Постанова
Іменем України
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 344/1640/21
провадження № 61-9152 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Атаманюка Б. М. від 04 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Максюти І. О., Бойчука І. В.,
Фединяка В. Д. від 01 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу
ОСОБА_6., ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він відповідно до договору купівлі-продажу від 12 листопада 2004 року був власником домоволодіння
АДРЕСА_1, а також земельної ділянки за вказаною адресою кадастровий номер 2610100000:11:002:0017.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року він продав зазначене нерухоме майно ОСОБА_2, яка в подальшому відчужила його
ОСОБА_4, а та, у свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2012 року відчужила це майно ОСОБА_5 .
Позивач вважав, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна
від 17 травня 2007 року є нікчемним, оскільки у встановленому чинним законодавством України порядку не був зареєстрований. При цьому, вказаний договір викладений нотаріусом без використання спеціального бланка нотаріального документа. Від скасування протиправних нотаріальних дій нотаріус ухилився.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на будинковолодіння та земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:11:002:0017, розташовані на АДРЕСА_1, витребувати вказане нерухоме майно із чужого незаконного володіння.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 04 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів підстав для визнання права власності на спірне майно, беручи до уваги, що правочин, за яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 нерухоме майно, є дійсним, та таким, що створив юридичні наслідки пов`язані з переходом права власності на зазначене нерухоме майно від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Суд зазначив, що позовна заява не містить вимоги про визнання правочину недійсним, а відтак, суд не оцінює зазначений договір купівлі продажу на предмет його дійсності. Суд указав, що ОСОБА_1 вже оспорювався договір купівлі-продажу від 17 травня 2007 року домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 і однією з позовних вимог була вимога про визнання зазначеного договору недійсним. За результатами розгляду цього позову, рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2019 року у цивільній справі № 344/1587/16-ц позивачу в задоволенні позову відмовлено. При цьому, відмовляючи в позові у цивільній справі № 344/1587/16-ц, суд давав оцінку доводам позивача, які є аналогічні доводам, зазначеним в цій справі, зокрема таким як недійсність паспорта громадянина України ОСОБА_1, недійсність нотаріального бланку. Проте, підстав для задоволення вимог позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу суд не знайшов, цим самим підтвердив дійсність оспорюваного правочину.
Зазначене рішення суду, яке є преюдиційним для розгляду даної справи, було предметом перегляду судів апеляційної та касаційної інстанцій і постановою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишено без змін.
Суди, встановивши, що ОСОБА_1 не є власником домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1, тому вказали, що він не може заявляти вимоги про витребування вказаного майна.
При цьому суди вказали, що позивач, зазначаючи у позові про нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 травня 2007 року, знаючи, що цей правочин ним оспорювався і йому у позові відмовлено, завідомо вказує у даному позові про обставини, які не відповідають дійсності.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач просив зобов`язати приватного нотаріуса ОСОБА_6., як свідка, надати відповіді на питання, проте це зобов`язання не є позовною вимогою по суті спору. При цьому, суд зазначив, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що нотаріуси, які посвідчували договори, не є належними відповідачами за вимогами позивачів, що захищають право власності, посилаючись на відповідні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 28 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 344/1640/21 з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповно з`ясовано обставини,
що мають значення для справи.
Зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, щодо нечинності нотаріальної дії, виконаної без використання спеціального бланка при посвідченні правочинів, для яких чинним законодавством установлено обов`язкову нотаріальну форму.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права,
а саме частини першої статті 220 та частини першої статті 236 ЦК України, зміст яких полягає у нікчемності договору відчуження нерухомого майна, якщо нотаріус не вчиняв посвідчення цього договору, а за вказаним на ньому реєстровим номером міститься запис про вчинення іншої нотаріальної дії - засвідчення справжності підпису.
Вказує, що договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки,
що розташовані у АДРЕСА_1, зареєстрований 17 травня 2007 року в Державному реєстрі правочинів під реєстровим номером 2092593, виконаний нотаріусом ОСОБА_6. без фактичного вчинення нею на спеціальному бланку нотаріального документу примірнику договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчувального напису із позначенням окремого порядкового номеру "1164", є недійсним з моменту укладання і таким, що не створює для нього і ОСОБА_2 жодних юридичних наслідків. Відтак, він є фактичним власником спірного нерухомого майна.
Посилається на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надходили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник, у змісті уточненої касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
1) Відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; 2) Судами не досліджено зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) Суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів
(пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 17 травня
2007 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га, з кадастровим номером: 2610100000:11:002:0017, розташовану у АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 52-55).
Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є також визнання права.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами
(частини перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.