Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 466/4333/15-ц
провадження № 61-8866св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Старий лицар",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бацевич", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурса-Львів", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіца", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий лицар" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2021 року в складі судді Головатого Р. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Старий лицар" (далі - ТОВ "Старий лицар") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило:
визнати недійсним договір про спільну діяльність від 12 грудня 2001 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Старий лицар";
визнати недійсною третейську угоду від 30 жовтня 2008 року, укладену між ОСОБА_1, та ТОВ "Старий лицар";
визнати недійсним рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 16 грудня 2008 року у справі № ПВ-128-06/08 про визнання права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю під літ. "Б-1" загальною площею 182,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю під літ. "Б- 1" загальною площею 182, 1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог зазначало, що 12 грудня 2001 року товариство уклало з ОСОБА_1 договір про спільну діяльність. 30 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Старий Лицар" нібито укладена третейська угода про передачу на розгляд та остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" спору про визнання права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаної угоди рішенням Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 16 грудня 2008 року у справі № ПВ-128-06/08 визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю під літ. "Б-1" загальною площею 182,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Угода про спільну діяльність від 12 грудня 2001 року є недійсною, оскільки укладена невідомою особою без відповідних на те повноважень. Договір від імені товариства підписала ОСОБА_4, яка на той час не була директором ТОВ "Старий Лицар" та взагалі не працювала у ньому. Станом на 12 грудня 2001 року директором товариства була ОСОБА_5 .
Рішення третейського суду порушує права та інтереси товариства, оскільки спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, однак ТОВ "Старий Лицар" не укладало жодних угод про розгляд спорів щодо нерухомого майна третейським судом.
Під час формування складу третейського суду порушено права сторін щодо вибору та призначення складу суду, цей порядок не визначений регламентом Постійно діючого третейського суду.
Третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, відтак Постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації "Принцип" прийнято рішення у справі, яка йому не підвідомча, що є підставою для його скасування.
Товариство не надавало згоду на використання земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
У відповідача немає документів на підтвердження придбання будівельних матеріалів для будівництва приміщень, будівельні роботи проведені в період з 2001 по 2003 роки при будівництві міні-ринку ТОВ "Старий Лицар", відтак договір про спільну діяльність є фіктивним правочином.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2021 року в задоволенні позову ТОВ "Старий лицар" відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та пропуску позивачем позовної давності.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено постанову про відмову в задоволенні вимог ТОВ "Старий лицар".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір про спільну діяльність від 12 грудня 2001 року підписаний від імені ТОВ "Старий лицар" ОСОБА_4, яка на момент його підписання не була директором товариства та не була наділена повноваженнями на його підписання. Відтак позовні вимоги про визнання його недійсним є обґрунтованими, однак у їх задоволенні слід відмовити у звʼязку з пропуском позовної давності.
Вимога про визнання недійсною третейської угоди від 30 жовтня 2008 року задоволенню не підлягає, оскільки вона була підписана директором ТОВ "Старий лицар" Сарновською Г. І., а стаття 6 Закону України "Про третейські суди" в редакції, чинній на момент укладення третейської угоди, не містила заборони щодо розгляду третейським судом справ у спорах щодо нерухомого майна.
Безпідставною є вимога про визнання недійсним рішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 16 грудня 2008 року, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості визнання недійсним рішення третейського суду. Порядок оскарження рішення третейського суду передбачений Законом України "Про третейські суди" та ЦПК України, відповідно до яких сторона може оскаржити таке рішення до компетентного суду шляхом подання заяви про його скасування.
За таких обставин, у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними третейської угоди та рішення третейського суду слід відмовити за недоведеністю, а не з підстав спливу позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Старий лицар", у якій просило скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2202/15-ц, від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2201/15-ц, від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2110/15-ц, від 02 квітня 2019 року в справі № 902/326/16, від 07 серпня 2019 року в справі № 2004/1979/12, від 24 вересня 2019 року в справі № 922/1151/18, від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3677/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 15 травня 2020 року в справі № 922/1467/19, від 16 червня 2020 року в справі № 372/266/15-ц, від 07 вересня 2020 року в справі № 904/1080/19, від 28 жовтня 2020 року в справі № 910/10963/19, від 29 грудня 2020 року в справі № 909/1165/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказувало на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Всупереч вимогами статей 16, 20, 45 Закону України "Про третейські суди" спір між ТОВ "Старий лицар" та ОСОБА_1 розглянутий в складі одного третейського судді, а не трьох, при формуванні персонального складу суду порушено гарантовані законом права сторін щодо вибору складу суду. 16 грудня 2008 року жодне рішення третейський суд не ухвалював та не проголошував, його копію товариство не отримало.
Питання щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не підвідомче третейському суду відповідно до статті 6 Закону України "Про третейський суд".
Безпідставними є висновки судів про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсною третейської угоди, визнання недійсним рішення третейського суду та визнання права власності на спірне нежитлове приміщення за умови обґрунтованості вимог про визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеного 12 грудня 2001 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Старий лицар".
До розгляду справи не була залучена Львівська міська рада як власник земельної ділянки та як орган місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями на реєстрацію права власності на самочинне будівництво.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Личаківського районного суду м. Львова.
03 листопада 2022 року матеріали справи № 466/4333/15-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ТОВ "Бурса-Львів" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2021 року скасоване постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, воно в касаційному порядку не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.