ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 128/3780/16-к
провадження № 51-1589км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020000000465, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Слобода Дашковецька Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого там само ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами прокурора тапредставника потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14 липня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК та виправдано за недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_7 у тому, що він 21 грудня 2015 року близько 09:30, керуючи технічно справним автомобілем "Mercedes-Benz Vito 109", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись автодорогою сполученням Житомир - Вінниця у напрямку м. Вінниці, неподалік ЛЕП № 272, при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить небезпеки учасникам дорожнього руху, виїхав на ліву смугу попутного руху, не надавши дороги транспортним засобам, що рухались по даній смузі, чим порушив вимоги пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем "Alfa Romeo 156", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, який рухався по лівій смузі руху у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля "Alfa Romeo 156" ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень помер під час надання медичної допомоги в лікарні.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 09 грудня 2022 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. Вирішив долю речового доказу у кримінальному провадженні.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду, у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказує, що оскаржена ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки в ній не викладено належних мотивів, з яких апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги прокурора, та лише викладено позицію суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, перераховано докази, досліджені судом першої інстанції, без зазначення того, які саме обставини у кримінальному провадженні вони доводять.
Зазначає, що у порушення вимог ст. 94 КПК апеляційний суд не надав належної оцінки у взаємозв`язку з іншими доказами висновкам експертів від 28 березня 2016 року № 290/291/16-21/79а, від 05 вересня 2016 року № 12-1-43/44, від 31 січня 2017 року № 2867/2868/16-21. Суд відтворив дані експертиз, у яких експертами брались до уваги різні вихідні дані і прогнозувались наслідки в залежності від різних вихідних даних, проте не обґрунтував, які конкретно вихідні дані, відображені у висновках експертів, прийняв до уваги при ухваленні рішення. Своє рішення про виправдання ОСОБА_7 суд вмотивував показаннями самого обвинуваченого, свідка ОСОБА_12 та виконаним на замовлення захисника дослідженням експерта, а інші докази відкинув без належного обґрунтування, внаслідок чого незаконно прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.
Вказує, що суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 14 березня 2016 року зі свідком ОСОБА_13 через те, що у ньому містилося виправлення, про яке слідчий окремо не застережив під час складання протоколу, а саме виправлено фразу: "... Козицький показав, "що під час намагання виконання маневру випередження автомобіля "Мерседес Віто", він виїхав на ліву смугу руху в напрямку м. Вінниці", де закреслено слова "виїхав на ліву смугу руху в напрямку м. Вінниці" та зверху написано "змістився ліворуч", у той час, як експерти під час складання своїх висновків брали до уваги саме виправлену фразу ОСОБА_13 .
Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про виклик понятих для з`ясування обставин складання вказаного протоколу та внесення до нього виправлень з урахуванням того, що допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_13 показав, що у зв`язку з тим, що з моменту ДТП пройшло понад чотири роки, деталей події він добре не пам`ятає, разом з тим при пред`явленні йому протоколу слідчого експерименту від 14 березня 2016 року підтвердив викладені у ньому відомості про обставини ДТП, які були відтворені ним під час слідчої дії.
Прокурор також не погоджується з наданою судом оцінкою показанням обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що перед перестроюванням в лівий ряд він не бачив у дзеркало заднього виду іншого автомобіля. Вказує, що відповідно до показань ОСОБА_7 та проведеного із ним слідчого експерименту, в момент перестроювання з середньої смуги руху в крайню ліву смугу руху він подивився назад і не побачив жодного транспортного засобу позаду в лівій смузі. Після цього він проїхав біля 70 м зі швидкістю 75 км/год, після чого відчув удар в задню частину керованого ним транспортного засобу. При цьому, відповідно до протоколу огляду місця події видимість у вказаному місці складала 300м+. На думку прокурора, показання ОСОБА_7 слід розцінювати критично, оскільки якби все відбувалось так, як він вказав, то він не міг би не побачити транспортний засіб, який рухався у лівій смузі.
Прокурор також вказує, що суд безпідставно взяв до уваги те, що стрілка спідометра автомобіля "Alfa Romeo 156" на момент ДТП зупинилася на позначці 240 км/год, оскільки експерт в категоричній формі не стверджував, що ця цифра є реальною швидкістю автомобіля на момент ДТП.
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК, а саме задовольнивши клопотання про повторне дослідження усіх доказів, фактично дослідив їх частково, що є неприпустимим, оскільки вирок суду першої інстанції було оскаржено з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноти судового розгляду.
Вказує, що в оскарженій ухвалі суд зазначив, що експерт ОСОБА_14 був допитаний в суді апеляційної інстанції та виклав зміст його показань, однак вказаний експерт апеляційним судом не допитувався.
У касаційній скарзі також наведено доводи про те, що апеляційний суд не дотримався принципу змагальності сторін, оскільки обґрунтував своє рішення винятково доказами, наданими стороною захисту, а інші докази лише перерахував у своєму рішенні. Крім того, апеляційний суд порушив вимоги ст. 94 КПК, не надавши оцінки доказами у сукупності, та обмежився формальною згодою з висновками суду першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційні скарги та просила їх задовольнити.
Виправданий та його захисник заперечили проти задоволення вимог касаційних скарг, вважали їх доводи необґрунтованими.
Від представника потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі та без участі потерпілої.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено приписами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
За вимогами, встановленими в ст. 370 цього Кодексу, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 373 КПК передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку за п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі поданих у судовому засіданні.
Завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, зібраних органом досудового розслідування, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК).
Наведені приписи вказують на те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (не підтвердження) доказами обставин, що за вимогами ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті, зокрема, щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції, дослідивши докази у кримінальному провадженні, дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_7 у пред`явленому за ч. 2 ст. 286 КК обвинуваченні та виправдав його за недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Не погоджуючись із виправдувальним вироком суду, прокурор та представник потерпілої подали апеляційні скарги, де прокурор вказував на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що на його думку призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а представник потерпілої - на істотні порушення вимог кримінального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироку суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданої апеляційної скарги з додержанням вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені належні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався.
Суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та дійшов передчасного висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість виправдувального вироку суду першої інстанції.
Частиною ч. 3 ст. 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.