Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 490/5763/19
провадження № 61-11655св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Сбербанк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Зоря Владленівна, Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Сбербанк" (теперішня назва - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк") треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Зоря Владленівна, Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та зняття арешту з майна
за касаційною скаргою адвоката Мотельчук Юлії Ігорівни як представника ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Темнікової В. І., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 04 жовтня 2012 року № 719 та зняти арешт, накладений постановою від 05 січня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 04 жовтня 2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова З. В. (далі - приватний нотаріус Журавльова З. В., приватний нотаріус) вчинила виконавчий напис № 719, яким звернула стягнення на нежитлові приміщення магазину, що складаються з літ. "А": нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв. м; нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв. м у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 773,40 кв. м, у рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 13 671 803,03 грн, яка складається з процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року в розмірі 6 346 686,99 грн; пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом, нарахованої за 182 дні прострочення, у розмірі 4 590 040, 00 грн; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нарахованої за 182 дні прострочення, у розмірі 2 735 076, 04 грн. Строк, за який провадилося стягнення, - з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року.
На підставі виконавчого напису державний виконавець 28 грудня 2018 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1, у межах якого того ж дня наклав арешт на зазначене майно та розпочав дії, спрямовані на його реалізацію.
Проте приватний нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не встановила безспірності заявленої банком заборгованості. Крім цього, позивач не отримувала письмового повідомлення про дострокове повернення кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Станом на час звернення з позовом до суду строк звернення до виконання виконавчого напису сплив.
Щодо строків звернення до суду позивач зазначала, що звернулася з позовом у межах позовної давності, оскільки лише з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у липні 2019 року їй стало відомо, що 28 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Центральний районний суд м. Миколаєва рішенням від 13 грудня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 04 жовтня 2012 року, вчинений приватним нотаріусом Журавльовою З. В., зареєстрований у реєстрі за № 719, яким звернено стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дочірній банк сбербанку Росії" у розмірі 13 671 803,03 грн шляхом звернення стягнення на таке майно: нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. "А" нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлові приміщення підповерху площею 153,2 кв. м, нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв. м в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 773,40 кв. м. Відмовив у задоволенні вимоги про зняття арешту з указаного майна, накладеного постановою від 05 січня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених вимог. Приватний нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а також вчинила виконавчий напис з порушенням порядку його вчинення та поза межами трирічного строку, що встановлений для його вчинення, який рахується з дня виникнення у стягувача права вимоги, що є достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При зверненні до суду з цим позовом позивач дотримала позовну давність.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Миколаївський апеляційний суд постановою від 13 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" залишив без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Верховний Суд постановою від 31 травня 2023 року касаційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" задовольнив частково. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2022 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд не з`ясував, з якого саме часу позивач могла дізнатися про порушення її прав, коли почався перебіг позовної давності та чи сплинув до моменту пред`явлення позову.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Миколаївський апеляційний суд постановою від 03 липня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" задовольнив. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог скасував та ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована доведеністю позивачем заявлених вимог, проте з цим позовом ОСОБА_1 звернулася поза межами позовної давності, про застосування якої просив відповідач у суді першої інстанції, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 31 липня 2023 року, адвокат Мотельчук Ю. І. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 та постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 752/11645/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування статті 256 ЦК України у взаємозв`язку з частиною 12 статті 28 ЦПК України.
Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, адже позивач звернулася до суду в межах строків позовної давності.
Так, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 у справі № 814/1312/18 встановлено, що позивач дізналася про порушення своїх прав та почала оскаржувати постанови про виконавчий збір у виконавчих провадженнях з примусового виконання спірного виконавчого напису лише 21 травня 2018 року, оскільки в приміщенні Пенсійного фонду Заводського району м. Миколаєва їй повідомили про те, що з пенсії буде утримуватись 20 % на погашення стягненого виконавчого збору.
Оскільки ОСОБА_1 довідалася про існування виконавчих проваджень про примусове виконання спірного виконавчого напису 21 травня 2018 року, а з цим позовом звернулася до суду в липні 2019 року, позовна давність нею не пропущена.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 квітня 2008 року між ЗАТ "Банк НРБ", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", правонаступником якого є АТ "Міжнародний резервний Банк", і ОСОБА_2 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 04-В/08/19/ФО/П, відповідно до якого позичальнику наданий кредит у розмірі 2 400 000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних і погашенням згідно з умовами вказаного договору строком до 03 квітня 2013 року.
На забезпечення належного виконання кредитного договору 03 квітня 2008 року між ЗАТ "Банк НРБ" і ОСОБА_3 укладено договір поруки.
24 червня 2008 року між ЗАТ "Дочірній банк сбербанку росії" і ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 12 610 000,00 грн зі сплатою 19,00 % річних строком до 24 червня 2013 року.
Також 24 червня 2008 року між ЗАТ "Дочірній банк сбербанку росії" і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого визначено нежитлові приміщення магазину, які складаються з літ. "А" нежитлові приміщення 1-го поверху та сходові клітини площею 171,8 кв. м; нежитлове приміщення підповерху площею 153,2 кв. м, нежитлові приміщення 2-го поверху і сходова клітина площею 448,4 кв. м в будинку, що розташований на АДРЕСА_1, загальною площею 773,40 кв. м.
У 2008 році банк направляв позичальнику повідомлення-вимогу про необхідність усунути порушення умов кредитного договору з вимогою достроково повернути повну суму заборгованості, включаючи заборгованість за кредитом, процентами і пенею. Незважаючи на отримання такого повідомлення, ОСОБА_2 заборгованість у визначений строк не сплатив.
У липні 2009 року ПАТ "Сбербанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості за договором кредиту від 24 червня 2008 року № 16-Н/08/19/ФО/П (справа № 2-8499/10).
У справі № 2-8499/10 встановлено, що 08 грудня 2008 року ЗАТ "Дочірній банк сбербанку росії", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", направило ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повідомлення-вимогу, в якій банк вимагав дострокового повернення позичальником повної суми заборгованості за вказаними договорами не пізніше 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення-вимоги, яка станом на 08 грудня 2008 року становить 2 459 538,86 дол. США та 13 043 055,58 грн. ОСОБА_2 був ознайомлений із вказаним повідомленням-вимогою.
Відповідно до повідомлення-вимоги, адресованого ОСОБА_1, від 18 січня 2012 року банк повідомив її, що станом на 16 січня 2012 року заборгованість позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 24 червня 2008 року становила 53 875 844,94 грн та складалася із заборгованості за кредитом у сумі 12 610 000 грн, процентів у сумі 8 074 526,05 грн, пені за прострочення повернення заборгованості у сумі 33 191 318,89 грн. ОСОБА_2 в обумовлений договором строк заборгованості не сплатив, тому банк вимагав сплати вказаної заборгованості ОСОБА_1 у строк не пізніше 30 календарних днів. Банк попередив її, що в разі несплати заборгованості він залишає за собою право на звернення стягнення на предмет іпотеки одним із способів, передбачених законом або договором іпотеки, у тому числі шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або подання позову до суду (т. 1, а. с. 220).
Проте, вказане повідомлення ОСОБА_1 не отримала (т.1, а. с. 221).
04 жовтня 2012 року банк звернувся до приватного нотаріуса Журавльової З. В. із заявою про видачу виконавчого напису, в якій вказав, що ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором не погасив, банк звертався до нього та іпотекодавця з досудовою вимогою, однак заборгованість за кредитом не сплачена. Станом на 15 лютого 2012 року частина заборгованості становить 13 671 803,03 грн, яка складається із процентів, що нараховані за період з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року в сумі 6 346 686,99 грн; пені за прострочення повернення загальної заборгованості, нарахованої за 182 дні прострочення, у розмірі 4 590 040, 00 грн; пені за прострочення сплати процентів, нарахованої за 182 дні прострочення, у сумі 2 735 076, 04 грн. Строк, за який провадиться стягнення, - з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року.
04 жовтня 2012 року приватний нотаріус Журавльова З. В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 719, яким звернула стягнення на нерухоме майно, вказане у договорі іпотеки від 24 червня 2008 року, на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" для погашення частини заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії № 16-Н/08/19/ФО/П від 24 червня 2008 року в розмірі 13 671 803,03 грн, яка складається з процентів, що нараховані за період з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року в сумі 6 346 686,99 грн; пені за прострочення повернення загальної заборгованості, нарахованої за 182 дні прострочення, в розмірі 4 590 040,00 грн; пені за прострочення сплати процентів, нарахованої за 182 дні прострочки, в сумі 2 735 076, 04 грн. Строк, за який провадилося стягнення - з 23 червня 2009 року до 15 лютого 2012 року.
28 грудня 2018 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Вакула І. А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.