ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/2524/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.02.2023 (суддя Сухович Ю. О.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 (головуючий суддя Желік М. Б., судді Галушко Н. А., Орищин Г. В.)
у справі № 914/2524/22
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Горуцьке"
до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області
про скасування державної реєстрації права власності і визнання права власності,
(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Вошик В. Б.)
СУТЬ СПОРУ
1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Горуцьке" (далі- позивач, СГ ТОВ "Горуцьке") звернулося з позовом до суду, посилаючись на те, що Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області (далі - відповідач, Миколаївська міськрада) незаконно зареєструвала право комунальної власності на весь адмінбудинок, який будувався колишнім колгоспом ім. Мічуріна за дольової участі Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області (далі - Гірська сільрада). Просило скасувати державну реєстрацію права комунальної власності та визнати за собою ідеальну частку 86,91 відсотка у праві власності на адмінбудинок.
2. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Миколаївська міськрада як правонаступник Гірської сільради законно зареєструвала право комунальної власності на весь спірний об`єкт.
3. Суди задовольнили позовні вимоги, вважаючи доведеними позивачем обставини незаконної реєстрації права комунальної власності на весь адмінбудинок, а також обставини розміру частки СГ ТОВ "Горуцьке" у праві власності на адмінбудинок.
4. За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині щодо визнання частки у праві власності на адмінбудинок, про що детальніше зазначено нижче у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
5. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява СГ ТОВ "Горуцьке" до Миколаївської міськрада про 1) скасування державної реєстрації права власності на адмінбудинок загальною площею 648,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, село Гірське, вулиця Шевченка, будинок 15, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1017491946230 (далі - адмінбудинок, адміністративний корпус) за Миколаївською міськрадою, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 57261446 від 24.03.2021; 2) визнання за СГ ТОВ "Горуцьке" ідеальної частки 86,91 відсотка у праві власності на адмінбудинок.
6. Позовні вимоги з посиланням на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 у справі № 914/2677/16, положення частини 2 статті 357 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовано незаконним проведенням державної реєстрації права власності за Миколаївською міськрадою на весь адмінбудинок загальною площею 648,5 кв.м, що порушує право власності на частку позивача у цьому об`єкті, який будувався спільно.
7. Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на законну реєстрацію права власності на весь адмінбудинок площею 648,5 кв.м. Вважає наданий позивачем висновок експерта про встановлення пайової участі Гірської сільради у будівництві адміністративного корпусу таким, що суперечить експертизі, проведеній у справі № 914/2677/16, а отже неналежним доказом.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.02.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2023, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
9. Рішення судів попередніх інстанцій узагальнено мотивоване такими аргументами і обставинами.
10. Так, суди встановили, що Миколаївська міськрада області є правонаступником активів та пасивів всіх майнових прав та обов`язків Гірської сільради.
11. За передавальним актом від 01.02.2021 Миколаївській міськраді передано: - нежитлової будівлі, адмінбудинок, с. Гірське, вул. Шевченка, 15, площа 648,5 кв.м; - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2016; - технічний паспорт на громадський будинок адмінбудинок.
12. 24.02.2021 рішенням Миколаївської міськради №233 затверджено передавального акт Гірської сільради.
13. Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №286922445 від 26.11.2021 право комунальної власності на адмінбудинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 648,5 кв.м, матеріали стін цегла, розміщеного за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гірське, вулиця Шевченка, будинок 15, зареєстровано за Миколаївською міськрадою на підставі: рішення Миколаївської міськради від 24.11.2020 №10 "Про припинення повноважень та реорганізацію"; рішення Миколаївської міськради від 24.02.2021 №233 "Про затвердження передавального акта Гірської сільської ради Львівської області"; передавального акта від 01.02.2021.
14. Водночас, суди дослідили, що Господарський суд Львівської області розглядав справу № 914/2677/16 за позовом СГ ТОВ "Горуцьке" до Гірської сільради та державного реєстратора на нерухоме майно Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Практики А. Г. про визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільради від 07.06.2016 №120 "Про прийняття на баланс адмінкорпусу Гірської сільської ради" та скасування рішення державного реєстратора від 12.08.2016.
15. У вищевказаному рішенні суду зазначено, що аналізуючи повноваження сільських рад, які передбачені статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд встановив, що при прийнятті рішення Гірської сільради від 07.06.2016 № 120 "Про прийняття на баланс адмінбудинку Гірської сільської ради" та зареєструвавши за собою право власності на спірне нерухоме майно, сільська рада вийшла за межі своїх повноважень, оскільки розпорядилась майном, яке в розмірі частки 1/1, (про що зазначено у записі про право власності №1622031), не належить до комунальної власності сільської ради.
16. Також вказаним рішенням суду встановлено яким чином проводилось будівництво спірного нерухомого майна. Зокрема вказано, що колгоспом ім. Мічуріна проведено будівництво спірного адмінкорпусу господарським способом за дольової участі Гірської сільської ради депутатів трудящих Миколаївського району Львівської області.
17. В рішенні суду також вказано, що прийняття на баланс не визначає підстав знаходження/набуття майна у власність, а тому ні перебування спірного майна на балансі Гірської сільради, ні спільне користування позивачем та сільською радою частиною цього майна не свідчать про набуття останньою на нього права власності.
18. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 у справі № 914/2677/16 задоволено позовні вимоги в частині скасування запису про державну реєстрацію права комунальної власності № 16222031 за Гірською сільрадою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірний адмінбудинок загальною площею 648,5кв.м. Рішення набрало законної сили 31.12.2020.
19. Врахувавши положення статті 129-1 Конституції України, частини 1 статті 18, статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також те, що Миколаївська міськрада є правонаступником Гірської сільради, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 у справі № 914/2677/16 є обов`язковим до виконання відповідачем.
20. Водночас, Миколаївська міськрада, всупереч рішенню Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 у справі № 914/2677/16, незаконно зареєструвала право власності на спірний адмінбудинок загальною площею 648,5кв.м.
21. Суди врахували, що з метою визначення часток співвласників, позивач звернувся до судового експерта, який 26.09.2022 склав висновок за результатами проведення судово-економічної експертизи №521/22, яким встановлено що показник первісної вартості будівлі, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, село Гірське, вулиця Шевченка, будинок 15, становить 84 014,98 крб. Розмір пайового внеску Гірської сільради у будівництво адміністративного корпусу в сумі 11 000,00 крб, що відповідає показнику 13,09 %. Відповідно частка позивача становить 86,91 %.
22. Орім того, суди також урахували встановлені у справі № 914/2677/16 обставини, зокрема, про те, що: (1) будівля адмінкорпусу (нова контора) 1977 року будівництва, побудована господарським способом колишнім колгоспом імені Мічуріна, що на даний час СГ ТОВ "Горуцьке" і являється пайовим фондом власників майнових паїв колишнього ВСГК "Горуцький"; (2) колгоспом ім. Мічуріна будівництво спірного адмінкорпусу здійснено господарським способом за дольової участі Гірської сільської ради депутатів трудящих Миколаївського району Львівської області; (3) Рішенням виконавчого комітету Миколаївської районної ради депутатів трудящих від 03.12.1975 №432 "Про виділення коштів на будівництво адміністративних будинків сільських рад" вирішено направити на оплату дольової участі в будівництві адмінбудинку Гірської сільради 11,0 тис.крб; (4) згідно з актом приймання виконаних робіт будування адмінбудинку за листопад 1975 року, замовником будівельних робіт на суму 11 тис.крб була Гірська сільрада, підрядником визначено - колгосп ім.Мічуріна.
23. Таким чином, врахувавши обставини, встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 у справі № 914/2677/16, висновок за результатами проведення судово-економічної експертизи від 26.09.2022 №521/22, яким визначено частки сторін у спірному майні, суди дійшли висновку про те, що позовна вимога про визнання за СГ ТОВ "Горуцьке" ідеальної частки 86,91 відсотка у праві власності на адмінбудинок загальною площею 648,5 кв.м, підлягає задоволенню.
Касаційна скарга
24. Не погодившись із прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині позовної вимоги про визнання за СГ ТОВ "Горуцьке" ідеальної частки 86,91 відсотка у праві власності на адмінбудинок загальною площею 648,5 кв.м, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
25. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою висновку судово-економічної експертизи від 26.09.2022 № 521/22. Зазначає, що суди повинні були взяти до уваги преюдиціальні факти, встановлені у справі № 914/2677/16, а саме інформацію, викладену у висновку експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 31.07.2018 № 7106, проведеній в рамках вказаної справи № 914/2677/16, зокрема про те, що з урахуванням наданих експерту доказів встановити, на яку суму підтверджується будівництво господарським способом СГ ТОВ "Горуцьке" (колишній колгосп ім. Мічуріна) та Гірською сільрадою спірного адмінбудинку площею 648,5 кв.м, на момент здачі об`єкта в експлуатацію та, відповідно, встановити який розмір складає частка СГ ТОВ "Горуцьке" та сільської ради від загальної вартості адміністративного будинку площею 648,5 кв.м на даний час не надається можливим.
26. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №902/201/19, від 15.10.2019 у справі №908/1090/18, від 18.08.2022 у справі № 912/2438/20.
27. Окрім того, скаржник посилається на те, що суди не враховали правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14 про те, що взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.
28. Відповідач зазначає, що питаннями в обох згаданих експертизах полягало у встановленні вартості будівлі з врахуванням дольової участі саме на момент здачі об`єкта в експлуатацію. Разом з тим, у висновку експерта від 31.07.2018 № 7106 вартість заміщення (відтворення) адмінкорпусу складає 52 985 крб, що з врахуванням акта прийому-передачі виконаних будівельних робіт за листопад 1975 року свідчить про те, що частка позивача складає 79,24 відсотків.
29. Стосовно наданого позивачем висновку від 26.09.2022 № 521/22, скаржник зазначає, що: (1) судовий експерт Бурдьо І. М. вийшла поза межі своєї компетенції та її спеціальних знань, та виконала роботу в межах спеціальності 10.10 "Визначення оціночної вартості об`єктів та споруд", якої експерт не має; (2) експерт надала відповідь на питання, яке не було поставлене на вирішення судово-економічної експертизи, а саме щодо розрахунку відсоткового значення розміру пайового внеску; (3) розрахунок значення розміру пайового внеску виконано експертом за не встановленою і не описаною у висновку методикою дослідження, використана експертом методика відсутня у Реєстрі методик проведення судових експертиз; (4) під час розрахунку значення розміру пайового внеску експертом не враховані договір між Гірською сільрадою та Львівською пересувною мехколоною № 586 (підрядник) на виконання сантехнічних робіт на суму 2 000,00 крб від 01.04.1977 та довіреність Гірської сільради на отримання прокату чорних металів які свідчать про наявність інших джерел фінансування, крім зазначених у висновку; (5) експерт не проаналізовала всі дані доступних їй документів доказової бази; (6) об`єкт дослідження здано в експлуатацію у 1977 році, отже відповідно датою оцінки є 1977 рік, а не взятий за основу у висновку 1979 рік; (7) первісна вартість частки позивача в адмінбудинку визначена на підставі інвентарних книг обліку основних засобів колгоспу ім. Мічуріна за період з 1979 по 1993 роки, через 2 роки після його збудування та здачі в експлуатацію.
30. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду щодо належності доказів, викладені в постановах від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.
31. Також посилається на висновки Верховного Суду щодо принципу змагальності, викладені в постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Позиція інших учасників справи
32. Позивач подав відзив у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що направлені на переоцінку доказів у справі. Вказує на те, що наведена відповідачем у касаційній скарзі судова практика не є релевантною до цієї справи. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
33. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Судові рішення у цій справі оскаржуються відповідачем в частині позовних вимог про визнання за СГ ТОВ "Горуцьке" ідеальної частки 86,91 відсотка у праві власності на адмінбудинок загальною площею 648,5 кв.м.
35. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, врахували преюдиціальні факти, встановлені у справі № 914/2677/16, зокрема, про те, що Гірська сільрада (правонаступником якої є відповідач) незаконно зареєструвала за собою в 2016 році право власності на спірне нерухоме майно, вийшовши за межі своїх повноважень, оскільки розпорядилася майном, яке в розмірі частки 1/1 не належить до комунальної власності сільської ради.
36. При цьому, судами попередніх інстанцій в оспорюваних рішеннях встановлені обставини (див. пункти 21-23 цієї постанови), з яких убачається, що позивач, при зверненні з цим позовом до суду, довів розмір дольової участі сторін у спорудженні спірного об`єкта.
37. Відповідач не погоджується з відповідними висновками судів першої та апеляційної інстанції, вказує на неврахування ними висновків Верховного Суду (пункти 26-27 цієї постанови).
38. Водночас, Верховний Суд відзначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
39. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
40. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
41. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
42. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; - спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
43. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
44. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
45. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.