ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 201/7557/22
провадження № 51-1711 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041030001432, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і поклав на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи і не виїжджати за межі України без погодження з цим органом.
Також суд прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Дніпровський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив новий вирок від 15 лютого 2023 року, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, звільнив його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покладанням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 13 серпня 2022 року близько 23:00, керуючи технічно справним автомобілем марки "NISSAN LEAF" (р.н. НОМЕР_1 ), рухаючись по проїзній частині Центрального мосту в Соборному районі м. Дніпра, за напрямком від правого у бік лівого берега Дніпра, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, був неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) і, виявивши автомобіль марки "ВАЗ 21099" (р.н. НОМЕР_2 ), який перебував у нерухомому стані із увімкненими сигналами аварійної зупинки в районі електроопори № 33 попутного напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою частиною автомобіля "ВАЗ 21099", який після цього почав некерований рух прямо, наїхав своєю передньою частиною на пішохода ОСОБА_8, котрий перебував на проїзній частині, та зіткнувся із задньою частиною автомобіля марки "AUDI A4" (р.н. НОМЕР_3 ).
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння (відкриті уламкові переломи правої великогомілкової та малогомілкової кісток в середній третині зі зміщенням уламків та рваної рани по передній поверхні гомілки в проекції перелому; чисельні забійно-рвані рани лівої нижньої кінцівки; чисельні садна на передній поверхні правої гомілки з частковим переходом на зовнішню поверхню, на передній поверхні правого гомілковостопного суглобу з частковим переходом на стопу та гомілку, на внутрішній поверхні лівої гомілки на межі середньої та нижньої третини, на передньо-зовнішній поверхні лівої гомілки на межі верхньої та середньої третини).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду і виключити призначене ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. В обґрунтування своїх вимог захисник зазначив, що апеляційний суд безпідставно призначив ОСОБА_7 додаткове покарання, пославшись на ті ж обставини і дані про особу останнього, які були враховані місцевим судом при обранні міри покарання. Водночас захисник наголосив, що в суді першої інстанції потерпілий підтвердив часткове відшкодування йому моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, і просив обрати ОСОБА_7 покарання на розсуд суду, однак надалі оскаржив вирок на підставі м`якості призначеного останньому покарання, обґрунтувавши свою позицію переважно майновими претензіями до обвинуваченого. На думку захисника, позитивні дані про особу ОСОБА_7, зокрема його участь у волонтерській діяльності, конкретні обставини кримінального провадження, його щире каяття і часткове відшкодування потерпілому шкоди, у сукупності свідчать про можливість не застосовувати до нього додаткового покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги сторони захисту відсутні, оскільки вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК України, а також вид і розмір призначеного йому основного покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності і даним про особу винного.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.