Постанова суду № 127/1407/22 від 18.10.2023 про відшкодування моральної шкоди

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 127/1407/22

провадження № 61-2377св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Вінницька обласна прокуратура, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року у складі судді Бойко В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року,

у справі за позовомОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у січні 2022 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив:

- через неможливість тривалого відновлення своїх конституційних прав, а також невиконання щодо нього статті 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" роз`яснити порядок поновлення його процесуальних прав та свобод шляхом направлення повідомлення із зазначенням, куди і протягом якого терміну можна звернутися за поновленням порушених прав (у тому числі ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області для поновлення на попередній роботі);

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 400 000 грн на відшкодування втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції недоотриманої заробітної плати включаючи премії та інші виплати за період з 28 вересня 2011 року до 26 січня 2021 року;

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 7 020 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, застосування відносно нього запобіжних заходів, у тому числі тримання під вартою, проведенням за участі позивача слідчих дій та обмеження у конституційних правах, а також 20 798,13 грн на відшкодування витрат по оплаті за проведення судово-психологічної експертизи.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 28 вересня 2011 року відносно нього слідчим відділом прокуратури Вінницької області необґрунтовано, безпідставно порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки з конфіскацією майна.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 26 січня 2021 року, його виправдано за частиною третьою статті 368 КК України, у зв`язку з недоведеністю винуватості у скоєнні злочину.

Враховуючи те, що він майже 10 років перебував під слідством та судом і більше 10 місяців знаходився під вартою йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, викликаних тривалим судовим розглядом справи. Моральні втрати призвели до розлучення із дружиною, порушення його нормальних життєвих зв`язків; внаслідок перебування під вартою він був позбавлений можливості спілкуватися з сім`єю.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 26 жовтня 2022 року позов задовольнив частково.

Роз`яснив ОСОБА_1 його право на звернення до суду в порядку передбаченому чинним законодавством України з окремим позовом щодо захисту його порушених трудових прав.

Стягнув з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, застосування відносно нього запобіжних заходів, у тому числі тримання під вартою, проведення за його участі слідчих дій, обмеження у його конституційних правах в розмірі 7 020 000 грн.

В решті вимог відмовив.

Судовий збір компенсував за рахунок держави.

Задовольняючи частково позов місцевий суд виходив з того, що позивачем доведений факт наявності моральної шкоди, що завдана йому під час кримінального провадження, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, почуття образи, емоційної напруги, нервозності та інших негативних переживань, викликаних незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, зазначених у позовній заяві.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на звернення до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України з окремим позовом щодо захисту його порушених трудових прав та інших прав.

Крім того, суд зазначив, що позивачем не було надано відповідних та належних доказів щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 400 000 грн на відшкодування недоотриманої заробітної плати. Крім того, зазначений розмір матеріальної шкоди необґрунтований позивачем та недоведений розрахунком; клопотань про витребування відповідних доказів позивачем не заявлялося.

Вінницький апеляційний суд постановою від 31 січня 2023 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Вінницької обласної прокуратури задовольнив частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасував та цій частині постановив нове.

В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Стягнув з Державної казначейської служби України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 860 грн на користь держави.

Судовий збір, сплачений Вінницькою обласною прокуратурою за подання апеляційної скарги в розмірі 1 4747,50 грн компенсував за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що позивач перебував під слідством та судом 112 місяців та більше 10 місяців під вартою суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок повідомлення про підозру, затримання, проведення обшуку, застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд, порушення звичайних життєвих зв`язків позивачу було завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої він набув на підставі постановленого щодо нього виправдувального вироку суду.

Визначаючи розмір моральної шкоди судом першої інстанції проігноровано засади розумності, виваженості та справедливості; необґрунтовано визначено розмір моральної шкоди на підставі висновку експерта, оскільки даний висновок не може бути безумовною підставою для встановлення факту завдання позивачу моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури у лютому 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постанову апеляційного суду в цій же частині та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 у березні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, оскільки визнали встановленими обставини, які не були доведені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами; не вказали, якими доказами доводяться викладені позивачем обставини отриманих ним моральних страждань, як і не вказали, які саме конкретні обставини та факти із життя позивача є такими обставинами.

Здійснені органами досудового розслідування та прокуратури процесуальні дії не визнані незаконними; за відсутності факту незаконності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частин першої, другої статті 1176 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги зазначені норми Закону, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Сума морального відшкодування визначена за відсутності доказів ступеня глибини і тяжкості страждань позивача, вимушених змін у його житті.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Відсутній висновок Верховного Суду про застосування у спірних правовідносинах норм права, застосованих судами попередніх інстанцій, а саме статті 56 Конституції України та статті 130 КПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд порушив принцип res judicata, повторно надавши Вінницькій обласній прокуратурі право на доступ до суду.

Переглядаючи рішення місцевого суду апеляційний суд вийшов за межі заявлених в апеляційній скарзі вимог; апеляційний суд зробив висновки про залишення рішення місцевого суду в частині відшкодування матеріальної шкоди/заробітної плати без змін, однак в оскаржуваній постанові відсутні мотиви з яких виходив суд приймаючи таке рішення.

Судом не було враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 117 КЗпП України у подібних правовідносинах у зв`язку з невиплатою вихідної допомоги при звільненні, які викладені у постановах від 30 вересня 2021 року у справі № 160/10949/20, від 19 травня 2022 року у справі № 640/4264/20, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

Йому при звільненні не виплачено всі належні суми, тому виплаті підлягав середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідачі в силу положень ЦПК України не надали доказів на противагу поданого позивачем висновку експертизи, чим не спростували визначений розмір моральної шкоди, а отже не довели, що він був визначений експертним дослідженням неправильно.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури у квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. У подальшому обласною прокуратурою 03 січня 2023 року після усунення недоліків апеляційної скарги, а саме після сплати судового збору, повторно подано апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з мотивованим обґрунтуванням причин їх пропуску, тому апеляційним судом законно та обґрунтовано поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито провадження за апеляційною скаргою Вінницької обласної прокуратури.

Не можна віднести до компетенції судово-психологічної експертизи вирішення питання про ймовірне заподіяння особі моральної шкоди. У представленому позивачем висновку експерта використовувалось, зокрема таке методичне джерело як Методика психологічного дослідження у справах щодо завдання моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, зареєстрована в Реєстрі Методик проведення судових експертиз 18 січня 2019 року № 14.1.75.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 березня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та витребував цивільну справу із Вінницького міського суду Вінницької області.

Верховний Суд ухвалою від 22 березня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргоюОСОБА_1 .

Справа № 127/1407/22 надійшла до Верховного Суду 04 квітня 2023 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 жовтня 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою слідчого в ОВС відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та досудовим слідством прокуратури Вінницької області Солдатова І. М. від 28 вересня 2011 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 268 КК України.

Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 30 червня 2011 року ОСОБА_1 продовжено строк затримання до 10 діб.

07 жовтня 2011 року постановою Ленінського районного суду міста Вінниці обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2011 року постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 07 жовтня 2011 року, якою відмовлено у задоволенні подання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_1, скасовано. Справу повернуто на новий судовий розгляд в той же суд у іншому складі суддів.

Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 жовтня 2011 року обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2011 року постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 жовтня 2011 року скасовано, а матеріали справи направлено на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 14 листопада 2011 року обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2011 року постанову Ленінського райсуду міста Вінниці від 14 листопада 2011 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1 скасовано, матеріали направлено на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів.

Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 грудня 2011 року, яка залишена без змін Апеляційним судом Вінницької області, обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

07 лютого 2012 року постановою Ленінського районного суду міста Вінниці змінено обраний ОСОБА_1 запобіжний захід з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією майна. Позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання майора міліції. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання час тримання його під вартою з 28 вересня 2011 року до 07 жовтня 2011 року, та з 12 грудня 2011 року до 07 лютого 2012 року.

08 вересня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області винесено окрему постанову у кримінальній справі відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, відповідно до якої вирішено довести до відома начальника УСБ України у Вінницькій області та прокурора Вінницької області про порушення кримінально-процесуального закону та службових обов`язків з боку підлеглих їм працівників під час проведення слідчих дій відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2016 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України направлено прокурору Вінницької області для організації та проведення додаткового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2017 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 грудня 2016 року скасовано. Кримінальну справу повернуто на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2020 року, який залишено без змін, ОСОБА_1 виправдано за частиною третьою статті 368 КК України, у зв`язку з недоведеністю винуватості у скоєні злочину. Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд скасовано. ОСОБА_2 виправдано за частиною третьою статті 368 КК України, в зв`язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні злочину. Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10 березня 2020 року залишено без змін.

ОСОБА_1 перебував під слідством у період з 28 вересня 2011 року до 26 січня 2021 року. За час перебування під слідством до ОСОБА_1 було застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд.

ОСОБА_1 перебував у Вінницькій установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 1) (далі - Вінницька установа виконання покарань) з 16 грудня 2011 року до 07 лютого 2012 року, що підтверджується довідкою Вінницької установи виконання покарань.

Відповідно до листа Вінницької установи виконання покарань № 3464 від 13 травня 2015 року ОСОБА_1 перебував в даній установі з 02 вересня 2014 року до 23 квітня 2015 року.

Протягом всього досудового слідства на майно ОСОБА_1 був накладений арешт.

Рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 28 серпня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Наказом (витягом) № 1134 від 30 вересня 2011 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності за фактом вимагання хабаря.

Наказом (витягом) № 3188о/с від 18 жовтня 2011 року по особовому складу, майора міліції ОСОБА_1, начальника сектору ДІМ Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області (за рахунок коштів БД), з 18 жовтня 2011 року на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ.

З довідки про доходи судами також встановлено, що ОСОБА_1 працював до 18 жовтня 2011 року у Вінницькому РВ УМВС України у Вінницькій області. Займав посаду начальника СДІМ Вінницького РВ УМВС. Загальна сума доходу з липня 2011 року до вересня 2011 року становила 9 470,69 грн.

Відповідно до довідки № 635 від 19 серпня 2014 року Вінницької міської станція швидкої медичної допомоги, 29 вересня 2011 року було зафіксовані виїзди бригад швидкої медичної допомоги до ОСОБА_1 об 11 год 39 хв за адресою: АДРЕСА_1 з приводу вегето-судинної дистонії та о 12 год 37 хв за адресою: АДРЕСА_1 з приводу вегето-судинної дистонії, ситуаційної невротичної реакції.

З Листа Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова № 01-1-23/2214 від 20 вересня 2013 року судами встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні лікарні з 02 липня 2012 року до 12 липня 2012 року.

Згідно з обстеженням Міського лікувально-діагностичного центру від 26 квітня 2016 року у ОСОБА_1 наявний остеохондроз шийного відділу хребта.

З Виписки № 13/22 із медичної карти стаціонарного хворого відділення трансфеноїдальної нейрохірургії також встановлено, що ОСОБА_1 поставлено діагноз ендоселлярна аденома гіпофіза, акромегалія.

Відповідно до Консультативного висновку спеціаліста від 16 лютого 2022 року у ОСОБА_1 виявлено акромегалію активної форми.

З Висновку експерта за результатами проведення психологічного дослідження № 8101/21-21 від 02 березня 2022 року встановлено, що у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особливості і виникли внаслідок впливу певних обставин, а саме: безпідставному обвинуваченню у вчиненні тяжкого злочину, незаконному утриманні та примушуванні бути учасником слідчих дій, які проводилися 27 вересня 2011 року з 22 год 27 хв у нічну пору доби, незаконному затриманні та в утриманні в нічний час без сну, їжі, фізично та психологічно виснажений та інше. Ситуація, що досліджується за справою є психотравмувальною для ОСОБА_1 і такою, що викликала у нього страждання (моральну шкоду). ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності. Кількісний еквівалент моральної шкоди (моральних страждань), спричиненої ОСОБА_1, може становити 1 080 МЗП, розмір яких приймається рівним розміру мінімальних заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду у повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

................

Перейти до повного тексту