Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 489/192/17
провадження № 61-5465св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 жовтня 2022 року у складі судді Микульшиної Г. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"(далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" мотивувало тим, що 26 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 158-07/МБ (далі - Кредитний договір), за яким, з урахуванням додаткових угод до цього договору, позичальник отримала кредит у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом у розмірі 90 000 доларів США на строк до 25 вересня 2022 року.
Згідно з пунктом 2.1 Кредитного договору видача кредитних коштів у рамках кредитної лінії здійснюється у вигляді надання траншів.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 03 березня 2016 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 2 707 511,79 грн, а саме:
- заборгованість за першим отриманим позичальником траншем у сумі 45 000 доларів США становить: 30 106,38 доларів США, що еквівалентно 807 174,99 грн, - тіло кредиту; 2 472,14 доларів США, що еквівалентно 66 279,96 грн, - прострочене тіло кредиту; 479,86 доларів США, що еквівалентно 12 865,51 грн, - проценти; 4 706,99 доларів США, що еквівалентно 126 198,05 грн, - прострочені проценти;
- заборгованість за другим отриманим позичальником траншем у сумі 45 000 доларів США становить: 30 323,03 доларів США, що еквівалентно 812 983,54 грн, - тіло кредиту; 2 533,27 доларів США, що еквівалентно 67 918,90 грн, - прострочене тіло кредиту; 484,45 доларів США, що еквівалентно 12 988,41 грн, - проценти; 4 697,20 доларів США, що еквівалентно 125 935,42 грн, - прострочені проценти;
- 675 167,01 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами за обома траншами.
Враховуючи викладене, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 2 707 511,79 грн та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 квітня 2017 року позов задоволено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за першим траншем Кредитного договору: 30 106,38 доларів США, що еквівалентно 807 174,99 грн, - тіло кредиту, 2 472,14 доларів США, що еквівалентно 66 279,96 грн, - прострочене тіло кредиту, 479,86 доларів США, що еквівалентно 12 865,51 грн, - проценти, 4 706,99 доларів США, що еквівалентно 126 198,05 грн, -прострочені проценти; за другим траншем Кредитного договору: 30 323,03 доларів США, що еквівалентно 812 983,54 грн, - тіло кредиту, 2 533,27 доларів США, що еквівалентно 67 918,90 грн, - прострочене тіло кредиту, 484,45 доларів США, що еквівалентно 12 988,41 грн, - проценти, 4 697,20 доларів США, що еквівалентно 125 935,42 грн, - прострочені проценти, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами за обома траншами у розмірі 675 167,01 грн, що разом складає 2 707 511,79 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 23 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього суду від 20 квітня 2017 року задоволено.
Скасовано заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 квітня 2017 року та призначено справу в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 грудня 2020 року замінено позивача - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" (далі - ТОВ "Олком-Лізинг").
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва (повторним) від 18 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Олком-Лізинг" заборгованість за першим траншем Кредитного договору: 30 106,38 доларів США, що еквівалентно 807 174,99 грн, - тіло кредиту, 2 472,14 доларів США, що еквівалентно 66 279,96 грн, - прострочене тіло кредиту, 479,86 доларів США, що еквівалентно 12 865,51 грн, - проценти, 4 706,99 доларів США, що еквівалентно 126 198,05 грн, -прострочені проценти; за другим траншем Кредитного договору: 30 323,03 доларів США, що еквівалентно 812 983,54 грн, - тіло кредиту, 2 533,27 доларів США, що еквівалентно 67 918,90 грн, - прострочене тіло кредиту, 484,45 доларів США, що еквівалентно 12 988,41 грн, - проценти, 4 697,20 доларів США, що еквівалентно 125 935,42 грн, - прострочені проценти, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами у розмірі 180 652,14 грн, що разом складає 2 212 996,92 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов ТОВ "Олком-Лізинг" доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та процентами, яка утворилася внаслідок невиконання нею взятих на себе зобов`язань, а також - за пенею, однак у межах спеціальної (річної) позовної давності, про застосування якої заявлено стороною відповідача.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щовисновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Протягом тривалого часу розгляду справи відповідач так і не надала до суду доказів, які б спростовували правильність проведеного кредитором розрахунку, зокрема сплати заборгованості за Кредитним договором після звернення позивача до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 жовтня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року в частині стягнення заборгованості за пенею скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, а в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками змінити, зменшивши розмір стягнутої судами суми на 6 231,84 доларів США, що еквівалентно 167 075,63 грн.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказала, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів відмови у прийнятті доданих нею до апеляційної скарги доказів, які не були подані до суду першої інстанції, однак мають виключне значення для визначення дійсного розміру кредитної заборгованості та правильного вирішення справи.
У матеріалах справи, окрім наданого позивачем розрахунку заборгованості, були відсутні інші докази, які б підтверджували правильність цього розрахунку.
Суд першої інстанції дійшов помилково висновку про наявність підстав для стягнення процентів у заявленому банком розмірі, а також - пені за період з 12 січня 2016 року по 12 січня 2017 року, враховуючи, що розрахунок цього виду неустойки проведено позивачем лише станом на 03 березня 2016 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду міста Миколаєва.
14 червня 2023 року справа № 489/192/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Судувід 09 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
26 вересня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, за яким позичальник отримала кредит у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом у розмірі 90 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 25 вересня 2022 року (том 1 а. с. 7-10).
Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що банк нараховує, а позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, окремо за кожним траншем, отриманим відповідно до Додаткової угоди до цього Договору, укладеної між сторонами, виходячи з наступних процентних ставок: а) за кредитом у доларах США - 14 % річних за користування кредитними коштами в період із дня видачі до остаточного повернення кредитних коштів; б) у випадку порушення позичальником строків погашення кредитних коштів, зазначених у графіку погашення кредиту відповідно до Додаткової угоди до цього Договору - за кредитом у доларах США - 30 % річних від суми невиконаного вчасно зобов`язання за кредитом згідно з вказаним графіком, за період часу: із моменту непогашення суми кредитних коштів до дня фактичного погашення цієї позичкової заборгованості, але не більше остаточного строку повернення кредитних коштів; в) за кредитом у доларах США - 14 % річних за період з моменту видачі кредитних коштів до дня фактичного погашення позичкової заборгованості.
Згідно з Додатковими угодами від 26 вересня 2007 року № 1 та від 21 листопада 2007 року № 2 до Кредитного договору позичальнику були надані кредитні кошти двома траншами - по 45 000 доларів США кожний (том 1 а. с. 11-16).
28 листопада 2008 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору, якою внесені зміни до пункту 3.1 основного договору та погоджено сплату позичальником процентів за користування кредитом з дня видачі коштів до 27 листопада 2008 року у розмірі 14 % річних, а з 28 листопада 2008 року до остаточного повернення кредитних коштів - 15,5 % річних (том 1 а. с. 17).
28 січня 2011 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 4 до Кредитного договору, за умовами якої позичальник зобов`язалася повністю повернути банку всі отримані кредитні кошти у валютах заборгованості за кожним траншем у строки, встановлені Додатковими угодами до цього договору, з остаточним терміном повернення до 25 вересня 2022 року. Також визначено склад та розмір щомісячних ануїтентних платежів (том 1 а. с. 18-21).
За умовами пункту 4 Додаткової угоди № 4 Кредитний договір доповнено новим пунктом 2.5.2 такого змісту:суми, внесені позичальником у погашення поточної заборгованості за цим договором, направляються на виконання зобов`язання позичальника у такій черговості: а) у першу чергу погашаються прострочені проценти за користування кредитним коштами; б) у другу чергу погашаються нараховані проценти за користування кредитним коштами, які не є простроченим; в) у третю чергу погашаються прострочені суми за основним боргом по кредиту; г) у четверту чергу погашається прострочена заборгованість по кредитним коштам; ґ) у п`яту чергу погашається пеня за прострочення сплати ануїтетного платежу, процентів та інших платежів за цим договором.
Пунктом 6 Додаткової угоди № 4 визначено, що на дату її укладання залишок заборгованості за додатковою угодою від 26 вересня 2007 року № 1 складає 38 714,21 доларів США, а за додатковою угодою від 21 листопада 2007 року № 2 - 39 147,78 доларів США. Позичальник припустився прострочення виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором з погашення тіла кредиту та по сплаті процентів за користування кредитними коштами. Загальна сума зазначеної простроченої заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї Додаткової угоди, становить 13 148,64 доларів США та складається з:
- простроченої заборгованості з погашення кредитних коштів за Додатковою угодою від 26 вересня 2007 року № 1 у розмірі 3 714,21 доларів США;
- простроченої заборгованості з погашення кредитних коштів за Додатковою угодою від 21 листопада 2007 року № 2 у розмірі 3 808,90 доларів США;
- простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами за Додатковою угодою від 26 вересня 2007 року № 1 у розмірі 2 597,14 доларів США;
- простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами за Додатковою угодою від 21 листопада 2007 року № 2 у розмірі 3 028,39 доларів США.
Згідно з пунктом 7.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.
Занаданим ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" розрахунком станом на 03 березня 2016 року впозичальника ОСОБА_1 утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі 2 707 511,79 грн, а саме:
- заборгованість за першим отриманим позичальником траншем у сумі 45 000 доларів США становить: 30 106,38 доларів США, що еквівалентно 807 174,99 грн, - тіло кредиту; 2 472,14 доларів США, що еквівалентно 66 279,96 грн, - прострочене тіло кредиту; 479,86 доларів США, що еквівалентно 12 865,51 грн, - проценти; 4 706,99 доларів США, що еквівалентно 126 198,05 грн, - прострочені проценти;
- заборгованість за другим отриманим позичальником траншем у сумі 45 000 доларів США становить: 30 323,03 доларів США, що еквівалентно 812 983,54 грн, - тіло кредиту; 2 533,27 доларів США, що еквівалентно 67 918,90 грн, - прострочене тіло кредиту; 484,45 доларів США, що еквівалентно 12 988,41 грн, - проценти; 4 697,20 доларів США, що еквівалентно 125 935,42 грн, - прострочені проценти;
- 675 167,01 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами за обома траншами (том 1 а. с. 28-44).
Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості відповідач належним чином виконувала свої зобов`язання за обома траншами, з урахуванням вимог Додаткової угоди № 4, в період з 01 лютого 2011 року по 15 жовтня 2013 року; з указаної дати вона стала допускати прострочення, а з грудня 2014 року - взагалі припинила виконувати кредитні зобов`язання.
09 жовтня 2020 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Олком-Лізинг" укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким права вимоги, у тому числі за Кредитним договором, відступлені новому кредитору - ТОВ "Олком-Лізинг" (том 1 а. с. 157-161).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті стаття 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).