то закон імперативно й безальтернативно визначає, коли рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає сили остаточного, а також хто, яким чином і якою кількістю голосів має підтримати таке рішення. Із цього законодавчого формулювання висновується, що саме ВККС у пленарному складі на своєму засіданні може оцінити слушність висновку ГРД і дати відповідь на інші питання, пов`язані з цим висновком, серед іншого й на ті, що стосуються не тільки змісту (суті), але і його дійсності, достовірності, об`єктивності, правдивості, дотримання форми, строку та порядку затвердження і подання.
Гіпотеза норми абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ через запровадження умови про наявність висновку ГРД щодо невідповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності передбачає диспозицію у виді подолання висновку ГРД одинадцятьма голосами членів ВККС на пленарному засіданні цього органу, яка не встановлює жодних додаткових, особливих чи конкретних умов, яким має відповідати висновок ГРД як за змістом, так і за формою, строком чи порядком його подання. Інакше кажучи, необхідність підтвердження рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді цей Закон пов`язує із самим тільки фактом негативного висновку ГРД, який у часі був поданий до моменту ухвалення колегією ВККС позитивного для судді рішення.