Постанова
Іменем України
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 683/226/21
провадження № 61-9310св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 лютого 2023 року у складі судді Завадської О. П. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що з 25 січня 2013 року вона перебувала в близьких стосунках із ОСОБА_2 . В березні 2013 року завагітніла, про що повідомила відповідача. Він не заперечив проти народження дитини, а навпаки підтримав її.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила доньку ОСОБА_3 . Так як вона на той час не перебувала в шлюбі, тому запис про батька дитини у Книзі реєстрації актів про народження проведено за її прізвищем, а ім`я та по-батькові записано за її вказівкою.
Проте після народження дитини відповідач відмовився визнати себе батьком та надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, припинивши з нею спілкування та будь-які стосунки.
З огляду на вказане ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 та стягнути з нього на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також понесені позивачкою судові витрати.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження від 11 грудня 2013 року № 410).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітків (доходів), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2021 року і досягнення дитиною повноліття.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору та 16 629,16 грн судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі
1 073,60 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що за висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 09 листопада 2022 року №103-20-2022 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, а згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Визначаючи розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, суди, врахувавши обставини, передбачені приписами статті 182 СК України, а саме наявність у відповідача ще однієї малолітньої доньки, дійшли висновку про стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з дня пред`явлення позову до досягнення нею повноліття.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня
2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення аліментів у розмірі частини з усіх видів заробітків (доходів), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 308/9827/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 173/2312/18, від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що незалежно від того, що у відповідача наявна на утриманні ще одна дитина 2015 року народження, однак він не сплачує аліменти на її утримання, а його дружина хоча і має захворювання, але не перебуває на його повному утриманні. Стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі від його заробітку, оскільки він є військовослужбовцем та отримує достатнє грошове забезпечення. Натомість відповідачем не надано доказів незадовільного стану свого здоров`я та матеріального становища, яке б дозволяло йому сплачувати аліменти у розмірі від свого заробітку.
Вважає, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 183 СК України, однак визначення розміру аліментів у такому випадку можливо виключно у разі звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, яка розглядається в порядку, визначеному Розділом ІІ ЦПК України.
Тлумачення частини першої статті 182 та частини п`ятої статті 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п`ятою статті 183 СК України, встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження, яке призначене для стягнення грошових сум незначного розміру.
Зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів матеріального становища відповідача, які б свідчили про те, що останній не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, що просила стягнути позивачка, тому висновки судів попередніх інстанцій є безпідставними, залишивши при цьому поза увагою інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються тільки в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, тому в іншій частині судом касаційної інстанції на предмет законності й обґрунтованості не перевіряються відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції у Хмельницькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3, про що 11 грудня 2013 року складено відповідний актовий запис №410, її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, відомості про батька дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,
ОСОБА_5, записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Згідно з висновком №103-20-2022 судової молекулярно-генетичної експертизи від 09 листопада 2022 року вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш, ніж 99,99%. Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 практично доведено.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2, виданого 13 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 (до шлюбу ОСОБА_6 ).
В шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження
серії НОМЕР_3, виданим 04 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції.
Дружина відповідача ОСОБА_6 потребує постійного лікування після автокатастрофи в 2017 році, що вбачається із наданої стороною відповідача медичною документацією.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02 лютого 2023 року остання припинила підприємницьку діяльність 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси (основний).
Відповідно до довідки Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 02 лютого 2023 року за №03-24/241 ОСОБА_6 не перебуває на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості станом
на 02 лютого 2023 року і допомогу по безробіттю не отримує.
Відповідач є військовослужбовцем, учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.