Постанова
Іменем України
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 308/14307/18
провадження № 61-550св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Джуга С. Д., Мацунич М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проживає у житловий квартирі за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ордеру на житлове приміщення від 30 червня 1989 року № 002962 та договору найму від 20 липня 1989 року. У цій квартирі також зареєстрований ОСОБА_2, який за місцем реєстрації не проживає з 2012 року. На прохання добровільно знятись з місця реєстрації, ОСОБА_2 відмовляється, чим створює їй перешкоди у користуванні власністю та спричиняє для неї додаткові незручності в сплаті додаткових комунальних послуг та в оформленні субсидії, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги, та винести рішення, яким визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2020 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2020 року.
30 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала до Закарпатського апеляційного суду заяву, в якій просила прийняти її відмову від позову про визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право користування квартирою, визнати нечинним рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2020 року та закрити провадження у цій справі.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від її позову до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою. Визнано нечинним рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2020 року, а провадження у справі закрито.
Зазначена ухвала мотивована тим, що у своїй заяві, ОСОБА_1 повідомила, що вона як позивач, відмовляється від свого позову повністю і розуміє правові наслідки щодо такої відмови; представник ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ; представник третьої особи ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про відмову від позову та продовжити розгляд справи.
Апеляційний суд зазначив про те, що ОСОБА_3 у цій справі є третьою особою без самостійних вимог і позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, не порушують його права. Разом із цим, ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав як позивач.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у січні 2023 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), обґрунтована тим, що закриттям провадження у справі апеляційний суд фактично порушив права ОСОБА_3, не дослідив наслідки задоволення заяви про відмову від позову на права і інтереси інших учасників справи, а також осіб, які не були залучені до участі у справі.
20 лютого 2023 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну ОСОБА_3, в яких позивач та відповідач просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки воно є законними та обґрунтованими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю. Судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Погрібний С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на підставі частини другої статті389 ЦПК України; витребувано з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області матеріали справи № 308/14307/18; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У лютому 2023 року матеріали справи № 308/14307/18 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, в якому просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 проживає у житловий квартирі за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ордера на житлове приміщення від 30 червня 1989 року № 002962 та договору найму від 20 липня 1989 року.
В цій квартирі також зареєстровані її сини: ОСОБА_3, 1984 року народження та ОСОБА_2, 1978 року народження. У позові вказувала, що останній з 2012 року не проживає за вказаною адресою. Добровільно знятись з місця реєстрації ОСОБА_2 відмовляється, чим створює позивачці перешкоди у користуванні власністю та спричиняє для неї додаткові незручності у вигляді сплати додаткових комунальних послуг та в оформленні субсидії, а тому просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2020 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2020 року.
30 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала до Закарпатського апеляційного суду нотаріально завірену заяву, в якій просила прийняти її відмову від позову про визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право користування квартирою, визнати нечинним рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2020 року та закрити провадження у справі. У заяві зазначила, що розуміє правові наслідки такої процесуальної дії.