ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 640/15021/19
касаційне провадження № К/9901/6267/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп"
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року (головуючий суддя - Шейко Т.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Парінов А.Б.; судді - Земляна Г.В., Сорочко Є.О.)
у справі № 640/15021/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторія Груп" (далі - ТОВ "Ресторія Груп"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2019 року № 00008691402, від 03 липня 2019 року № 00008671402, від 03 липня 2019 року № 00008701402.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26 серпня 2020 року в позові відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ТОВ "Ресторія Груп" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на реальному характері оспорюваних поставок та господарському характері понесених за ними витрат.
Верховний Суд ухвалою від 27 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ресторія Груп".
18 травня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Ресторія Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 18 вересня 2012 року по 31 грудня 2018 року та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 27 травня 2019 року № 347/26-15-14-02-05/38235159.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргрупкомерц", рекламних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний комплекс Агроном" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Комплекс "Зерно", інформаційно-консультаційних послуг з питань проектування щодо розташування технологічного обладнання в приміщеннях кухонь для закладів громадського харчування та холодильного обладнання в приміщеннях та торгових залах супермаркетів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Моноліт" з огляду на фіктивний (удаваний) характер здійснених господарських операцій.
Крім того, ГУ ДФС у м. Києві дійшло висновку про недотримання платником правил пунктів 201.8, 201.10 статті 201 ПК України внаслідок порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за лютий, травень, серпень 2018 року.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 03 липня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00008691402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 559764,00 грн за основним платежем та 139941,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00008671402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 621960,00 грн за основним платежем та 155490,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00008701402, згідно з яким застосовано штраф у розмірі 175,21 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.