Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/41834/20
провадження № 61-632 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України;
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2012 року він уклав з публічним акціонерним товариство "Старокиївський банк" (далі - ПАТ "Старокиївський банк") договір банківського рахунку.
Також, 12 червня 2014 року між ним та ПАТ "Старокиївський банк" було укладено договір банківського вкладу, за умовами якого ним на вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_1 були внесені грошові кошти у сумі 178 933 грн.
18 червня 2014 року на рахунок, відкритий у банку згідно з договором банківського рахунку, ним було внесено суму розміром 15 000 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року № 365 ПАТ "Старокиївський банк" віднесено до категорії неплатоспроможних".
Зазначав, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року у справі № 826/8053/15 задоволено його адміністративний позов та зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіну Л. О. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вказував, що державою Україна було створено антидемократичні умови, які дозволяють на її території позбавляти власності на майно громадян України і за це жодним чином жодна особа чи структура не несуть майнової відповідальності. В такий неправовий спосіб, унаслідок відсутності належної регуляторної політики на банківському ринку з боку Держави, його було позбавлено майна (депозитних коштів). Така низька організація державного механізму в Україні призвела до неможливості отримання ним своїх коштів, які він вклав в банківську установу, і повернення яких було гарантовано державою. Таким чином, відсутність чіткої налагодженої роботи державного механізму, як регулятора суспільних відносин у державі, призвело спочатку до незадовільної роботи банківської системи і як наслідок неможливість отримання ним своїх вкладних депозитних коштів, а потім до неможливості виконання судового рішення на його користь, що є прямим порушенням статей 6 та 13 Конвенції про захисту прав людини і основоположних свобод. Саме держава Україна несе відповідальність в цілому за діяльність своїх органів влади.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути із держави Україна в особі Кабінету Міністрів України 193 933 грн на відшкодування заподіяної йому шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року у складі судді Остапчук Т. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Кабінет Міністрів України було визначено позивачем як вищий орган виконавчої влади, який представляє державу без посилання на незаконність його дій чи бездіяльності. Також судом зазначено, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з іншим позовом про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, залучивши належного відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 шкоду у сумі 178 933 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов пред`явлено до держави Україна на підставі статті 1174 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої в результаті неправомірних дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, створеного з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та наділеного владними управлінськими функціями, питання про протиправність дій якої було вирішено судом у порядку адміністративного судочинства у справі № 826/8053/15. Судове рішення про зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, неможливо виконати у зв`язку із ліквідацією банку, а, отже, права ОСОБА_1 не можуть вважатись поновленими, а судове рішення в адміністративній справі - виконаним.
Унаслідок протиправних дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відбулося втручання у право позивача на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки позивач мав законні сподівання на гарантоване відшкодування державою, яка делегувала відповідні функції Фонду гарантування вкладів фізичних, коштів за його вкладом.
Кабінет Міністрів України не уповноважений відповідати за заподіяну позивачу шкоду неповерненням грошового вкладу.
Проте незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України. Однак, незалучення Державної казначейської служби України чи її територіального органу не може бути підставою для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, Кабінетом Міністрів України заявлено клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України cуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про розгляд справи з викликом сторін слід відмовити, оскільки колегія суддів не знаходить для цього підстав і потреби у наданні пояснень немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 травня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 757/41834/20 з Печерського районного суду м. Києва.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади їх посадовою або службовою особою, держава бере участь як відповідач через орган, діями якого заподіяно шкоду. Позивачем не надано обґрунтування, чому Кабінет Міністрів України залучено відповідачем у справі.
З тексту позовної заяви вбачається, що предметом розгляду є правовідносини в сфері банківської діяльності, і, відповідно, належить до компетенції Національного банку України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України, який був визначений позивачем в якості відповідача, не є тим суб`єктом, який порушив права та інтереси позивача.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У червні 2022 року Національний банк Україниподав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав доводи касаційної скарги.
У липні 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав доводи касаційної скарги
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 червня 2014 року між ПАТ "Старокиївський банк" та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу, згідно з пунктом 1.1 якого банк відкриває вкладнику (строковий) рахунок № НОМЕР_1 "Надійний" у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 178 933 грн. Датою повернення вкладу визначено - 12 липня 2014 рік (а. с. 17).
Постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року № 276/БТ ПАТ "Старокиївський банк" віднесено до категорії проблемних.
Правлінням Національного банку України 17 червня 2014 року прийнято постанову № 365 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних".
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 червня 2014 року № 50 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський банк", згідно з яким з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Пантіну Л. О.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Старокиївський банк" від 24 червня 2014 року № 23 прийнято рішення про здійснення в банку перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", утворено відповідну комісію. Рішенням комісії з перевірки договорів відповідно до протоколу від 29 серпня 2014 року надано на затвердження уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Старокиївський банк" перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки, серед яких зазначено і укладений із ОСОБА_1 договір банківського вкладу від 12 червня 2014 року № 06/1286-2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року у справі № 826/8053/15 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемними укладених із ОСОБА_1 договору банківського вкладу року від 12 червня 2014 року № 06/1286-2014 та всіх транзакцій за цими правочинами, а також щодо зупинення перерахування/виплати за вказаними транзакціями та правочинами.
Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л.О. від 29 серпня 2014 року № 61 в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіну Л. О. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а. с. 22-26, т. 1).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 826/8053/15 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївськии банк" Пантіної Л. О. задоволено частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі від 25 серпня 2015 в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. та щодо визнання нікчемними укладених договорів між банком та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемними укладених із ОСОБА_1 договору банківського вкладу № 06/1286-2014 року від 12 червня 2014 року та всіх транзакцій за цими правочинами, а також щодо зупинення перерахування/виплати за вказаними транзакціями та правочинами та визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіної Л. О. від 29 серпня 2014 року № 61, в частині що стосується ОСОБА_1 скасовано, провадження в цій частині закрито.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року залишено без змін (а. с. 27-32).
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
25 вересня 2019 року ПАТ "Старокиївський банк" припинено у зв`язку з ліквідацією (а. с. 119).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Кабінету Міністрів України підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Позивач ОСОБА_1, звертаючись до суду із вимогами до відповідача про стягнення із Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в рахунок відшкодування заподіяної йому шкоди на суму 193 933 грн, свої вимоги обґрунтовував, в тому числі, статтями 1166, 1173, 1174 ЦК України.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.