Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 523/12339/20
провадження № 61-6228св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Романтик 25",
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4,
відповідачі (за позовом третьої особи): ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Дігуляр Василь Васильович, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Дяченко В. Г. від 20 квітня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., від 21 березня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСББ "Романтик 25", про визнання права власності на будівельні матеріали.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 30 вересня 2006 року відповідачка ОСОБА_2 придбала у власність будинковолодіння АДРЕСА_1 . Вказував, що 01 серпня 2007 року між ним та
ОСОБА_2 було укладено договір про взаємні добросусідські зобов`язання, за умовами якого (пункт 2) після завершення будівництва йому передаються у власність дві однокімнатні квартири на першому поверсі будинку, загальною площею не менше ніж 50 кв. м та підвальне приміщення площею 130 кв. м. У пункті 6 договору передбачено, що за проведення будівельних робіт відповідачкою ОСОБА_2 та оформлення права власності на вказані об`єкти у встановленому порядку (пункт 7) кошти не сплачувались, оскільки вказані квартири та підвальне приміщення передаються згідно з пунктом 1 договору за створення незручностей - безкоштовно.
3. Позивач посилався на те, що фактично будівництво завершене, але відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від укладання акту приймання-передачі вказаних квартир та підвального приміщення ухиляються.
4. Згідно з рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року (справа № 523/17876/17) та технічним паспортом на будинок АДРЕСА_1, позивачу відомо, що квартира АДРЕСА_2 загальною площею 27,5 кв. м та підвальне приміщення площею 166, 2 кв. м готові для введення в експлуатацію.
5. Позивач вказував, що він фактично мешкає у спірних приміщеннях, сплачує комунальні платежі. Іншими судовими рішеннями визначено, що будинок АДРЕСА_1 відповідає санітарно-технічним, протипожежним вимогам та є придатним для подальшої експлуатації в якості жилого будинку для цілорічного проживання.
6. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним права власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартиру під номером АДРЕСА_3 загальною площею 27,0 кв. м та квартиру під номером АДРЕСА_4, за договором про взаємні добросусідські зобов`язання від 01 серпня 2007 року.
7. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2021 року залучено до участі в цій справі ОСОБА_4, як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСББ "Романтик 25", про визнання права власності на будівельні матеріали.
8. Свої вимоги ОСОБА_4 мотивував тим, що 29 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір взаємних зобов`язань з оздоблення приміщень квартир по АДРЕСА_1 .
9. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 доручає, а ОСОБА_3 приймає замовлення на виконання робіт з оздоблення приміщення квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 . Пунктом 6 договору визначено загальну вартість квартири, що складає 66 120 доларів США.
10. На думку ОСОБА_4 зазначений договір був інвестиційним для зведення будинку по АДРЕСА_1, але укладався в іншій формі. Відповідачі взяли на себе обов`язок щодо виконання робіт із оздоблення приміщень, а саме проведення будівельних робіт зі зведення будинку по
АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 наполягав, що сплатив кошти, визначені договором, натомість відповідачі взятих на себе обов`язків не виконали та не передали у власність замовнику збудоване майно.
11. ОСОБА_4 дізнався, що спірне майно є предметом спору за договором про взаємні добросусідські зобов`язання між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 01 серпня 2007 року та посилався на той факт, що в договорі про взаємні добросусідські зобов`язання не вказані номери квартир, які мають бути в майбутньому передані ОСОБА_1 та за них не сплачувались грошові кошти, і навпаки, в договорі взаємних зобов`язань вказано номери квартир, за будівництво яких було сплачені грошові кошти.
12. Із урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 пропорційно сплаченим грошовим коштам за договорами взаємних зобов`язань.
Позиції інших учасників справи
13. Представник ОСОБА_1 - адвокат Дігуляр В. В., у відзиві на позов ОСОБА_4 зазначив, що за договором нібито у спірних квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 були проведені оздоблювальні роботи та ОСОБА_4 нібито передав ОСОБА_3 гроші у розмірі 33 000 доларів США, однак доказів передачі коштів не надав. Також не надано додатку до договору - акту огляду площі квартири (що передбачено пунктом 28 договору). Надано меморіальні ордери за 2020 рік щодо сплати на "утримання будинку", платник ОСОБА_3, але в них не зазначено, за які саме квартири здійснювались платежі. Не зазначено площу вказаних квартир. ОСОБА_1 вважає, що договір про взаємні зобов`язання від 29 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є сфальсифікований та його створено приблизно у 2020 році з метою перешкоджанню ОСОБА_1 у реалізації права на будівельні матеріали у спірних квартирах. ОСОБА_1 у відзиві на позов заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
14. Адвокат Бондаренко О. М. в інтересах відповідача ОСОБА_3 надав суду відзив на позов ОСОБА_1, в якому проти позовних вимог заперечив з підстав того, що договір про взаємні добросусідські зобов`язання не є договором про передачу грошових коштів для будівництва/оздоблення квартир. Обставини укладання договорів інвестування, що виникли в аналогічних правовідносинах між ОСОБА_3, як забудовника, та інвесторами будівництва інших квартир в будинку
АДРЕСА_1, встановлені рішенням Суворовського районного суду м. Одеси
від 20 листопада 2018 року по справі № 523/17876/17.
15. ОСОБА_3 визнав факт укладання з ОСОБА_4 договору про взаємні зобов`язання, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняв зобов`язання по виконанню робіт з оздоблення квартири в будинку АДРЕСА_1 . Повна вартість квартири з оздобленням визначена у розмірі 66 120 доларів США (пункт 6 договору), частина яких - 33 000 доларів США передано ОСОБА_4 в момент укладання договору. Інша частина коштів - 33 120 доларів США підлягає передачі після отримання документів на право власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 . Позивач ОСОБА_1 не надав жодного доказу сплати грошових коштів, тому у нього відсутні правові підстави для звернення до суду з такими позовними вимогами.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
16. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня
2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4, задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5, пропорційно сплаченим грошовим коштам за договорами взаємних зобов`язань.
17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено з наявних доказів, наданих позивачем ОСОБА_1, зобов`язання ОСОБА_3 відповідати за вимогою позивача, а тому ОСОБА_3 є неналежним відповідачем за вказаним позовом. Судом також не встановлено з наявних доказів, наданих третьою особою, що заявила самостійні вимоги - ОСОБА_4 зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідати за вимогою позивача, а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_5 визнані неналежними відповідачами за вказаним позовом.
18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачки ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини між зазначеними учасниками справи виникли з правочину, предметом якого є дії сторін щодо нерухомого майна - двох однокімнатних квартир та підвального приміщення. Наразі зазначене майно ще не створено. Доказів щодо зобов`язання ОСОБА_2 відповідати перед позивачем ОСОБА_1 щодо предмету позову - права власності на будівельні матеріали суду не надано, а тому позовні вимоги до ОСОБА_2 визнані передчасними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
19. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, районний суд виходив із того, що правовідносини між зазначеними учасниками справи виникли з правочину, предметом якого є зобов`язання сторін правочину щодо будівництва/оздоблення квартир АДРЕСА_7 та сплати коштів за виконану роботу та будівельні матеріали. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
20. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4, районний суд виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
ОСОБА_1 не є стороною у спорі за позовом ОСОБА_4, а від ОСОБА_3 зазначеної заяви не надходило.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
21. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2022 року - без змін.
22. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено суб`єктний склад учасників справи та відмовлено у задоволенні позовних вимог до неналежних відповідачів, заявлених позивачем та третьою особою, що заявила самостійні вимоги.
23. Апеляційний суд погодився з висновками районного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача
ОСОБА_2, оскільки правовідносини між зазначеними учасниками справи виникли з правочину, предметом якого є дії сторін правочину щодо нерухомого майна - двох однокімнатних квартир та підвального приміщення. Наразі зазначене майно не створено. Позивачем ОСОБА_1 не доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме, наявності правових підстав для визнання за ним права власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та спірне нерухоме майно по АДРЕСА_8 за договором про взаємні добросусідські зобов`язання від 01 серпня 2007 року. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 своїми силами та грошовими коштами збудував спірне нерухоме майно.
24. ОСОБА_3 у відзиві і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, визнали, що договір від 29 серпня 2007 року про взаємні зобов`язання є інвестиційним договором та виконувався обома сторонами. Також ОСОБА_3 не надав заперечень щодо позову ОСОБА_4, фактично визнавши його вимоги. До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
25. Також апеляційний суд погодився з висновком районного суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_1 не є стороною у спорі за позовом ОСОБА_4, а від ОСОБА_3 зазначеної заяви не надходило.
Узагальнені доводи касаційної скарги
26. 26 квітня 2023 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Дігуляр В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси
від 20 квітня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 21 березня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
27. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц та у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17, від 21 березня 2019 року у справі № 909/175/18, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18,
від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того, необґрунтовано відхилили клопотання про: витребування на огляд оригіналу договору про взаємні зобов`язання; призначення експертизи з метою визначення давності складання договору про взаємні зобов`язання; допит свідків. Зазначає також, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року безпідставно відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. Заявник зазначає, що у разі здійснення самочинного будівництва неможливо визнати право власності на будівельні матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва, і у таких вимогах слід відмовляти.
29. Судами попередніх інстанцій не було враховано той факт, що у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. До реєстрації права власності на новозбудоване майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Це правило застосовується лише при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис майна об`єкта незавершеного будівництва.
30. При вирішенні спору судом було фактично позбавлено права ОСОБА_1 на справедливий суд, відмовлено у призначенні експертизи щодо давності складання документу, а саме сфальсифікованого договору про взаємні зобов`язання від 29 серпня 2007 року, який нібито укладений між третьою особою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Також заявник звертає увагу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси
від 20 листопада 2018 року у справі № 523/17876/17, яким за сусідами за будинком визнано право власності на будівельні матеріали, з яких збудовано будинок та оздоблено квартири, де відповідачем у тому числі був
ОСОБА_3, який не заперечував проти задоволення позову.
31. Заявник стверджує, що він відкрито мешкає у спірних квартирах
з 2007 року, сплачує комунальні послуги, але будинок не введено в експлуатацію. Можливість визнання за ним права власності на будівельні матеріали прямо передбачено чинним законодавством.
32. Також заявник вказує на те, що ним було подано зустрічний позов про визнання недійсним договору про взаємні права зобов`язання від 29 серпня 2007 року, однак судом було безпідставно відмовлено у прийняття зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
33. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/12339/20.
34. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року справу
№ 523/12339/20 призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 посилається на те, що доводи касаційної скарги є такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, а судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованих висновків, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
35. 30 вересня 2006 року ОСОБА_2 придбала будинковолодіння АДРЕСА_1 .
36. 01 серпня 2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір про взаємні добросусідські зобов`язання, яким для збереження добросусідських відносин між власниками суміжних земельних ділянок АДРЕСА_9 та АДРЕСА_1, за створення незручностей під час будівництва чотирьохповерхового будинку в порядку компенсації ОСОБА_2 надає ОСОБА_1 дві однокімнатні квартири на першому поверсі, розташовані в будинку, що будується зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1, загальною площею не менше 50 кв. м і підвальне приміщення 130 кв. м (пункт 2, пункт 3.2 договору). Квартири передаються безкоштовно (пункт 3 договору).
37. ОСОБА_1 зобов`язується не перешкоджати в будівництві житлового чотирьох поверхового будинку, підтримувати необхідні заходи для забезпечення ефективності в розвитку добросусідських відносин (пункт 4 договору).
38. Додатком № 1 до вказаного договору визначено перелік робіт, які за окрему оплату виконує ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - електрифікація та газифікація спірних квартир, підключення їх до комунальних мереж, електрифікація та водозабезпечення підвального приміщення, зміна конструкції забору.
39. 29 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про взаємні зобов`язання, відповідно до якого ОСОБА_3 приймає зобов`язання по виконанню робіт з оздоблення квартири АДРЕСА_10 .
40. Повна вартість квартири з оздобленням визначена у розмірі
66 120 доларів США (пункт 6 договору), частина яких - 33 000 доларів США передана в момент укладання договору, що визнано відповідачем
ОСОБА_3 . Інша частина коштів - 33 120 доларів США передається після отримання документів на право власності на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6, докази про що не надано. Строк закінчення оздоблювальних робіт квартири - 4 квартал 2007 року.
41. Відповідно до технічного паспорту від 01 лютого 2019 року на будинок АДРЕСА_1, в будинку наявні квартири - АДРЕСА_3, загальною площею 27, 0 кв. м та № 2 загальною площею 27,5 кв. м і підвальне приміщення площею 166, 2 кв. м.
42. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2016 року по справі № 1527/2-719/11 (апеляційне провадження № 22-ц/785/805/16) та рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2018 року по справі № 523/17876/17 не встановлено обставин здачі в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 і доказів цього сторонами на час винесення рішення суду - не надано, і навпаки, встановлено обставину відсутності у забудовника будь-якого дозволу на будівництво чотирьох поверхового будинку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
44. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.