Постанова
Іменем України
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 761/13656/20
провадження № 61-5949св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейков І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 рокуу складі судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, 3 % річних та інфляційних втрат.
Позов обґрунтований тим, що, маючи намір продати належні йому земельні ділянки, він звернувся за допомогою до свого знайомого, а саме ОСОБА_2, та видав на його ім`я три довіреності, відповідно до яких уповноважив останнього здійснити продаж належних йому земельних ділянок, кадастрові номери: 3222488200:06:004:0093, загальної площею 10,4718 га, 3222488200:06:004:0094, загальною площею 12,0111 га, 3222488200:06:004:0099, загальною площею 1,6039 га, що розташовані у Шпитьківській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області.
19 листопада 2012 року відповідач, діючи від його імені, уклав договори купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок, отримавши від покупця грошові кошти у загальному розмірі 13 007 100 грн, що на день вчинення таких угод еквівалентно 1 627 311,40 доларів США.
Після продажу земельних ділянок він неодноразово просив ОСОБА_2 передати йому грошові кошти, які він отримав в рахунок вартості проданих земельних ділянок, але відповідач грошові кошти не передав, повідомляючи його, що повний розрахунок за продані земельні ділянки з ним проведено не було, договори укладено з розстрочкою платежів.
Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження він дізнався про те, що ОСОБА_2 отримав від покупця грошові кошти за продані земельні ділянки у повному обсязі до укладення договорів купівлі-продажу. Отже, про своє порушене право він дізнався лише 24 січня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, зокрема з копіями договорів купівлі-продажу, у яких відсутні положення про розстрочку платежів і зазначено про повний розрахунок до підписання договорів.
Відповідач, приховавши факт отримання повного розрахунку та отримання грошових коштів, взагалі не має наміру повертати кошти, отримані від продажу земельних ділянок, безпідставно набувши таким чином майно, яке фактично йому не належить.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 13 007 100 грн, 3 % річних у розмірі 2 907 406,70 грн, інфляційні втрати - 19 150 353,33 грн, а також судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суди виходили з того, що до спірних правовідносин стаття 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не застосовується, оскільки позивач уповноважив відповідача на укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а нотаріально посвідчена довіреність на розпорядження спірним майном та укладені договори купівлі-продажу є достатньою та належною підставою набуття майна.
Крім того, суд взяв до уваги нотаріально посвідчену заяву позивача, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомив, що відчуження земельних ділянок було його вільним волевиявленням згідно з чинним законодавством України, та стверджував, що не має будь-яких майнових, фінансових, моральних та інших претензій до свого представника - ОСОБА_2, а також до представника покупця та покупця земельних ділянок.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суду першої інстанції було надано копію висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні від 15 вересня 2020 року № 12020260020000403, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис ініціалів у вищевказаній заяві від 17 травня 2013 року виконаний ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Басараб Н. В. засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року, провадження № 6-3090цс15, постанові Вищого господарського суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 752/13032/16-ц, провадження № 61-1582зпв18.
ОСОБА_2 отримав від покупця грошові кошти за продані земельні ділянки у повному обсязі до підписання договорів. Приховуючи факт отримання повного розрахунку та отримання грошових коштів, ОСОБА_2 не має наміру повертати йому грошові кошти, отримані від продажу земельних ділянок, безпідставно набувши таким чином його майно.
Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.
Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. ОСОБА_2 безпідставно зберігає в себе його грошові кошти. За відсутності доказів про повний розрахунок відповідача з ним судові рішення підлягають скасуванню.
Аргументи інших учасників справи
Відзив відповідача на касаційну скаргу мотивований тим, що позивач намагається ввести суд в оману, у позовній заяві стверджував, що жодних довіреностей не видавав, надалі посилався на те, що видав на ім`я відповідача три довіреності. ОСОБА_1 просив залишити позов без розгляду, потім оскаржував ухвалу в апеляційному та касаційному порядку, що свідчить про зловживанням позивачем процесуальними правами.
У заяві від 17 травня 2013 року у нотаріуса ОСОБА_1. підтвердив, що обізнаний про укладення договорів купівлі-продажу, з їх змістом, що не має будь-яких майнових, фінансових чи інших претензій до свого представника ОСОБА_2 .
Позивач пропустив позовну давність на звернення до суду.
Зазначені позивачем у позовній заяві дані не відповідають дійсності та є спробою захисту від кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, який на підставі підроблених документів заволодів його земельними ділянками, чим завдав збитків у розмірі 9 539 949 грн.
Посилання позивача на кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки його вина у вчиненні злочину не підтверджена вироком.
Нотаріально посвідчена довіреність на розпорядження майном та чинний договір купівлі-продажу землі є достатньою правовою підставою набуття майна. Встановивши наявність у відповідача довіреності на укладення договорів купівлі-продажу, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 листопада 2012 року ОСОБА_1 видав три довіреності на ім`я ОСОБА_2 терміном на три роки, тобто до 15 листопада 2015 року, згідно з якими він уповноважив відповідача управляти, користуватися і розпоряджатися (а також продати, здати в оренду, обміняти, заставляти, змінювати цільове призначення) земельними ділянками: кадастровий номер 3222488200:06:004:0093 загальною площею 10,4718 га, розташованої в Київській області, Києво-Святошинському районі, Шпитьківській сільській раді за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер 3222488200:06:004:0094 загальною площею 12,0111 га, розташованої в Київській області, Києво-Святошинському районі, Шпитьківській сільській раді за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; кадастровий номер 3222488200:06:004:0099 загальною площею 1,6039 га, розташованої в Київській області, Києво-Святошинському районі, Шпитьківській сільській раді. Для цього позивачем було надано відповідачу право в тому числі отримувати належні йому, відповідно до договорів грошові кошти. Вказані довіреності посвідчені приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Копейчиковим І. В., під реєстровими номерами 650, 651, 652.
19 листопада 2012 року ОСОБА_2, діючи від імені позивача, уклав із ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3222488200:06:004:0093, загальною площею 10,4718 га, яка розташована в Київській області, Києво-Святошинському районі, Шпитьківській сільській раді, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою Л. П., під реєстровим номером 6350.
Того ж дня відповідач, діючи від імені позивача, уклав із ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3222488200:06:004:0099, загальною площею 1,6039 га, яка розташована в Київській області, Києво-Святошинському районі, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою Л. П., під реєстровим номером 6351.
Також 19 листопада 2012 року ОСОБА_2, діючи від імені позивача, уклав із ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_4, договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3222488200:06:004:0094, загальною площею 12,0111 га, яка розташована в Київській області, Києво-Святошинському районі, Шпитьківській сільській раді, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою Л. П., під реєстровим номером 6352.
У пунктах 7 вищевказаних договорів продаж вказаних земельних ділянок вчинено за 5 655 000,00 грн, 866 100,00 грн та 6 486 000,00 грн відповідно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).