Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 932/779/22
провадження № 61-13249св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Державне підприємство "Дніпродіпрошахт",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепр Бизнес Люкс", Фонд Державного майна України, Міністерство енергетики України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року в складі судді Кондрашова І. А., додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року Державне підприємство "Дніпродіпрошахт" (далі - ДП "Дніпродіпрошахт") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило:
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за № 1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, I, II, XIV, загальною площею 1 145, 6 кв. м, ганок а2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності та скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення і скасувати запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони відчуження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09 серпня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., укладений між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель).
На обґрунтування позову зазначало, що ДП "Дніпродіпрошахт" належить до сфери управління Міністерства енергетики України. 07 квітня 2008 року Міністерство вугільної промисловості України передало державному підприємству на праві господарського відання державне майно, а саме об`єкти нерухомого майна: адміністративну будівлю з прибудовами (Літ. А-4, А1-5, А11- 1, А3-1, а3-1, а4-1, а2, а3, а4, а5, а6, а7, а8), допоміжні споруди: сарай (літ. В), гараж (літ. Г), навіс (літ. Д), сарай (літ. Е), адміністративну будівлю з прибудовами (двоповерховою та триповерховою) літ Б-3, Б1-3, Б2-3, Б3-2, Б4-1, Б5-3, Б6-1, Б7-1, Б8-2, б1, б11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
ДП "Дніпродіпрошахт" було внесено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, а відтак власником усього майна, що належить йому, є держава.
У вересні 2021 року під час проведення інвентаризації майна державної власності, що належить державному підприємству на праві господарського відання, було виявлено, що частина нерухомого майна - нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за № 1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, I, II, XIV загальною площею 1 145,6 кв. м, ганок а2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, були незаконно відчужені у власність третіх осіб. Згідно акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу за реєстровим № 2659 від 10 жовтня 2008 року вищевказане майно було спочатку відчужено на користь ТОВ "Днепр Бизнес Люкс", наразі власником частини нежитлових приміщень є ОСОБА_1 .
Вказане нерухоме майно вибуло з володіння позивача незаконно, з порушенням вимог частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року №185-V, згідно з якою господарські організації, створені на базі об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо.
Посилаючись на те, що відчуження спірного майна не було в установленому законом порядку погоджене з Міністерством вугільної промисловості України та Фондом державного майна України, ДП "Дніпродіпрошахт" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року позов задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ДП "Дніпродіпрошахт" з незаконного володіння частину нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4- 1), позиції за №№ 1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, I, II, XIV, загальною площею 1 145, 6 кв. м, ганок а2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право власності та скасовано запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№ 1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, I, II, XIV, загальною площею 1 145, 6 кв. м, ганок а2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 33368752, дата державної реєстрації 24 вересня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1338066612101.
Скасовано запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони відчуження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09 серпня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., укладеним між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 59738530 від 09 серпня 2021 року, номер запису про іпотеку в реєстрі: 43397884.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно вибуло з володіння ДП "Дніпродіпрошахт" поза волею власника, а саме держави в особі уповноважених органів, тому підлягає витребуванню у останнього набувача ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ДП "Дніпродіпрошахт" понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення суд врахував складність справи, співмірність та пропорційність понесених витрат, обсяг наданих адвокатом послуг та дійшов висновку про доведеність позивачем понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року в частині стягнення судового збору змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП "Дніпродіпрошахт" судовий збір у розмірі по 2 4814 грн.
В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року залишено без змін.
Додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року змінено, викладено другий абзац резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП "Дніпродіпрошахт" понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі по 15 000, 00 грн з кожного".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача з порушенням порядку його відчуження поза волею власника. Повернення у державну власність незаконно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету контролю за використанням майна за цільовим призначенням.
Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів на користь позивача 30 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 4 962 грн, однак не врахував, що ЦПК України не передбачено солідарне стягнення цих витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року, додаткове рішення цього суду від 25 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 13 березня 2017 року в справі № 6-80цс17, від 16 серпня 2017 року в справі № 6- 2667цс16, від 06 вересня 2017 року в справі № 320/4812/15-ц та у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18), від 08 серпня 2019 року в справі № 450/1686/17 (провадження № 61-6103ск19), від 16 вересня 2020 року в справі № 754/10844/18 (провадження № 61-4071св20), від 22 січня 2021 року в справі № 922/623/20, від 27 січня 2021 року в справі № 186/599/17 (провадження № 61-159св19), від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 20 липня 2022 року в справі № 442/2640/20 (провадження № 61-16128св21), від 18 серпня 2022 року в справі № 554/7869/19 (провадження № 61-16210св21), від 05 жовтня 2022 року в справі № 405/3889/20 (провадження № 61-4933св22), від 26 жовтня 2022 року в справі № 448/1586/17 (провадження № 61-2779св21), від 14 листопада 2022 року в справі № 199/3189/18 (провадження № 61- 20117св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Помилковим є висновок судів про початок перебігу позовної давності 28 серпня 2019 року з урахуванням того, що ДВАТ "Дніпродіпрошахт", правонаступником якого є ДП "Дніпродіпрошахт", було стороною договору купівлі-продажу спірного майна від 10 жовтня 2008 року.
Апеляційний суд безпідставно з власної ініціативи встановив обставини переривання позовної давності без відповідної заяви позивача.
Позивач звернувся до суду з позовом через 11 років після вибуття спірного майна з його володіння та не довів, що він не міг дізнатися про порушення свого права з 2008 по 2019 рік.
Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин статтю 388 ЦК України з огляду на наявність волі позивача на відчуження спірного майна за відплатним договором купівлі-продажу.
Суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 рок, додаткове рішення цього суду від 25 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року в справі № 5013/492/12, від 02 вересня 2014 року в справі № 915/1437/13, від 13 січня 2016 року в справі № 3-1157гс15, від 29 березня 2017 року в справі № 6- 1996цс16 та у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 464/5089/15, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 04 квітня 2019 року в справі № 910/15456/17, від 28 травня 2019 року в справі № 5015/118/11, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 16 жовтня 2019 року в справі № 644/7281/16-ц, від 22 жовтня 2019 року в справі № 910/15453/17, від 11 листопада 2019 року в справі № 756/15538/15-ц, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 13 січня 2020 року в справі № 442/5498/16-ц, від 11 лютого 2020 року в справі № 10/5026/995/2012, від 15 травня 2020 року в справі № 922/1467/19, від 15 вересня 2020 року в справі № 911/551/19, від 04 січня 2021 року в справі № 911/1150/20, від 21 січня 2021 року в справі № 186/599/17, від 29 червня 2021 року в справі № 904/3405/19, від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, від 15 липня 2021 року в справі № 910/2318/16, від 28 липня 2021 року в справі № 202/3270/14, від 09 вересня 2021 року в справі № 925/1276/19, від 16 вересня 2021 року в справі № 910/4540/20, від 10 серпня 2022 року в справі № 648/7/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Помилковими є висновки про те, що перебіг позовної давності розпочався у серпні 2019 року. ДП "Дніпродіпрошахт" засноване шляхом реорганізації - перетворення ДВАТ "Дніпродіпрошахт", чинним законодавством не передбачено, що правонаступництво впливає на початок перебігу позовної давності щодо правовідносин, які виникли до реорганізації юридичної особи.