ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 759/10956/17
провадження № 51-2071 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42017010000000061 від 11 травня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Антоніни Красилівського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 13 січня 2023 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7,оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 23 грудня 2023 року апеляційну скаргу захисника на підставі ч. 1 ст. 399 КПК України залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків протягом 7 днів з моменту отримання ухвали.
На виконання вказаної ухвали апеляційного суду захисник ОСОБА_6 подав уточнення до раніше поданої апеляційної скарги, в яких просив повторно дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження докази.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 13 січня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 повернуто апелянту на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення його апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням недоліків, є необґрунтованою, оскільки стороною захисту, на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, було направлено клопотання про дослідження доказів, однак суд його не врахував та, як наслідок, постановив незаконне рішення.
При цьому захисник зауважує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу сторони захисту із вказаних підстав, недотримався передбаченого ч. 1 ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, а також допустив порушення права на доступ до правосуддя, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, чинного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини (п. 59 рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France"), а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила ухвалу судді суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Доступ до правосуддя як один з основоположних принципів верховенства права гарантований Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 7, ч. 6 ст. 9 КПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожному на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Воловік проти України" зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.