Постанова
Іменем України
23 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/24086/14
провадження № 61-7439св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна, про визнання правочинів недійсними, повернення майна, переданого за недійсними правочинами, визнання недобросовісним набувачем та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна, про визнання права власності
за касаційною скаргою адвоката Боровець Аліни Миколаївни як представника ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовів
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги у 2017 році, просила визнати недійсною довіреність від її імені на ім`я ОСОБА_5, посвідчену 09 листопада 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. (далі - приватний нотаріус ОСОБА_3.), за реєстровим № 19393; визнати недійсними наступні договори дарування нерухомого майна, укладені ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В. (далі - приватний нотаріус Іващенко Н. В.): договір дарування квартири АДРЕСА_1 за реєстровим номером 652 від 15 червня 2013 року; договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 за реєстровим номером 740 від 15 червня 2013 року; договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 за реєстровим номером 743 від 15 червня 2013 року; договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 за реєстровим номером 746 від 16 червня 2013 року; договір дарування 6/100 частки квартири АДРЕСА_5 за реєстровим номером 749 від 16 червня 2013 року; договір дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_6 за реєстровим номером 811 від 28 червня 2013 року; договір дарування 1/2 частки земельної ділянки АДРЕСА_6 за реєстровим номером 814 від 28 червня 2013 року; повернути їй передане за такими недійсними правочинами нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ; 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 ; 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 ; 6/100 частки квартири АДРЕСА_5 ; 1/2 частки житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6 ; 1/2 частки земельної ділянки АДРЕСА_6, кадастровий номер 3220881300:04:004:0786; визнати ОСОБА_2 недобросовісним набувачем зазначеного майна, відчуженого за недійсними правочинами.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, 13 вересня 2011 року заведено спадкову справу.
Станом на 2013 рік їй на праві особистої приватної та спільної сумісної власності подружжя належало нерухоме майно, яке було набуте під час шлюбу та залишилось після смерті її чоловіка, а саме: квартира АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_2, 1/2 частки квартири АДРЕСА_3, 1/3 частки квартири АДРЕСА_4, 6/100 частки квартири АДРЕСА_5, 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_6, 1/2 частки земельної ділянки АДРЕСА_6 .
Зазначала, що у період з 19 травня до 11 червня 2013 року вона перебувала на лікуванні у санаторії "Шаян" Закарпатської області Хустського району, після повернення з якого дізналася, що свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя нотаріус передав відповідачу.
Наприкінці серпня 2013 року їй стало відомо, що належне їй майно безоплатно відчужене ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 поза її волею на підставі довіреності, посвідченої 09 листопада 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_3. за реєстровим номером 19393, бланк ВСК 036439, якої вона не видавала, а тому така довіреність є недійсною.
Разом з тим, під час кримінального провадження з`ясовано, що відповідно до наявного у справах нотаріуса другого примірника за реєстровим номером 19393 від 09 листопада 2005 року з відміткою про використання бланка ВСК 036439 приватний нотаріус ОСОБА_3. посвідчував довіреність на інше ім`я.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що станом на дату його подання оспорювані позивачем договори дарування не розірвані, не є нікчемними та не визнані недійсними, а тому вони підтверджують його право як власника, який відповідно до статті 392 ЦК України може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Справу суди розглядали неодноразово.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 08 вересня 2016 року позов задовольнив частково. Встановив нікчемність довіреності від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 за реєстровим номером 19393, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_3. 09 листопада 2005 року. Визнав недійсними правочини, укладені від імені ОСОБА_1 ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, посвідчені приватним нотаріусом Іващенко Н. В. :
- договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 01 червня 2013 року за реєстровим номером 652;
- договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 від 15 червня 2013 року за реєстровим номером 740;
- договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 від 15 червня 2013 року за реєстровим номером 743;
- договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 від 16 червня 2013 року за реєстровим номером 746;
- договір дарування 6/100 частини квартири АДРЕСА_5 від 16 червня 2013 року за реєстровим номером 749;
- договір дарування 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6 від 28 червня 2013 року за реєстровим номером 811;
- договір дарування 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_6 від 28 червня 2013 року, кадастровий номер 3220881300:04:004:0786, за реєстровим номером 814. Повернув ОСОБА_1 вказане нерухоме майно. В іншій частині вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що продаж нерухомого майна від імені ОСОБА_1 здійснено без її волевиявлення, на підставі нікчемної довіреності, оскільки довіреність від ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_7 не була нотаріально посвідчена відповідно до чинного законодавства.
Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Грушка О. О. відхилив. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року залишив без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 31 травня 2017 року касаційну скаргу адвоката Грушка О. О. як представника ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2017 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована залишенням поза увагою судів, що довіреність має нотаріальне посвідчення; порушення правил посвідчення довіреності, відсутність волевиявлення сторони правочину, підробка довіреності тощо є підставами для визнання її недійсною, а не для визнання такого правочину нікчемним. Таким чином, задовольняючи позов про визнання довіреності нікчемною, суди не врахували, що зазначений правочин є оспорюваним, а тому може бути визнаний недійсним.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 26 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав недійсною довіреність від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_3. 09 листопада 2005 року за реєстровим номером 19393. Визнав недійсними договори дарування нерухомого майна, укладені ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Іващенко Н. В.; договір дарування квартири АДРЕСА_1 за реєстровим номером 652 від 01 червня 2013 року; договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 за реєстровим номером 740 від 15 червня 2013 року; договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 за реєстровим номером 743 від 15 червня 2013 року; договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 за реєстровим номером 746 від 16 червня 2013 року; договір дарування 6/100 частини квартири АДРЕСА_5 за реєстровим номером 749 від 16 червня 2013 року; договір дарування 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6 за реєстровим № 811 від 28 червня 2013 року; договір дарування 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_6, кадастровий номер 3220881300:04:004:0786, за реєстровим номером 814 від 28 червня 2013 року. Повернув ОСОБА_1 вищевказане нерухоме майно. В решті позову відмовив. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щовідчуження нерухомого майна від імені позивача здійснено без її волевиявлення на підставі довіреності, яка підлягає визнанню недійсною, тому недійсними також належить визнати всі оспорювані договори.
Київський апеляційний суд постановою від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши факт недійсності оспореної довіреності через те, що ОСОБА_1 не видавала її на ім`я ОСОБА_9, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсними й укладені на підставі цієї довіреності договори дарування спірного майна позивача.
Верховний Суд постановою від 18 серпня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_4 і ОСОБА_2 задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції 13 жовтня 2020 року, що є обов`язковою підставою для скасування рішення апеляційного суду.
Київський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не уповноважувала ОСОБА_9 на розпорядження належним їй майном, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорювані договори дарування є недійсними з моменту їх вчинення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, пояснення на відзив та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 15 травня 2023 року, адвокат Боровець А. М. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 908/2212/17, від 16 квітня 2019 року у справі № 910/1570/18, від 30 липня 2019 року у справі № 910/9958/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 та постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 800/427/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 902/743/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 759/3547/17, від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
За загальним правилом зміна предмета, підстав позову в разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не допускаються. Єдиним виключенням із цього правила є те, що така зміна предмета або підстав позову необхідна для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, що сталася після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. Проте подане позивачем клопотання, в якому він просив прийняти до розгляду заяву про зміну позовних вимог від 22 вересня 2016 року, не містить жодних посилань на зміну фактичних обставин справи.
Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача. Інформація, що міститься в оригіналі довіреності від імені ОСОБА_10 ; реєстрі нотаріальних дій, вчинених приватним нотаріусом ОСОБА_3. за період з жовтня до листопада 2005 року; санаторно-курортної книжці, була отримана позивачем не з визначених законом засобів доказування без додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів, оскільки містить дефект як процесуальної форми, так і законності цих документів, що не було враховано судами та призвело до неправильного встановлення обставин щодо наявності іншої довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_11 та відсутності у позивача фізичної можливості підписати оспорювану довіреність та, як наслідок, - вирішення справи на підставі недопустимих доказів.
06 липня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Почерняк І. С. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Забезпечення особі ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав є одним із завдань цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
25 липня 2023 року до Верховного Суду надійшли пояснення адвоката Боровця А. М. як представника ОСОБА_2 на відзив мотивовані тим, що відзив позивача на касаційну скаргу є необґрунтованим, таким що не спростовує її доводів. Позивач не довів наявність винятку для зміни предмета позову - наявність зміни фактичних обставин справи, що сталася після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.ВСС України у цій справі вказав на відсутність ознак нікчемності оспорюваної довіреності та неправильно обраний спосіб захисту, що не врахували суди попередніх інстанцій.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
28 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності у рівних частинах належало, зокрема, таке майно: квартира АДРЕСА_1 ; 12/100 частки квартири АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_2 ; житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6 ; земельна ділянка АДРЕСА_6, кадастровий номер 3220881300:04:004:0786; 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 на праві приватизації належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 липня 1998 року відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва згідно з розпорядженням від 27 липня 1998 року № 1355.