Постанова
Іменем України
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 754/7992/20
провадження № 61-8222св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дочірнє підприємство "Мессер Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року у складі судді Саламон О. Б., додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року у складі судді Саламон О. Б., постанову Київського апеляційного від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С., та касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Мессер Україна", яка підписана представником Пелих Людмилою Дмитрівною, на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року у складі судді Саламон О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дочірнього підприємства "Мессер Україна" (далі - ДП "Мессер Україна", підприємство) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що наказом директора ДП "Мессер Україна" № 10-К від 28 березня 2019 року позивача прийнято на посаду комерційного директора підприємства.
Наказом директора ДП "Мессер Україна" № 24-К від 29 травня 2020 року визнано, що ОСОБА_1 нібито допустив прогули у період з 12 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, 28 травня 2020 року та 29 травня 2020 року, при цьому за вказані дні заробітну плату йому не нараховували, застосувавши за грубе порушення трудової дисципліни дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. З даним наказом позивач був ознайомлений під розпис лише 04 червня 2020 року.
Наказом директора ДП "Мессер Україна" № 25-К від 29 травня 2020 року на підставі вищевказаного наказу було припинено трудовий договір з позивачем та звільнено його з посади комерційного директора підприємства з 29 травня 2020 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Копію даного наказу разом із супровідним листом ОСОБА_1 отримав поштою лише 05 червня 2020 року.
Позивач вважає, що вказані накази та його звільнення з посади є незаконними, оскільки відповідачем не було встановлено для нього, як комерційного директора, конкретного графіку роботи і його обов`язку постійно перебувати на робочому місці протягом робочого дня. При цьому до його відома не доводились будь-які локальні документи, зокрема, накази, посадові інструкції, повідомлення, якими б визначались посадові обов`язки і графік роботи працівника на посаді комерційного директора. Крім того, працюючи на посаді комерційного директора, позивач часто займався виробничими питаннями поза робочого місця, зустрічався по службовим питанням із представниками контрагентів підприємства.
19 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення дистанційної форми роботи. Цього ж дня директором підприємства було погоджено дистанційну роботу позивача з 19 березня 2020 року і на весь період дії карантину. При цьому позивач не був ознайомлений із будь-яким наказом відповідача, який би встановлював місце його дистанційної роботи і, відповідно, робочий графік.
Оскільки сторони не домовилися щодо конкретного робочого місця та робочого графіку позивача, ОСОБА_1, починаючи з 19 березня 2020 року і по день свого звільнення 29 травня 2020 року, виконував свої трудові обов`язки у дистанційному режимі поза приміщеннями роботодавця і у місці на свій розсуд. За даний період у керівництва відповідача не виникло жодних зауважень або претензій щодо неналежного виконання відповідачем його трудових обов`язків.
12 травня 2020 року позивач за вказівкою директора прибув до приміщення київського офісу ДП "Мессер Україна", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 56-57, для участі у нараді з директором та членами правління компанії, де й знаходився весь робочій день.
13 травня 2020 року позивач за вказівкою директора прибув до київського офісу ДП "Мессер Україна", де протягом першої половини робочого дня передав йому службовий автомобіль марки "SkodaSuper". В другій половині дня, виконуючи свої трудові обов`язки, позивач зустрічався із представником ТОВ "ДіПі Ейр Газ" та директором ТОВ "Сервісна компанія "Шеврон".
14 травня 2020 року позивач захворів та перебував на лікарняному по 16 травня 2020 року, а потім - з 18 травня 2020 року по 27 травня 2020 року, що підтверджується листками непрацездатності.
Про факт захворювання позивач повідомляв керівництво підприємства в телефонному режимі.
28 та 29 травня 2020 року позивач виконував свої трудові обов`язки безпосередньо у приміщенні київського офісу відповідача.
01 червня 2020 року позивач зранку прибув до приміщення київського офісу, де директор підприємства ОСОБА_6 повідомив його про звільнення. При цьому директор відмовився повідомити йому причину звільнення і надати для ознайомлення відповідний наказ.
На думку позивача, його було звільнено з посади без законної підстави, а тому він підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Крім того, внаслідок відверто незаконного звільнення із займаної посади позивач зазнав значних моральних страждань. Позивач займав керівну посаду. Він був принижений в очах працівників підприємства, в тому числі, і своїх підлеглих. У період дії загальнодержавного карантину та існування труднощів у працевлаштуванні в умовах економічної кризи, ОСОБА_1 втратив джерело для існування. В зв`язку із цим він постійно перебуває у стресовому стані і втратив нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя. На думку позивача, неправомірними діями та рішеннями відповідача йому була завдана моральна шкода в розмірі 10 000,00 грн.
З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив:
визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП "Мессер Україна" ОСОБА_6 № 24-К від 29 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
визнати незаконним та скасувати наказ директора ДП "Мессер Україна" ОСОБА_6 № 25-К від 29 травня 2020 року про припинення трудового договору (контракту) та звільнення його з посади комерційного директора підприємства;
поновити його на посаді комерційного директора ДП "Мессер Україна";
стягнути з ДП "Мессер Україна" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 29 травня 2020 року і по день фактичного поновлення на роботі, виходячи із розміру посадового окладу позивача у розмірі 62 500,00 грн;
стягнути з ДП "Мессер Україна" на його користь заборгованість по заробітній платі за травень 2020 року у розмірі 31 250,00 грн;
стягнути з ДП "Мессер Україна" на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП "Мессер Україна" про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
судом встановлено, що відповідно до наказу ДП "Мессер Україна" від 19 березня 2020 року № 1/3-К позивача, як директора комерційного, переведено із 19 березня 2020 року на дистанційну (надомну) роботу з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера та з дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці з 08.00 год до 16.30 год та обідньою перервою з 12.00 год до 12.30 год без зміни інших умов праці, а також визначено робоче місце працівника за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначеним наказом повністю задоволено заяву позивача від 19 березня 2020 року, в тому числі і щодо визначення адреси робочого місця. Суд відхилив посилання позивача на те, що він не був ознайомлений з вказаним наказом, оскільки це спростовується відповідними актами, а також заявою позивача, в якій він просив змінити йому адресу робочого місця;
оскільки робочим місцем позивача визначено: АДРЕСА_1, то його відсутність за вказаною адресою без поважних причин протягом робочого часу є прогулом. Самостійна зміна адреси робочого місця при такому режимі праці без узгодження та дозволу керівництва підприємства не передбачена чинним законодавством;
також позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що у вищевказаний період ним взагалі виконувались будь-які обов`язки відповідно до трудового договору, а його перебування у будь-яких інших приміщеннях ДП не свідчить про таке виконання;
позивач у вказаний період у відрядження з м. Дніпра до м. Києва не направлявся, тобто відсутні підтвердження того, що позивач перебував у інших офісах підприємства з виробничих питань. Крім того, його відсутність у цих приміщеннях також підтверджується відповідними актами;
суд відхилив показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо обставин перебування позивача в офісі ДП у м. Києві, оскільки відсутні докази виконання позивачем своїх трудових обов`язків, а також підстави їх здійснення не за визначеною адресою робочого місця. Крім того, свідок ОСОБА_4 є колишнім працівником ДП, має триваючий судовий спір з відповідачем, а тому може бути зацікавленим у результатах розгляду справи;
суд зробив висновок, що 12, 13, 28 та 29 травня 2020 року позивачем допущено прогули, що підтверджується відповідними доказами по справі, які позивачем належним чином не спростовано;
щодо відсутності позивача 14 та 15 травня 2020 року, то на підтвердження поважності причин позивачем надано листок непрацездатності серії АШД № 390839 від 14 травня 2020 року з КНП "КДЦ" Шевченківського району м. Києва - філія № 2 про амбулаторне лікування з 14 травня 2020 року;
відповідно до листа Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 03 липня 2020 року № 31.1-06/3952, Управлінням проведено перевірку обґрунтованості КНП "КДЦ" Шевченківського району м. Києва ОСОБА_1 листка непрацездатності серії АШД № 390839 на період тимчасової непрацездатності з 14 травня 2020 року по 16 травня 2020 року (3 дні). У результаті перевірки встановлено, що вищезазначений листок непрацездатності видано необґрунтовано, з багаточисленними порушеннями умов наказів Міністерства охорони здоров`я України. Управління також зазначило, що рішення про відмову у призначенні матеріального забезпечення (повністю або частково) приймається комісією із соціального страхування, що створюється на підприємстві; комісія із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності ДП "Мессер Україна", керуючись пунктом 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 13, зобов`язана прийняти рішення про відмову у призначенні матеріального забезпечення ОСОБА_1 по вказаному листку непрацездатності;
також листом від 17 липня 2020 року № 4413-6 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві повідомило, що згідно запитів ДП "Мессер Україна" фахівцями управління було здійснено перевірку (з виїздом на місце) первинної медичної документації на предмет обґрунтованості видачі листків непрацездатності ОСОБА_1, за результатами якої встановлено, що надані на перевірку первинні медичні документи не обґрунтовують тимчасово непрацездатність ОСОБА_1 та, відповідно, видачу йому листків непрацездатності.
з урахуванням наведеного, суд відхилив наданий позивачем лист непрацездатності та зробив висновок, що позивачем не доведено причин поважності відсутності на роботі 14 та 15 травня 2020 року;
відсутність на роботі з 12 травня 2020 року по 15 травня 2020 року ОСОБА_1 пояснив у пояснювальній записці від 23 травня 2020 року (вхід. № 28 від 25 травня 2020 року), але обґрунтованих пояснень причини відсутності на роботі не надав, відсутні документи, які підтверджують відсутність на роботі ОСОБА_1 з 12 травня 2020 року по 15 травня 2020 року, 28 травня 2020 року, 29 травня 2020 року з поважних причин. Таким чином, судом встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення відповідач не зажадав та не отримав від ОСОБА_1 письмові пояснення за фактом порушення трудової дисципліни - прогули 28 травня 2020 року та 29 травня 2020 року. З урахуванням встановлених фактичних обставин у цій справі, суд зробив висновок про те, що невиконання відповідачем обов`язку отримати відповідне письмове пояснення від позивача щодо прогулів у вказані дні та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення;
позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав та обставин завдання йому моральної шкоди;
при обґрунтуванні позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач вказав, що при прийнятті на роботу йому було встановлено посадовий оклад у розмірі 62 500,00 грн і при звільненні йому було лише частково сплачено заробітну плату, а тому він просить стягнути з відповідача невиплачену частину в розмірі 31 250,00 грн. Надані стороною відповідача додаток до трудового договору, розрахункові листи, розрахункові відомості, довідки про обчислення середнього заробітку, а також табель обліку робочого часу за травень 2020 року спростовують доводи позивача про те, що він мав посадовий оклад в розмірі 62 500 грн та підтверджують позицію відповідача про оклад позивача в розмірі 31 250 грн. Виходячи з відпрацьованого позивачем часу у травні 2020 року, нарахування заробітної плати позивачу за травень 2020 року здійснено вірно, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року заяву представника відповідача ДП "Мессер Україна" - адвоката Пелих Л. Д. про вирішення питання щодо розподілу судових витрат задоволено частково.
Ухвалено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Мессер Україна" про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, додаткове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП "Мессер Україна" понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
суд погодився з запереченням представника позивача, який зазначив, що наведені доводи представника відповідача є необґрунтованими, оскільки позивач належним чином відвідував судові засідання, не зловживав своїми процесуальними правами і не затягував розгляд справи. При цьому, зміна складу суду і повторний розгляд справи не залежить від волі позивача, а тому тривалість розгляду справи не може бути підставою для відшкодування витрат на правову допомогу;
крім того, аналіз складених і наданих представником відповідача процесуальних документів, інформації і матеріалів у порівнянні з предметом спору і змістом судового рішення вказує на те, що більшість з них не стосується предмету спору і, відповідно, не були прийняті судом до уваги при ухваленні рішення. Більшість процесуальних документів фактично відтворюють зміст один одного, містять механічний перелік документів по справі і скопійований зміст документів підприємства, а також значні обсяги правових норм, які не стосуються предмету доказування по справі. Представник відповідача до більшості своїх документів (відзивів, заперечень та клопотань) додавав уже наявні у справі копії документів, що призвело до штучного збільшення обсягу витраченого ним часу і відповідно обсягу матеріалів справи;
щодо витраченого представником відповідача часу на прослуховування технічного запису судового засідання, то такий вид послуг не передбачений договором про надання правової допомоги. Крім того, представник не був позбавлений можливості робити нотатки та записи судових засідань або використовувати власні технічні засоби;
з приводу витрат на проведення науково-правового дослідження, то висновок не має будь-якого доказового значення у справі і тому не був прийнятий судом до уваги, у зв`язку з чим витрати на його проведення не можуть бути покладені на позивача;
таким чином, заявлена відповідачем сума витрат явно не відповідає ціні позову та складності справи. З урахуванням складності справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд зробив висновок про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП "Мессер Україна" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду 04 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДП "Мессер Україна" залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, у якій просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року, додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивач, працюючи на посаді комерційного директора у ДП "Мессер Україна", будучи фактично другою посадовою особою на підприємстві, визначав свій робочий графік і виробничі процеси на свій розсуд, зокрема, відвідував різні офіси та виробничі приміщення ДП "Мессер Україна", а також проводив зустрічі із представниками контрагентів поза межами свого робочого місця (кабінету);
посилання судів на акти відповідача від 28 лютого 2019 року та від 15 липня 2020 року про нібито відмову ОСОБА_1 ознайомитися із правилами внутрішнього трудового розпорядку є явно неспроможними, оскільки позивач був прийнятий і допущений до роботи на керівну посаду. Натомість будь-яких доказів на підтвердження вжиття адміністрацією підприємства заходів для отримання пояснень від позивача щодо нібито його ухилення від ознайомлення із цими правилами судами не встановлено;
19 березня 2020 року директором підприємства ОСОБА_6 усно погоджено позивачу дистанційну роботу, починаючи з 19 березня 2020 року і на весь період дії карантину, без визначення робочого місяця і конкретного графіку роботи. Факт переводу позивача на дистанційну форму роботи з 19 березня 2020 року відповідачем не заперечується. Однак, позивачу не надавався для ознайомлення будь-який наказ про встановлення дистанційної (надомної) роботи із визначенням робочого місця і графіку. У зв`язку з чим позивач, починаючи з 19 березня 2020 року, визначав на свій розсуд не тільки графік роботи і виробничі процеси, але і своє робоче місце;
позивач у пояснювальній записці від 23 травня 2020 року просив директора підприємства остаточно повідомити про місце його робоче місце: чи то м. Дніпро чи то м. Київ, і, відповідно, вирішити питання про відшкодування витрат на транспорт та житло, якщо це м. Дніпро. Натомість відповідач, отримавши дану записку 25 травня 2020 року, жодної відповіді позивачу з цього приводу не надав, його робоче місце не визначив, питання відшкодування витрат у разі роботи позивача у м. Дніпро не вирішив;
з приводу наданого відповідачем акту від 19 березня 2020 року про нібито відмову ОСОБА_1 ознайомитися із наказом № 1/3-К від 19 березня 2020 року, то за твердженням останнього він є недостовірним, оскільки директор ОСОБА_6 постійно працював у київському офісі, і тому в принципі ознайомлення із його наказами у дніпровському офісі день в день було фактично неможливим;
судами попередніх інстанцій не врахований висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18). Отже, позивач, не маючи конкретно визначеного свого робочого місця, в принципі не міг вчинити прогул;
при дистанційній формі роботи працівник виконує свої трудові обов`язки фактично поза візуального контролю і поза приміщенням роботодавця, розподіляючи свій робочий час на свій розсуд, у тому числі і за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Відтак, періодичне виконання позивачем, починаючи з 19 березня 2020 року, своєї роботи у дистанційному режимі з використанням сучасних засобів зв`язку та телекомунікаційних мереж, в тому числі і поза межами свого місця проживання, явно не може розглядатися як прогул. Тим більш, що відповідачем не заявлялися будь-які зауваження щодо неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків за період з 19 березня 2020 року і по день звільнення 29 травня 2020 року;
звільнення відповідача, якій працював на дистанційній формі роботи, за прогул під час загострення в Україні особливо небезпечного інфекційного захворювання, не можна визнати обґрунтованим і правомірним;
факт перебування позивача у приміщенні київського офісу 12 і 13 травня 2020 року підтверджується заявою ОСОБА_1 від 12 травня 2020 року про надання відпустки, яка містить резолюцію директора ОСОБА_6, актом прийому-передачі передачі автомобіля від 13 травня 2020 року, підписаним директором ОСОБА_6, а також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
щодо відсутності позивача на роботі 14 і 15 травня 2020 року, то на підтвердження поважності причин позивачем надано відповідачу листок непрацездатності серії АНІД № 390839 від 14 травня 2020 року з КНП "КДЦ" Шевченківського району м. Києва - філія № 2 про амбулаторне лікування з 14 травня 2020 року. Відтак, позивач не міг виконувати свої трудові обов`язки 14 та 15 травня 2020 року внаслідок його непрацездатності;
при цьому безпідставним є відхилення судами вказаного листка непрацездатності із посиланням на лист Дніпровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 03 липня 2020 року № 31.1-06/3952 і лист Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві 17 липня 2020 року № 4413-6, оскільки в них вказано, що даний листок непрацездатності оформлено з порушеннями наказів Міністерства охорони здоров`я України, що може бути підставою для відмови у виплати матеріального забезпечення. Натомість проведеними уповноваженими органами перевірками не були встановлені факти незвернення ОСОБА_1 за медичною допомогою до КНП "КДЦ" Шевченківського району м. Києва 14 травня 2020 року, відсутності у нього на той час захворювання і непризначення йому амбулаторного лікування. Разом з цим, у листі КНП "КДЦ" Шевченківського району м. Києва від 23 червня 2020 року вих. № 91/531 вказано, що записи у медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 підтверджують факт огляду, обстеження, призначення лікування та видачі лікарем ОСОБА_7 листка непрацездатності. Будь-які можливо допущені лікарем порушення порядку оформлення медичної документації і листка непрацездатності стосуються виключно роботи медичної установи та лікаря і явно не залежать від волі позивача;
позивач наполягає на тому, що 28 і 29 травня 2020 року він виконував свої трудові обов`язки безпосередньо у приміщенні київського офісу відповідача і це було підтверджено показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При цьому неспроможними є доводи суду першої інстанції про відхилення показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з причин нібито відсутні доказів виконання позивачем своїх трудових обов`язків у приміщені київського офісу, оскільки підставою для звільнення позивача став саме прогул, а не невиконання ним трудових обов`язків. Натомість допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор ДП "Мессер України" ОСОБА_6, який виніс оспорювані накази, пояснив, що позивачу дійсно не пропонувалося надати пояснення щодо причин його відсутності 28 та 29 травня 2020 року лише з тих підстав, що його нібито не було на робочому місці. Тобто директор підприємства взагалі не вжив заходів для з`ясування причин нібито відсутності останнього на роботі;
доповідні записки і акти, які зазначені в оспорюваному наказі і які стали підставою для звільнення позивача з роботи, містять інформацію про його відсутність виключно за місцем його проживання у м. Дніпрі, але не в офісі підприємства по АДРЕСА_2 ;
щодо наданих відповідачем під час розгляду справи актів про відсутність позивача на роботі у приміщенні офісу підприємства в м. Києві, то вони не можуть прийматися до уваги, оскільки не були підставою для винесення оспорюваного наказу № 24-К від 29 травня 2020 року;
як вбачається із матеріалів справи 01 березня 2019 року між сторонами даного спору дійсно був укладений трудовий договір. Одночасно, за твердженням позивача, сторонами була підписана додаткова угода до трудового договору із зазначенням посадового окладу позивача в розмірі 62 500,00 грн. В подальшому сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 01 листопада 2019 року та № 2 від 01 лютого 2020 року щодо адреси робочого місця позивача. При цьому із будь-якими штатними розписами або наказами про зменшення розміру заробітної плати або преміювання позивач за час своєї роботи у відповідача ознайомлений не був та їх не підписував. Факт отримання позивачем заробітної плати щомісяця з урахуванням податків в розмірі 62 500,00 грн підтверджується наявною у справі копією виписки з АТ "УКРСИБАНК" по заробітній платі. З приводу наданої відповідачем суду додаткової угоди від 01 березня 2019 року до трудового договору без підпису позивача із зазначенням його посадового окладу в сумі 31 250,00 грн, то останній заперечує факт її укладення та надання йому для ознайомлення та підписання 01 березня 2020 року, а наданий відповідачем суду акт від 01 березня 2020 року про нібито його відмову від підписання додаткової угоди від 01 березня 2019 року є недостовірним;
внаслідок незаконного звільнення позивача з роботи йому була спричинена моральна шкода у розмірі 10 000,00 грн.
У червні 2023 року ДП "Мессер Україна" подало касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_8, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року в частині понесених витрат на правничу допомогу в Деснянському районному суді м. Києва та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2023 року, стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 148 500,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідача у розмірі 148 500,00 грн є співмірним із: вимогами позивача; великою кількістю судових засідань та тривалістю судових засідань; складністю справи та виконаних адвокатом відповідача робіт (наданих послуг) (аналогічна справа, не розглядалася раніше судами); часом, витраченим адвокатом відповідача на виконання відповідних робіт (надання послуг) (74 години 30 хвилин); обсягом наданих адвокатом відповідача послуг та виконаних робіт (справа складається із 5 томів); рішення по справі має значення для відповідача, так як впливає на репутацію відповідача;
витрати відповідача у розмірі 148 500,00 грн підпадають під критерій необхідних, оскільки спрямовані на належну реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав;
позивач не довів неспівмірності витрат відповідача;
позиція відповідача (адвоката) була правильна і врахована судом першої інстанції, апеляційної інстанції та вплинула на результат розгляд справи. Це свідчить про доцільність виконаної адвокатом Відповідача роботи.
Позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ДП "Мессер Україна" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, який підписаний представником ОСОБА_8 . У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 в повному
обсязі, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року залишити в силі, постанову Київського апеляційного суду від 05 травня 2023 року в частині залишення без змін рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2022 року залишити в силі, в частині залишення без змін додаткового рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року скасувати.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
позивач ознайомився з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується доказами;
відповідачем дотримані норми трудового законодавства при звільненні позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України;
акти підтверджують прогули позивача 12 травня 2020 року, 13 травня 2020 року, 14 травня 2020 року, 15 травня 2020 року, 28 травня 2020 року та 29 травня 2020 року;
заява позивача від 16 травня 2020 року підтверджує, що він розуміє, що його робоче місце - АДРЕСА_1 ; позивач має право змінювати робоче місце тільки на підставі наказу директора підприємства;
оригінали листків непрацездатності позивачем не подано відповідачу по теперішній час;
між відповідачем та свідком позивача ОСОБА_4 існує конфлікт інтересів, оскільки він був звільнений з ДП "Мессер Україна" у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників;
позивачем не надано належних доказів, які б підтвердили, що він знаходився у київському офісі 12 травня 2020 року з 8.00 год до 16.30 год, 13 травня 2022 року з 8.00 год до 9.00 год, з 11.00 год до 16.30 год., 28 та 29 травня 2020 року з 8.00 год до 16.30 год та те, що 14 і 15 травня 2020 року знаходився на лікарняному;
показання свідків зі сторони позивача мають між собою розбіжності;
позивач не надав доказів, що йому був встановлений посадовий оклад у розмірі 62 500,00 грн.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ДП "Мессер України", який підписаний представником Бекіровим С. Н. У відзиві ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ДП "Мессер Україна" в частині стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 148 500,00 грн.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
суд першої інстанції, з доводами якого погодився і апеляційний суд, послався на те, що позивач належним чином відвідував судові засідання, не зловживав
своїми процесуальними правами і не затягував розгляд справи. При цьому, зміна складу суду і повторний розгляд справи не залежить від волі позивача, а тому тривалість розгляду справи не може бути підставою для відшкодування витрат на правову допомогу;
судом було встановлено, що аналіз складених і наданих представником відповідача процесуальних документів, інформації і матеріалів у порівнянні з предметом спору і змістом судового рішення вказує на те, що більшість з них не стосується предмету спору і, відповідно, не були прийняті судом до уваги при ухваленні рішення. Більшість процесуальних документів фактично відтворюють зміст один одного, містять механічний перелік документів по справі і скопійований зміст документів підприємства, а також значні обсяги правових норм, які не стосуються предмету доказування по справі. Представник відповідача до більшості своїх документів (відзивів, заперечень та клопотань) додавав уже наявні у справі копії документів, що призвело до штучного збільшення обсягу витраченого ним часу і відповідно обсягу матеріалів справи;
висновок науково-правового дослідження не має будь-якого доказового значення у справі і тому він не був прийнятий судом до уваги. Відтак витрати на його проведення не можуть бути покладені на позивача;
за таких обставин суди дійшли до цілком обґрунтованого висновку про безпідставність вимог відповідача про стягнення з позивача судових витрат на загальну суму 148 500,00 грн.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 754/7992/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року, додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 касаційну скаргу ДП "Мессер Україна" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року ДП "Мессер Україна" продовжено строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року поновлено ДП "Мессер Україна" строк на касаційне оскарження додаткового рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 754/7992/20.
У серпні 2023 року матеріали цивільної справи 754/7992/20 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 червня 2023 рокузазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 676/2489/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19, від 16 серпня 2018 року у справі № 461/4469/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 450/1886/14-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 серпня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18, від 20 грудня 2018 року у справі № 316/1923/16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що відповідно до наказу № 10-к від 28 лютого 2019 року позивач був прийнятий на посаду директора комерційного у ДП "Мессер Україна" з 01 березня 2019 року за переводом з ТОВ "Елме "Мессер Україна".
01 березня 2019 року між сторонами укладений трудовий договір, за умовами якого (пункт 1.1) позивач, як працівник, зобов`язався виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку, а відповідач, як роботодавець, зобов`язався виплачувати працівникові заробітну
плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.
Відповідно до пункту 3.4 трудового договору визначено, що адреса робочого місця: м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 645.
Пунктами 4.1.2, 4.1.6, 4.1.7, 4.1.8 передбачено обов`язки позивача дотримуватися трудової дисципліни; не давати інтерв`ю, не проводити зустрічей і переговорів, що стосуються роботодавця, без попереднього дозволу керівництва; використовувати весь робочий час з максимальною ефективністю, не вчиняти дій, що заважатимуть іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки; своєчасно і точно виконувати розпорядження/накази директора.
Додатковою угодою № 1 до вказаного трудового договору від 01 листопада 2019 року, у зв`язку зі зміною адреси офісу внесено зміни до пункту 3.4 трудового договору та визначено адресу робочого місця позивача: м. Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 56-57.
Відповідно до додаткової угоди № 2 до трудового договору від 01 лютого 2020 року внесено зміни до пункту 3.4 трудового договору та визначено адресу робочого місця позивача: м. Дніпро, вул. Винокурова, 22-К.
Згідно з випискою з правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП "Мессер Україна" в редакції від 15 липня 2020 року робочий час - це час, протягом якого працівник зобов`язаний виконувати трудову функцію відповідно до вимог трудового договору і законодавства України про працю.
У ДП "Мессер Україна" встановлений п`ятиденний робочий тиждень, з понеділка по п`ятницю, з двома вихідними днями субота та неділя з тривалістю робочого тижня 40 годин та робочого дня (зміни) 8 годин. У ДП "Мессер Україна" може бути встановлена менша тривалість робочого дня за заявою працівника.
Для працівників ДП "Мессер Україна" встановлюється наступний розпорядок роботи: початок роботи - 08.00 год.; перерва - 12.00 год. - 12.30 год.; закінчення роботи - 16.30 год.
Згідно з матеріалами справи, 28 лютого 2019 року працівниками відповідача складено акт про відмову позивача ознайомитись з правилами внутрішнього трудового розпорядку у чинній на той час редакції від 15 грудня 2014 року, а також засвідчити факт ознайомлення особистим підписом.
15 липня 2020 року працівниками відповідача складено акт про відмову позивача ознайомитись з правилами внутрішнього трудового розпорядку у чинній на даний час редакції від 15 липня 2020 року, а також засвідчити факт ознайомлення особистим підписом.
19 березня 2020 року позивач звернувся до директора ДП "Мессер Україна" з заявою, відповідно до якої просив змінити йому умови праці, а саме, дозволити тимчасово на період встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з урахуванням рекомендацій Міністерства охорони здоров`я України та Кабінетом Міністрів України працювати дистанційно з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера, починаючи з 19 березня 2020 року із дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці з 08.00 год до 16.30 год та обідньою перервою з 12.00 год до 12.30 год без зміни інших умов праці, а також просив визначити робоче місце за місцем його проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу ДП "Мессер Україна" від 19 березня 2020 року № 1/3-К з 19 березня 2020 року переведено позивача, як директора комерційного, на дистанційну (надомну) роботу з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера та з дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці з 08.00 год до 16.30 год та обідньою перервою з 12.00 год до 12.30 год без зміни інших умов праці, а також визначено робоче місце працівника за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, наказ ДП "Мессер Україна" було видано у відповідності до заяви, поданої позивачем ОСОБА_1 .