ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №420/7341/19
касаційне провадження № К/9901/47098/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістікс"
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Димерлій О.О.; судді: Шляхтицький О.І., Єщенко О.В.)
у справі № 420/7341/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістікс"
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістікс" (далі - ТОВ "Хіллдом Логістікс", позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 вересня 2019 року № 0042891414.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Хілдом Логістікс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Також вказує на те що, на час розгляду справи відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16 "Витрати"), при оподаткуванні доходу (прибутку) підприємств в частині понесення ними власних (додаткових) витрат, які включаються підприємствами у собівартість наданих послуг.
Верховний Суд ухвалою від 31 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Хіллдом Логістікс".
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Хіллдом Логістікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 09 серпня 2019 року № 447/15-32-14-14/33139540.
Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником вимог П(С)БО 16 "Витрати", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на 2 040 651,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган зазначив, що ТОВ "Хіллдом Логістікс" до складу витрат неправомірно були включені витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються на виконання названого договору, які фактично є витратами замовників транспортно-експедиційних послуг, та їх відшкодування не є платою експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2019 року № 0042891414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 550 814,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 2 040 651,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 510 163,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначено Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.
Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.