Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 504/3831/19
провадження № 61-7849св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Кравченко Олексій Миколайович, на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2022 року у складі судді Вінської Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Базіль Л. В., Воронцової Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтований тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі
з відповідачем з 1996 року, від якого мають двох дітей ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час шлюбу, у період 2006-2018 років, за спільні кошти подружжя побудувало житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці отриманій ОСОБА_2 20 серпня 2007 року на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 26 березня 2007 року № 372.
Спільне життя у сторін не склалось та ОСОБА_2 звернувся до суду
з позовом про розірвання шлюбу.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила суд здійснити поділ спільного майна шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку
та 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою.
Короткий зміст вимог зустрічного позову
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до
ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що 20 вересня 2007 року він отримав державний акт серії ЯЕ № 659931 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122782600:01:002:2426, площею
0,06 га для ведення садівництва за адресою:
АДРЕСА_1 на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Вказана земельна ділянка ним одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України
у зв`язку з чим є його особистою приватною власністю, та не може бути визнана спільним майном подружжям.
Після отримання у власність земельної ділянки він почав будівництво житлового будинку, використовуючи виключно позичені в інших осіб кошти.
Так, 02 вересня 2007 року, 01 березня 2008 року, 07 серпня 2009 року,
03 квітня 2010 року та 11 вересня 2011 року ним отримано в борг
у ОСОБА_5 відповідно - 10 000 євро, 9 300 євро, 9 700 євро,
10 000 євро та 8 900 євро.
05 вересня 2008 року та 06 серпня 2009 року у ОСОБА_6 ним позичено на будівництво відповідно -10 000 євро та 9 500 євро.
05 серпня 2009 року у ОСОБА_7 взято у борг на будівництво
10 000 євро.
20 квітня 2010 року та 15 березня 2011 року у ОСОБА_8 позичено двічі по 10 000 євро.
Зазначає, що загальна сума боргу становить 97 400 євро, які витрачені на будівництво спірного будинку. Будучи професійним будівельником,
він особисто здійснював контроль за будівельними роботами та забезпеченням матеріалами (постачанням), вкладаючи багато сил та часу на проведення робіт.
Вказує, що збудував будинок для себе за свої особисті кошти.
За таких обставин просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на спірний будинок та земельну ділянку під ним.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2022 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано
за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,06 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:2426, за цією
ж адресою. У зустрічному позові відмовлено.
Задовольнивши первісний позов та відмовивши у зустрічному позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив
з того, що оскільки спірний житловий будинок набутий у власність сторонами за час зареєстрованого шлюбу, зважаючи на презумпцію спільності майна подружжя, він є спільною сумісною власністю подружжя та відповідно частки їх є рівними. У зв`язку з тим, що до ОСОБА_1 перейшло право власності на 1/2 частину житлового будинку, то до неї також переходить право власності на земельну ділянку у розмірі частки права власності на будинок, відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 травня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко О. М. подав касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 25 червня
2019 року у справі № 924/1473/15, Верховного Суду від 12 січня 2022 року
у справі № 234/11607/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19,
від 28 вересня 2021 року у справі № 902/743/18, від 22 січня 2020 року
у справі № 711/2302/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17,
від 31 серпня 2020 року у справі № 738/703/18, від 12 червня 2019 року
у справі № 409/1959/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 1311/832/12, від 12 листопада 2018 року у справі № 753/6139/14-ц, від 16 вересня
2020 року у справі № 359/4356/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 754/10844/18, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц,
від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року
у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц,
від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, від 25 вересня 2019 року
у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 06 листопада
2019 року у справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц,
від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року
у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц, від 16 вересня 2020 року
у справі № 344/5437/17, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20,
від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року
у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17,
від 06 лютого 2019 року у справі № 606/2445/14-ц, Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, від 18 вересня 2013 року
у справі № 6-90цс13, від 13 грудня 2017 року у справі № 309/3458/14-ц (щодо принципу змагальності сторін, зміни предмета спору та уточнення позовних вимог, виходу за межі позовних вимог, поділ майна подружжя, визнання права особистої приватної власності на майно, зокрема земельної ділянки, отриманої із земель державної або комунальної власності) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що суд першої інстанції, фактично спонукав представника
ОСОБА_1 змінити позовні вимоги із порушенням визначених частинами другою, третьою статті 49 ЦПК України строків, а розглянувши первісний позов у запропонованій позивачкою редакції, вийшов за межі позовних вимог, та не звернув увагу, що в уточнених вимогах представник
ОСОБА_1 просив визнати право сумісної власності на 1/2 частину будинку і на 1/2 частину земельної ділянки, тобто не ставлячи питання про поділ інших 1/2 часток земельної ділянки та будинку.
Звертає увагу, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ухвалою від 04 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті, а тому процесуальний строк, встановлений позивачу приписами статті 49 ЦПК України для реалізації права на зміну предмета або підстав позову, на момент подання відповідної заяви (17 жовтня 2022 року) сплинув. При цьому суд в ухвалі від 17 жовтня 2022 року не визначив підстави поновлення пропущеного процесуального строку.
Стверджує, що суди протиправно не врахували, що гроші позичалися
ОСОБА_2 під власну відповідальність і для особистих потреб, про що знала ОСОБА_1, якій було відомо що ОСОБА_2 на ці кошти будує будинок для власного проживання, оскільки вона неодноразово виганяла його із квартири, де вони мешкали разом.
Також суди не надали належної правової оцінки усім доказам, а саме наданому адвокатом Прунич Н. П. зошиту, де вона нібито записувала витрати на будівництво, проте там є лише записи про загальні витрати на господарство.
Попри посилання судів на факт укладення ОСОБА_1 договору з ФОП ОСОБА_9 на виготовлення проєктної документації котеджу, суд не встановив факт зв`язку проєктної документації, придбаної позивачкою
з будинком ОСОБА_2 .
Апеляційний суд не досліджував докази надані ОСОБА_2,
а безпідставно їх відхиляв, чим порушив вимоги статей 12, 13, 89 ЦПК України. Суди залишили поза увагою, що земельна ділянка належить до особистої приватної власності ОСОБА_2, який використав своє право на безоплатну приватизацію.
Стверджує, що визнання права власності на частину земельної ділянки під будинком не допускається законом при визначенні ідеальних часток, без виділення в натурі такої частки. Отже, позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину будинку мали заявлятись разом із вимогами про виділ частки в натурі із визнанням права власності на 1/2 частину земельної ділянки під будинком. При цьому є висновок експертизи про неможливість такого поділу в натурі.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи
13 січня 1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюб.
Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_3, 2004 року народження та ОСОБА_4, 2010 року народження.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи.
На підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 26 березня 2007 року № 372 ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку, площею 0,06 га, на АДРЕСА_1, на території Красносільської сільської ради, ОС "Степове" із цільовим призначенням для ведення садівництва, про що видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 659931.
25 червня 2007 року ОСОБА_1 уклала з СПД ФО ОСОБА_9 договір на купівлю проєктної документації для будівництва котеджу.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно
від 25 листопада 2022 року та витягу про державну реєстрацію прав
від 26 грудня 2011 року № 32688478 право власності на садовий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 25 листопада 2011 року серії НОМЕР_1 .
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 09 липня 2018 року державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок. Загальна площа об`єкта 184 кв. м, житлова площа 61,3 кв. м.
На замовлення ОСОБА_2 виготовлено висновок експерта № 06/21, згідно з яким ринкова вартість житлового будинку, без урахування вартості земельної ділянки, на момент проведення дослідження становить:
3 255 017 грн (за курсом НБУ на дату оцінки: 100 доларів США складає
2 755,50 грн). В результаті проведеного дослідження у відповідності до методики визначення фактичних обсягів та вартості виконаних будівельних робіт за звітною документацією за видавництвом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз 2009 рік р/к 10.6.01 визначено об`єм та вартість фактично виконаних робіт з будівництва житлового будинку. Кошторисна вартість становить: 3 295 853,00 грн. У результаті проведеного дослідження, експерт також дійшов висновку про неможливість поділу
в натурі житлового будинку виходячи з рівності часток співвласників.
Також у матеріалах справи наявні копії розписок про отримання
ОСОБА_2 у борг:
- від 02 вересня 2007 року від ОСОБА_5 суму еквівалентну
10 000 євро з умовою їх повернення протягом 30 днів з моменту пред`явлення вимоги;
- від 01 березня 2008 року від ОСОБА_5 суму еквівалентну 9 300 євро з умовою їх повернення протягом 50 днів з моменту пред`явлення вимоги;
- від 05 вересня 2008 року від ОСОБА_6 суму 10 000 євро для будівництва будинку з умовою їх повернення протягом 180 днів з моменту пред`явлення вимоги;
- від 05 серпня 2009 року від ОСОБА_12 суму еквівалентну
10 000 євро для будівництва житлового будинку з умовою їх повернення протягом 180 днів з моменту пред`явлення вимоги;
- від 06 серпня 2009 року від ОСОБА_6 суму 9 500 євро для будівництва будинку з умовою їх повернення протягом 60 днів з моменту пред`явлення вимоги;
- від 07 серпня 2009 року від ОСОБА_5 суму еквівалентну 9 700 євро для будівництва будинку з умовою їх повернення протягом 50 днів
з моменту пред`явлення вимоги;
- від 03 квітня 2010 року від ОСОБА_5 суму еквівалентну 10 000 євро для будівництва будинку з умовою їх повернення протягом 20 днів
з моменту пред`явлення вимоги;
- від 20 квітня 2010 року від ОСОБА_13 суму еквівалентну 10 000 євро
з умовою їх повернення протягом 360 днів з моменту пред`явлення вимоги;
- від 15 березня 2011 року від ОСОБА_13 суму еквівалентну 10 000 євро для будівництва будинку з умовою їх повернення протягом 360 днів
з моменту пред`явлення вимоги;
- від 11 вересня 2011 року від ОСОБА_5 суму еквівалентну 8 900 євро для будівництва будинку з умовою їх повернення протягом 30 днів
з моменту пред`явлення вимоги.
Оригінали вказаних розписок судом не досліджувались, на вказаних копіях розписок підпис іншого з подружжя ( ОСОБА_1 ) відсутній.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таку ж норму містить стаття 368 ЦК України.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, а також земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.