ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/470/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представника позивача - Козолуп М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Д`яченко Т.Г.)
від 05.10.2022
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Колоколов С.І., судді - Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.)
від 18.05.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисоіл України"
до:1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро";
2. ОСОБА_1
про солідарне стягнення 2 230 770,76 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рисоіл України" (надалі -Покупець) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" (надалі - Продавець) та ОСОБА_1 (надалі - Поручитель) про солідарне стягнення 2 230 770,76 грн заборгованості, з яких основний борг у сумі 2 114 944,00 грн та пеня в сумі 115 826,76 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачі не виконали свої зобов`язання за договорами поставки, поруки та угодою про врегулювання. ТОВ "Сат-Агро" не поставило товар за договором поставки та не перерахувало суму компенсації у розмірі 2 114 944,00 грн. ОСОБА_1, як поручитель, має солідарний обов`язок і несе солідарну відповідальність за порушення основного зобов`язання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 2 липня 2021 року між ТОВ "Сат-Агро" (Продавець) та ТОВ "Рисоіл України" (Покупець) було укладено договір поставки №Р21-046 на поставку 3200 тонн пшениці 2, 3, 4 класу. Продавець зобов`язувався поставити товар у період з 1 серпня по 31 серпня 2021 року.
4. Покупець зобов`язаний був оплатити товар у чотири етапи, в тому числі здійснити попередню оплату у розмірі 8 000 000,00 грн, що є еквівалентом 295830,64 дол. США, протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору та за умови надання Продавцем документів, зокрема, рахунку, товарної аграрної розписки на поставку 3840 метричних тон товару (пункт 5.1).
5. Остаточний розрахунок між сторонами здійснюється після отримання Покупцем повної кількості товару, яку продавець зобов`язаний поставити у відповідності до розділів 2,3 договору поставки за умови надання Продавцем усіх документів на товар та реєстрації всіх ПН (пункт 5.1.4).
6. Відповідно до договору поруки від 22.07.2021 ОСОБА_1 поручилася перед ТОВ "Рисоіл України" за своєчасне виконання Продавцем усіх зобов`язань за договором поставки, зобов`язувалась протягом семи робочих днів з дати отримання письмової вимоги від кредитора сплатити суми, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань: суму коштів, сплачених кредитором боржнику; суму штрафних санкцій; суми платежів та збитків, які можуть виникнути у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням боржником зобов`язання.
7. Продавець не виконав зобов`язання за договором поставки.
8. 13.09.2021 Продавець та Покупець уклали угоду про врегулювання наслідків порушення умов договору поставки. Продавець визнав, що він порушив зобов`язання, що призвело до прямих збитків Покупця, зобов`язувався сплатити компенсацію у розмірі 2114944,00 грн.
9. Компенсація підлягала сплаті одним із двох способів: перерахуванням коштів на поточний рахунок Покупця або укладенням нового договору поставки у строк до 12 грудня 2021 року (пункти 2.1, 2.2, 2.3).
10. За порушення строку сплати суми компенсації Продавець зобов`язаний виплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від суми компенсації за кожен день прострочення (пункт 4.6).
11. Продавець не виконав зобов`язання за угодою.
12. Покупець направив Продавцю претензію №1712-1 від 17.12.2021 року, в якій вимагав сплатити суму компенсації та пеню. Претензія була направлена електронною поштою, поштовою адресою та відправленням через ТОВ "Нова пошта".
13. Покупець також направив претензію №24/12 від 24.12.2021 року Поручителю, вимагав сплатити суму компенсації та пеню, що передбачені угодою про врегулювання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.10.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2023, позов задоволено частково. З Боржника та Поручителя солідарно стягнуто заборгованість у розмірі 2 114 944,00 грн та пеню у розмірі 58 407,22 грн за період прострочення з 16.12.2021по 07.02.2022.
15. Рішення мотивовано тим, що в результаті неналежного виконання Продавцем умов договору поставки та угоди про врегулювання виникла заборгованість з відшкодування збитків (узгодженої суми компенсації) у розмірі 2 114 944,00 грн, яку він та його Поручитель у встановлений строк не погасили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. 12.06.2023 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через систему "Електронний Суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовити.
17. Скаржниця визначила, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України. Касаційна скарга мотивована так:
1) у справі відбулася новація, оскільки сторони визначили інший предмет договору. Суди неправильно застосували норми статті 604 ЦК України без урахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 25.11.2020 у справі № 921/301/17-г/11 та Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 (3-105гс14). У цій справі Боржник був зобов`язаний поставити Кредитору товар, а Кредитор - його оплатити. Сторони уклали угоди про врегулювання, за якою Кредитор отримав право на компенсацію за завдані збитки. Поручитель вважає, що ця угода є новацією, оскільки сторони визначили інший предмет зобов`язання - компенсацію за завдані збитки, а не поставку товару (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
2) порука є припиненою, оскільки було збільшено обсяг відповідальності боржника без згоди поручителя. У договорі поруки Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором у розмірі основного боргу. Однак, угода про врегулювання передбачає, що Кредитор має право вимагати від Поручителя сплати компенсації у розмірі 2 114 944,00 грн. Поручитель вважає, що це є збільшенням обсягу її відповідальності, оскільки вона не погоджувалася на такий розмір компенсації. Суди неправильно застосували норми частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 559 ЦК України без урахування висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/85/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 911/917/16, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
3) кредитор не виконав зобов`язання щодо здійснення передоплати в розмірі 50% від вартості товару, тому відповідальність за порушення умов договору покладається на нього, а не на Боржника. Суди неправильно застосували норми статті 538 ЦК України без урахування висновку, що був викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 910/12671/21, щодо можливості зупинити виконання кредитором у разі прострочення боржника (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
4) суд першої інстанції не дослідив оригінал договору. Копія договору поставки не є належним і допустимим доказом, оскільки відповідач має сумніви щодо її справжності . Це призвело до того, що позивач не спростував твердження Поручителя, що договори поставки та поруки не були укладені належним чином, а також обставини щодо справжності підпису. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на порушення судом норм частини другої статті 42, частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 81 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункти 1,3,4 частини третьої статті 310 ГПК України);
5) судове рішення ухвалено з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Відповідно до статті 27 ГПК України такий спір, що виник з угоди про врегулювання заборгованості, тому мав розглядатися за місцезнаходженням відповідачів - в Господарському суді Вінницької області. Суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у пунктах 44-46 постанови від 03.06.2019 у справі № 903/432/18 з цього питання (пункт 6 частини першої статті 310 ГПК України);
6) суд апеляційної інстанції порушив норми пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30 ГПК України, статті 7 КУзПБ. Справа повинна була розглядатися в межах справи про банкрутство ТОВ "Сат-Агро". Суд не врахував правовий висновок, що викладений в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 6 частини першої статті 310 ГПК України);
7) суд першої інстанції не залучив до участі у справі чоловіка скаржниці, на права та обов`язки якого може вплинути рішення у справі, не дослідив його письмову згоду на укладення договору (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
18. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилалася скаржниця у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
19. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
20. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
21. Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
22. Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
23. Договір поруки має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер.
24. Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
25. Частиною першою статті 543 ЦК України передбачено, що в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
26. Суди встановили, що за договором поруки, що є предметом спору, поручитель відповідає перед кредитором повністю, включаючи відшкодування збитків.
27. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно керувався тим, що згідно з наявними у справі доказами зобов`язання за договором поставки та угодою про врегулювання основним боржником належним чином не виконані, тому поручитель відповідає як солідарний боржник.
Щодо припинення договору поруки
28. Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.
29. Погодження сторонами в угоді про врегулювання заборгованості розміру збитків кредиторів не є збільшенням обсягу відповідальності боржника, оскільки поручитель в основному договорі зобов`язувався відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки у певному розмірі, що відповідає змісту свободи договору, а також передбачено у частині третій статті 22 ЦК України, яка визначає, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
30. Твердження скаржниці щодо припинення основного зобов`язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням про відшкодування, що має наслідком припинення договору поруки, є безпідставними. Відповідно до конкретних обставин справи зобов`язання з відшкодування шкоди є наслідком порушення основного зобов`язання, а не новацією.
31. Аргументи щодо необхідності врахування висновків щодо застосування норми статті 604 ЦК України, що викладені у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 25.11.2020 у справі № 921/301/17-г/11 та Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 (3-105гс14), а також висновків щодо застосування норм частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 559 ЦК України, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/85/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 911/917/16, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, на які посилається скаржниця, відхиляються, оскільки зазначені вище справи і ця справа суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ, як за об`єктом спору так і за змістовним критерієм.
32. У постановах, на які посилається скаржниця, Верховний Суд не вирішував питання правових наслідків для поручителя у разі укладання між кредитором та боржником договору про розмір збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання основного зобов`язання.
33. Твердження скаржниці про припинення поруки (відсутності у поручителя обов`язку) в аспекті неврахування судами висновку Верховного Суду щодо застосування норми частини третьої статті 538 ЦК України є безпідставними.
34. Верховний Суд у постанові від 31.01.2023 у справі № 910/12671/21, на яку посилається скаржниця, зробив висновки щодо застосування норм частини третьої статті 538, частини четвертої статті 612 та частини другої статті 613 ЦК України, й вказав, що невиконання замовником обов`язку, встановленого за договором послуг, оплатити замовлені послуги до їх надання (попередня оплата). Отже, застосування цих норм залежать від конкретних умов договору та встановлених судами обставин щодо його виконання.
35. У справі, що переглядається, суди встановили, що за умовами договору виконання обов`язку з попередньої оплати був пов`язаний з наданням Продавцем документів, зокрема, рахунку, товарної аграрної розписки на поставку 3840 метричних тон товару. Суди також встановили, що Продавець порушив виконання зобов`язання за договором поставки. Переоцінка встановлених у справі обставин не входить до повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України.
36. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
37. З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається відповідачка у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо дослідження оригіналу письмового доказу
38. Порядок подання та засвідчення письмових доказів визначено статтею 91 ГПК України, зокрема якою передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6). Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором (ч. 7).