Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 161/11838/21-ц
провадження № 61-11025св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
позивач - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на постанову Волинського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі - АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області, аварійно-рятувальний загін) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про втрату права користування службовою квартирою, виселення та зняття з реєстрації місця проживання.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в підрозділах Управління ДСНС України у Волинській області з 18 червня 2013 року по 17 червня 2019 року. Згідно з наказом Управління ДСНС у Волинській області від 11 червня 2019 року № 123 "Про кадрові питання" капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1, провідного фахівця відділу персоналу Управління ДСНС у Волинській області було звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 1 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (у зв`язку із закінченням контракту) з 17 червня 2019 року, виключивши з кадрів ДСНС України.
Під час проходження служби ОСОБА_1 отримав службове житло - 07 листопада 2017 року було видано ордер на проживання в службовій однокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Балансоутримувачем усіх службових квартир, які знаходяться за вищезазначеною адресою є АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області. У зв`язку із тим, що відповідач припинив правовідносини із роботодавцем, то зобов`язаний звільнити надане йому житлове приміщення. При перевірці службової квартири комісією встановлено, що ОСОБА_1, який зареєстрований у ній, у період з 12 січня 2021 року до 20 травня 2021 року в даній квартирі не проживає, про що складено відповідні акти. Інших осіб у даному житлі не зареєстровано. Після припинення трудових правовідносин службове приміщення має бути повернуте роботодавцю для того, щоб у ньому могли проживати інші працівники.
Враховуючи вищевикладене, АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області просив визнати ОСОБА_1 таким що втратив право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 та виселити без надання іншого жилого приміщення та зняти його з реєстрації місця проживання за указаною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з позовом до ОСОБА_1 про втрату останнім права користування службовою квартирою, виселення та зняття з реєстрації місця проживання звернувся неналежний позивач - АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області, який є лише балансоутримувачем спірної службової квартири та не наділений достатнім обсягом процесуальної правосуб`єктності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Виселено ОСОБА_1 зі службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав того, що з позовом до ОСОБА_1 про втрачу права користування службовою квартирою, виселення та зняття з реєстрації місця проживання звернувся неналежний позивач - АРЗ СП ГУ ДСНС України у Волинській області, оскільки як встановив апеляційний суд позивач є самостійною юридичною особою на балансі якого знаходиться в тому числі і службова квартира, яка була надана відповідачу.
Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не входить до переліку осіб, визначеного статтею 125 ЖК України, яких не може бути виселено без надання іншого житла, оскільки він не пропрацював на посадах в Управлінні ДСНС України у Волинській області більше десяти років, та не отримав за час служби в його підпорядкованих підрозділах будь-яких пільг.
Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про те, що його трудовий стаж за період роботи у ДСНС України у Волинській області, який зараховано роботодавцем як вислугу років на службі, що в сукупності складає 10 років 10 місяців 02 дні, є обставиною, що перешкоджає виселенню зі службового житла без надання іншого житлового приміщення, оскільки період служби (роботи) ОСОБА_1 в Управлінні ДСНС у Волинській області становить з 18 червня 2013 року по 17 червня 2019 року - шість років, що є недостатнім для застосування пункту 2 частини першої статті 125 ЖК України до цих правовідносин.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
07 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на постанову Волинського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, у якій, заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою скасування рішення апеляційного суду заявник зазначає про те, що в силу вимог статей 124, 125 ЖК України ОСОБА_1 не може бути виселений зі службового житла без надання іншого житлового приміщення, оскільки ОСОБА_1 був направлений на навчання саме Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, тобто тою самою організацією, що надала йому службове житло і з врахуванням навчання (проходження служби цивільного захисту) в університеті цивільного захисту України його трудовий стаж, який зараховано як вислугу років на службі саме роботодавцем становить 10 років 10 місяців та 2 дні. Указаним доводам апеляційний суд належної оцінки не дав, зробивши помилковий аналіз положень статті 125 ЖК України, і не правильно застосував указану норму матеріального права. Посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц є необґрунтованим, оскільки у цій постанові містяться висновки про користування службовим житлом особою, яка ним володіє незаконно.
Заявник також зазначає, що апеляційний суд не надав оцінку відсутності у позивача підтвердження права власності на приміщення, яке було надано як службове житло. Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 151633845 об`єктом нерухомого майна є пожежне депо/літер А-4, який не є об`єктом житлової нерухомості. Позивач в такому випадку взагалі був позбавлений права вимагати виселення ОСОБА_1 зі службового жилого приміщення, так як був володільцем нежитлового приміщення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив АРЗ СП ГУ ДСНС України на касаційну, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 796-5 від 02 грудня 2010 року вирішено оформити за державою Україна в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи /Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України у Волинській області/ право державної власності на пожежне депо /літер А-4/, загальною площею 1 149,9 кв. м на АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності від 07 грудня 2010 року, витягом про державну реєстрацію прав від 22 січня 2011 року № 28753941, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 грудня 2018 року № 151633845.