П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 475/983/19
провадження № 51 - 3200 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засуджених та прокурора на вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2023 рокустосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 313, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 309 КК України,
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Доманівський районний суд Миколаївської області вироком від 20 вересня 2021 року засудив:
ОСОБА_6 за:
- ч. 1 ст. 313 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- ч. 3 ст. 311 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- ч. 1 ст. 309 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 309 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
ОСОБА_7 за:
- ч. 1 ст. 307 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 2 ст. 307 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- ч. 2 ст. 309 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Також цим вироком виправдав:
- ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 307 КК України (за епізодами 07 та 23 травня 2019 року);
- ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 307 КК України (за епізодом 12 березня 2019 року).
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 15 березня 2023 року вирок суду першої інстанції змінив у частині призначеного ОСОБА_6 покарання, постановив уважати його засудженим за:
- ч. 1 ст. 313 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- ч. 3 ст. 311 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- ч. 1 ст. 309 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
08 травня 2019 року приблизно о 14:09 ОСОБА_7, перебуваючи на вул. Пирогова у смт Доманівка Миколаївської області, незаконно збув за 200 грн ОСОБА_8 психотропну речовину - 0,0393 г амфетаміну, яку заздалегідь незаконно придбав і зберігав з метою збуту.
23 травня 2019 року приблизно о 14:00 ОСОБА_7, перебуваючи на вул. Гагаріна у смт Доманівка Миколаївської області, повторно, незаконно збув за 200 грн ОСОБА_8 психотропну речовину - 0,0168 г амфетаміну, яку заздалегідь незаконно придбав і зберігав з метою збуту.
Крім того, ОСОБА_7 за місцем свого проживання ( АДРЕСА_2 ) незаконно зберігав придбані за невстановлених обставин:
- особливо небезпечний наркотичний засіб - 5,44 г смоли канабісу, з метою збуту;
- особливо небезпечні наркотичні засоби - 123,6 г канабісу, 0,4138 г екстракту канабісу, без мети збуту,
до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку 23 травня 2019 року.
ОСОБА_6 за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ) незаконно зберігав до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції 23 травня 2019 року під час обшуку:
- обладнання, призначене для виготовлення психотропної речовини - амфетаміну, яке він незаконно придбав, зберігав та використовував для виготовлення амфетаміну;
- 87,586 г 1-феніл- 2нітропропену - прекурсору, обіг якого обмежено та щодо якого встановлено заходи контролю, в особливо великому розмірі, з метою використання для виробництва психотропної речовини - амфетаміну;
- 24,221 г наркотичного засобу - канабісу, виготовленого з незаконно придбаної рослини коноплі, без мети збуту (для власного вживання);
- 0,9706 г психотропної речовини - амфетаміну, яку він незаконно виготовив з метою збуту, використавши раніше незаконно придбаний прекурсор.
Судові рішення стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_6 у частині їх виправдання в касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати в частині засудження за ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України та закрити кримінальне провадження в цій частині за недоведеністю.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:
- орган досудового розслідування зібрав докази за епізодами від 07 та 23 травня 2019 року без внесення відомостей про ці злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР);
- перед проведенням оперативних закупок не був оглянутий автомобіль покупця;
- суд першої інстанції врахував відеозаписи оперативних закупок, але вони не підтверджують факти збуту;
- прокурор не довів обвинувачення, а суди обґрунтували свої висновки на припущеннях.
Засуджений ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі, просить їх скасувати в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 313, ч. 3 ст. 311 КК України, кримінальне провадження в цій частині - закрити за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпанням можливості їх отримати.
Свою касаційну скаргу засуджений мотивує тим, що:
- орган досудового розслідування зібрав докази за ст.ст. 311, 313 КК України без внесення відомостей про ці злочини до ЄРДР;
- обшук за місцем його проживання проводили неповноважні особи - оперативні працівники, до того ж, ще до проведення обшуку йому на подвір`я підкинули пакет з канабісом;
- на пакеті з речовими доказами з обшуку зник його підпис;
- речові докази стороні захисту не відкривались;
- експерти не були попереджені про кримінальну відповідальність, використовували несертифіковане обладнання;
- слідчий передав експертам на дослідження речові докази, перелік і опис яких не співпадає з переліком речей, вилучених під час обшуку;
- при призначенні йому покарання суди не врахували відомості про стан його здоров`я, не виправили порушень, допущених під час досудового розслідування, ухвалили рішення, які не відповідають вимогам КПК України.
За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити:
- перекваліфікувавши дії ОСОБА_6 (за епізодом незаконного виготовлення, зберігання психотропних речовин без мети збуту) з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК України, призначити йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 313 КК України, виключивши вказівку на призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 70 КК України);
- вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 311 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК України;
- за ч. 1 ст. 309 КК України в редакції Закону України від 15 квітня 2008 року № 270-VI призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного за ч. 1 ст. 309 КК України покарання;
- вважати ОСОБА_7 засудженим за: ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- на підставі ч 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, засуджуючи ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України, не врахував того, що Законом України від 22 листопада 2018 року №2617-VІІІ з диспозиції ч. 2 ст. 309 КК України виключено кваліфікуючі ознаки - вчинення кримінального правопорушення повторно та особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 КК України, та застосував закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, й не застосував закон, який підлягав застосуванню - ч. 1 ст. 309 КК України. Суд апеляційної інстанції не усунув допущене порушення стосовно ОСОБА_7, крім того, не звернув уваги, що минули строки давності притягнення до відповідальності ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_6 - за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 313 КК України. Відтак, суд апеляційної інстанції, здійснивши апеляційний розгляд без участі обвинувачених, не виконав вимоги статті 285 КПК України й не звільнив обвинувачених від кримінальної відповідальності у разі їхньої згоди на звільнення у зв`язку із закінченням строків давності. Також прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції, змінивши вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_6 покарання, не ухвалив рішення про перекваліфікацію дій останнього.
Позиції учасників судового провадження
Засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали свої касаційні скарги та скаргу прокурора, після роз`яснень положень ст. 285 КПК України не заперечили проти звільнення їх від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з підстав, зазначених у касаційній скарзі прокурора.
Прокурор свою касаційну скаргу підтримав частково, погодився з можливістю звільнення засуджених від призначеного покарання ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 313 КК України, та заперечив проти задоволення касаційних скарг засуджених.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданих касаційних скаргах засуджені зазначають про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного засудження їх за інкриміновані злочини, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, покликаючись на недопустимість зібраних у справі доказів, які лягли в основу судових рішень на підтвердження їхньої винуватості, а також на невідповідність призначеного покарання.
Проте викладені у касаційних скаргах доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 313, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_7 - ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, та правильність кваліфікації їхніх дій за даними нормами кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
При цьому суд урахував показання обвинувачених, свідків ОСОБА_8 (зі зміненими анкетними даними), ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також письмові докази:
- протокол від 12 березня 2019 року огляду речовини, добровільно виданої ОСОБА_8, та висновок експерта № 387 від 25 березня 2019 року;
- постанову від 04 квітня 2019 року прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, протоколи від 08 травня 2019 року огляду грошових коштів та покупця, протокол від 08 травня 2019 року за результатами контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, протокол від 14 червня 2019 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) - аудіо-, відеоконтролю особи - стосовно ОСОБА_7 08 травня 2019 року;
- постанову від 15 травня 2019 року прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, протоколи від 23 травня 2019 року огляду грошових коштів та покупця, протокол від 23 травня 2019 року за результатами контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, протокол від 14 червня 2019 року про проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи - стосовно ОСОБА_7 23 травня 2019 року;
- протокол обшуку від 23 травня 2019 року у ОСОБА_7 за місцем проживання та в автомобілі (з відеозаписом);
- висновки експерта № 762 від 30 травня 2019 року, № 763 від 31 травня 2019 року, № 764 від 05 червня 2019 року;
- протоколи від 21 червня 2019 року НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - стосовно ОСОБА_7 ;
- протокол від 23 травня 2019 року обшуку у ОСОБА_6 за місцем проживання;
- висновки експерта № 838 від 12 червня 2019 року, № 800 від 27 червня 2019 року.
Суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 313, ч. 3 ст. 311, ч.ч. 1, 2 ст. 309, ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вчинили ці інкриміновані їм суспільно небезпечні діяння.