Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 754/2449/22
провадження № 61-13205 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 11 листопада 2016 року між ним, як позикодавцем, та ОСОБА_2, як позичальником, був укладений договір позики на суму 1 533 720 грн, що еквівалентно 60 000 дол. США за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату укладання договору. Договором позики передбачено строк повернення позики до 12 години ранку 11 березня 2017 року.
Того ж дня між сторонами був укладений додатковий договір, яким передбачено право позикодавця на отримання процентів у розмірі 4,5 % від суми позики за кожні 30 днів позики та погашення позики відповідно до графіку.
У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 11 листопада 2016 року між ним і ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого остання виступила поручителем та зобов`язалась в повному обсязі відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_2, що випливають з договору позики від 11 листопада 2016 року.
Крім того, 11 листопада 2016 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 єві, багатобоксові гаражі-автостоянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за тією ж адресою.
Вказував, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань він звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів суми боргу за договором позики, відсотків за користування позикою та інфляційних збитків.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року у справі № 754/16771/17 стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 1 533 720 грн неповернутої суми позики та 294 474, 24 грн інфляційних втрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування позикою, неустойки (пені та штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат, а також в частині розподілу судових витрат - скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 3 % річних у розмірі 91 140, 76 грн, штраф у розмірі 766 860 грн та пеню у розмірі 1 533 720 грн.
Посилаючись на те, що грошові кошти за договором позики не повернуті, вважає, що відповідачі мають сплатити 3 % річних у розмірі 134 253, 02 грн та курсову різницю у розмірі 173 610 грн, а також судові витрати у справі.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь 3 % річних у розмірі 138 011, 27 грн; курсову різницю в гривні, що еквівалентна 12 783,17 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату винесення рішення та складає 467 462, 61 грн, а також судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 % річних за період з 05 березня 2019 року по 20 вересня 2022 року у розмірі 138 011 грн 27 коп.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення курсової різниці відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 не в повному обсязі виконав зобов`язання за договором позики від 11 листопада 2016 року, у зв`язку з чим
з нього солідарно з поручителем підлягає стягненню 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів курсової різниці, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення курсової різниці є безпідставними, оскільки позивач скористався своїм правом і звернувся у 2017 році до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу за договором позики від 11 листопада 2016 року, при цьому з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_2 отримав позику у доларах США, позивач мав право визначити суму боргу у доларах США, а не її еквівалент у національній валюті.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів курсової різниці та зазначив, що судом першої інстанції надана відповідна правова оцінка всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону.Позивач реалізував своє право у 2017 році, звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики від 11 листопада 2016 року, визначивши заборгованість у валюті України гривні, вказавши, що саме 1 533 720 грн є повним розміром неповернутої позики. Ухвалюючи рішення у справі № 754/16771/17, суд врахував курс валют, який діяв на час ухвалення рішення, та визначив борг в гривні, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог. За таких обставин, у позивача, який визначив заборгованість у валюті України гривні і погодився із судовим рішенням про стягнення заборгованості з боржника, відсутні підстави для стягнення курсової різниці.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року переглядалось лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення курсової різниці.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення курсової різниці й ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15 та від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі 672/778/16-ц тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 754/2449/22 із Деснянського районного суду м. Києва.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 1 533 720 грн, що еквівалентно 60 000 дол. США. При цьому, за умовами додаткового договору від 11 листопада 2016 року ОСОБА_2 зобов`язався повернути позику у сумі, еквівалентній 60 000 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на день погашення позики.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
При цьому заявник посилався на висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.
Вказував, що суди не врахували, що заявлена до стягнення з відповідачів у справі № 754/16771/17 сума у розмірі 1 533 720 грн є сумою неповернутої позики згідно офіційного курсу НБУ станом на 11 листопада 2016_року - дату укладання між сторонами договору позики і є еквівалентом 60 000 дол. США. Вважав, що оскільки позика на цей час повністю не погашена, відповідачі мають сплатити курсову різницю суми позики за офіційним курсом НБУ на дату винесення рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) укладений договір позики, за умовами якого останній позичив у першого у борг 1 533 720 грн, що за курсом НБУ на день укладення договору еквівалентно 60 000 дол. США.
У пунктах 2, 3 вказаного договору позики ОСОБА_2 засвідчив, що він отримав суму позики повністю до підписання цього договору та зобов`язався повернути позикодавцю зазначений у пункті 1 цього договору борг до 12 год. 00 хв. 11 березня 2017 року.
11 листопада 2016 року між сторонами укладений додатковий договір до договору позики.
У пункті 1 додаткового договору зазначено, що позичальник зобов`язується повернути позику готівкою, що еквівалентно 60 000 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на день погашення позики та сплатити проценти в строк до 11 березня 2017 року.
Пунктом 3.1. додаткового договору передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, що становить 4,5 % від суми позики за кожні 30 днів позики. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування позикою за виключення дня отримання грошей та включаючи дату їх повернення.
Також 11 листопада 2016 року сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого встановлено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення та сплати процентів за користування позикою.
11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 (позикодавцем), ОСОБА_3 (поручителем) та ОСОБА_2 (позичальником) укладений договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед позикодавцем за виконання позичальником обов`язку за зобов`язаннями, що виникають із договору позики та додаткового договору до договору позики від 11 листопада 2016 року.
У пункті 2.3. договору поруки передбачено, що поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед позикодавцем. Поручитель відповідає по зобов`язаннях позичальника у повному обсязі, тобто, за повернення позики, виплати відсотків за його користування, пені, штрафу, а також за відшкодування збитків, завданих позикодавцю невиконанням або неналежним виконанням позичальником умов договору позики та додаткового договору до договору позики.
11 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 533 720 грн, що еквівалентно 60 000 дол. США згідно з офіційним курсом НБУ, які ОСОБА_2 зобов`язується повернути у строк та на умовах, вказаних в договорі позики. На забезпечення виконання зобов`язань, зазначених у пункті 1 цього договору, іпотекодавець ОСОБА_2 передає, а іпотекодержатель ОСОБА_1 приймає в іпотеку належне іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та багатобоксові гаражі-автостоянки
№ НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за тією ж адресою.
У зв`язку з невиконанням відповідачем у повному обсязі умов договору позики від 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року у справі № 754/16771/17 стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму неповернутої позики - 1 533 720 грн та 294 474, 24 грн інфляційних втрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у справі № 754/16771/17 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування позикою, неустойки (пені та штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат, а також в частині розподілу судових витрат - скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 3 % річних у розмірі 91 140, 76 грн, штраф у розмірі 766 860 грн та пеню у розмірі 1 533 720 грн, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 штрафу у розмірі 766 860 грн і пені у розмірі 1 533 720 грн скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та пені відмовлено.
11 серпня 2020 року Деснянським районним судом м. Києва видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 754/16771/17 про стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошових коштів, який перебував на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С. О.
18 березня 2021 року приватний виконавець Лисенко С. О. в порядку примусового виконання виконавчого листа за виконавчим провадженням № 63672054 передав офіційному організатору торгів ДП "Сетам" на реалізацію належний відповідачу ОСОБА_2 автомобіль марки Ssang Yong, 2007 року випуску. На торгах, які відбулися 07 квітня 2021 року, вказаний автомобіль був реалізований за 200 000 грн.
14 квітня 2021 року ДП "Сетам" видало протокол проведення торгів, згідно якого приватному виконавцю була визначена та перерахована сума грошових коштів у розмірі 190 000 грн, яка, за вирахуванням 10 % винагороди та витрат приватного виконавця у розмірі 164 131, 50 грн була перерахована останнім на рахунок ОСОБА_1
22 грудня 2021 року приватний виконавець Лисенко С. О. в порядку примусового виконання за зведеним виконавчим провадженням № 65296951 передав ДП "Сетам" на реалізацію належну відповідачу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та багатобоксові гаражі-автостоянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за тією ж адресою.
21 січня 2022 року на проведених торгах квартира була продана за 1 425 846, 10 грн., гараж-автостоянка № НОМЕР_1 - за 157 000 грн., гараж-автостоянка № НОМЕР_2 - за 157 000 грн.
21 січня 2022 року ДП "Сетам" видало протоколи проведених торгів, згідно яких приватному виконавцю Лисенку С. О. була визначена та перерахована сума грошових коштів у розмірі 1 354 553, 79 грн від продажу квартири та дві суми по 149 150 грн від продажу гаражів-автостоянок.
Відповідно до Інформації приватного виконавця Лисенка С. О. від 04 серпня 2022 року у рамках зведеного виконавчого провадження № 66494820 було частково перераховано борг на користь стягувача у розмірі 109 220, 36 грн (01 лютого 2022 року) та 1 231 412, 54 грн (03 лютого 2022 року).