ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 826/16458/16
адміністративне провадження № К/9901/66446/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 (головуючий суддя Губська Л. В., судді: Епель О. В., Степанюк А. Г.),
У С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ДПІ, відповідач) від 25.04.2016 № 631-1305 про збільшення йому земельного податку за 2016 рік на 32ʼ 076,96 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував про відсутність у нього, як фізичної особи - підприємця платника єдиного податку третьої групи та власника нежитлового приміщення №17 у багатоквартирному жилому будинку по АДРЕСА_1, яке він здає в оренду, що відповідає виду його підприємницької діяльності як суб`єкта господарювання, обов`язку нараховувати та сплачувати земельний податок за землю, на якій розміщене таке майно. При цьому позивач посилався, зокрема на норми підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу (ПК) України.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.01.2018 (суддя Скочок Т. О.) позов ОСОБА_1 задовольнив повністю, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 №631-1305. Також суд здійснив розподіл судових витрат в сумі 551,20 грн, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання, є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки розрахунок податкового зобов`язання контролюючий орган зробив на підставі неповних даних, необхідних для визначення земельного податку. Зокрема, витяг з технічної документації №Ю-40816/2006 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №76:046:027), який крім того виданий 19.12.2006 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА попередньому власнику нежитлового приміщення ( ОСОБА_2 ), не містить: даних щодо загальної площі земельної ділянки під багатоповерховим жилим будинком з урахуванням прибудинкової території та дані щодо площі земельної ділянки, яка розташована під нежитловим приміщенням саме позивача, а не третьої особи ( ОСОБА_2 ); дані щодо площі приміщень будинку з урахуванням частки позивача та відповідно обчислення площі земельної ділянки під належним позивачу приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, через що перевірити правильність нарахування позивачу податку суд визнав неможливим, а відповідач не довів правильність нарахованого зобов`язання.
Крім того суд, враховуючи положення пункту 269.2 статті 269, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України та встановлені у справі обставини, висновував, що позивач, як підприємець, який перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи, на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України звільняється від обов`язку нараховувати та сплачувати податок за ділянку, оскільки земля та нерухомість, що на ній розташована, використовуються ним безпосередньо для провадження господарської діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.10.2018 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. При цьому суд врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 (справа №826/14703/13-а), підтриману згодом Верховним Судом у постанові від 07.08.2018 (справа №826/8490/17). Також суд зазначив, що розрахунок суми земельного податку здійснений на підставі витягу з державного земельного кадастру станом на 05.05.2016, згідно з яким ОСОБА_1 внесений до переліку користувачів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Аналогічні відомості щодо розміру площі земельної ділянки (50,67 кв.м.), яка припадає на нежитлове приміщення, містить витяг з технічної документації № Ю-40816/2006 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №76:046:027), виданий Головним управлінням земельних ресурсів від 19.12.2006 попередньому власнику приміщення.
ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України без врахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, зроблені Верховним Судом в постановах від 26.06.2018 (справа №826/18899/16), від 13.03.2018 (справа №815/2146/17).
У доповненні до касаційної скарги та поясненнях позивач також вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми пункту 287.8 статті 287 ПК України щодо урахування пропорційної частки прибудинкової території при розрахунку суми земельного податку. Крім того позивач зазначив про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема витяг з державного земельного кадастру, виданий після прийняття податкового повідомлення-рішення, та не дослідив обставини щодо правильності здійсненого контролюючим органом розрахунку земельного податку, зокрема пропорційної частки прибудинкової території при розрахунку суми земельного податку, інформації щодо наявності даних спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, на підставі яких був зроблений розрахунок суми податкового зобов`язання.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача у відзиві на скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов наступного висновку.
Як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі, що ОСОБА_1 як фізична особа з січня 2008 року є власником нежитлового приміщення № 17 площею 92,10 кв.м, що знаходиться в багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на нежиле приміщення засвідчується реєстраційним написом КПʼʼКиївського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майнаʼʼ від 18.01.2008.
29.01.2003 ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт господарювання - фізична особа-підприємець. У січні 2012 року ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування третьої групи за видом господарської діяльності ʼʼздавання в оренду власного нерухомого майнаʼʼ.
Упродовж 2015-2016 років ОСОБА_1 на підставі договору оренди із ТОВʼʼФармасторʼʼ надавав у найм (оренду) належне йому на праві власності нежитлове приміщення.
25.04.2016 ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №631-1305, яким позивачу визначила зобов`язання сплатити земельний податок за 2016 рік в сумі 32ʼ 076,96 грн.
Згідно з розрахунком, зробленим відповідачем на підставі витягу з технічної документації №Ю-40816/2006 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий № 76:046:027), виданого Головним управлінням земельних ресурсів від 19.12.2006 № 1016, та витягу з державного земельного кадастру станом на 05.05.2016, сума земельного податку за 2016 рік за спірну земельну ділянку становила: 50,67 кв.м. х 3143,99 грн х 2,5 х 1,5 х 1,433 х 1,249 х 3%, де: 50,67 кв.м частина земельної ділянки, на яку нараховувався податок; - 3 143,99 грн. базова вартість 1 кв.м землі (згідно рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23, веденого в дію 01.07.2015, згідно рішення Київської міської Ради від 10.12.2014 №565/565; -2,5 коефіцієнт на функціональне виконання землі згідно витягу з технічної документації №Ю-40816/2006 про нормативно-грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер №76:046:027), виданий Головним управлінням земельних ресурсів від 19.12.2006 №1016; -1,5 узагальнюючий локальний коефіцієнт; -1,249 коефіцієнт індексації грошової оцінки, до Податкового кодексу України, ст. 289, Лист Держземагенства №6-28-0 22-215/2-15 від 14.01.2015; -1,433 коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ʼʼПро індексацію нормативної грошової оцінки земельʼʼ № 6-28-0.22-201/2-16 від 11.01.2016; - 3% ставка податку за землю (згідно рішення Київської міської Ради №242/5629 від 23.03.2011 із змінами і доповненнями).
Спірним у цій справі є питання чи повинна фізична особа, яка є власником нежилого приміщення, що складає частину будівлі, сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій воно розташовано, у разі, коли така фізична особа набуває статусу суб`єкта господарювання, обирає вид економічної діяльності - надання в найм (оренду) належного їй нерухомого майна та спрощену систему оподаткування, за якою земельний податок не платиться, а також розрахунок суми податку.
Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру {пункт 286.1 статті 286 ПК України}.
Верховний Суд України в постанові від 24.11.2015 у справі №826/14703/13-а вже висловив правову позицію з цього приводу, а саме, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.