ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 359/174/21
провадження № 51-2333 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Київського апеляційного суду від 05 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100001909 від 26 квітня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо речових доказів та заходів забезпечення провадження.
За обставин, установлених судом та детально викладених у вироку, у ОСОБА_7, виник умисел здійснити напад на ОСОБА_8 із застосуванням насильства з метою заволодіння її майном.
Так, 01 листопада 2020 року приблизно о 24 год ОСОБА_7 перебуваючи у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2, будучи в стані алкогольного сп`яніння, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість за ч. 1 ст. 187 КК України, застосував до ОСОБА_8 небезпечне для життя і здоров`я насильство, одночасно відкрито викрав належне їй майно вартістю 1973,15 грн.
Київський апеляційний суд вироком від 05 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2022 року в частині призначення покарання скасував, ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи новий вирок та призначаючи ОСОБА_7 більш суворе покарання, не врахував тієї обставини, що останній вчинив кримінальне правопорушення через незначний проміжок часу після відбування покарання. Вказане, на думку захисника, свідчить про те, що тривале перебування ОСОБА_7 у місцях позбавлення волі не сприяло його виправленню, а відсутність механізму соціалізації засуджених призводить до вчинення ними нових злочинів.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 від учасників судового провадження до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація дій засудженого в касаційному порядку не оспорюються. Зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.