Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 757/40483/21
провадження № 61-2538св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна наукова установа "Науково - практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами,
третя особа - директор Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами Дячук Дмитро Дмитрович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної наукової установи "Науково - практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами (далі - ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС) про поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що з 2011 року він працював у відповідача.
02 січня 2020 року позивач був переведений на посаду лікаря-хірурга дитячого хірургічного кабінету дитячого консультативно-лікувального центру (0,5 посадового окладу) та на посаду лікаря-хірурга дитячого дитячого стаціонару дитячого консультативно-лікувального центру (0,5 посадового окладу).
З середини 2020 року на позивача почався психологічний тиск з боку керівництва дитячого центру з метою звільнення його з роботи.
Наказом № 454-к від 30 червня 2021 року "Про припинення трудового договору" ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
На думку позивача звільнення відбулось з численними порушеннями.
В наказі про звільнення не вказано чітку причину звільнення.
Жодних змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників у відповідача реально не відбулося.
Позивач має переважне право на залишення на роботі серед інших. Він працює лікарем-хірургом дитячим в ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС з 14 березня 2011 року за сумісництвом, а з 01 липня 2014 року на постійному місці роботи. Має кваліфікацію лікаря вищої категорії. За час роботи жодних дисциплінарних стягнень не має, постійно підвищує свій кваліфікаційний рівень, бере участь у конференціях і курсах тематичного удосконалення. В нього відсутні інші члени родини, які є працівниками із самостійним заробітком. Крім того, він є співавтором 3 винаходів на корисні моделі.
Позивач неодноразово звертався до відділу кадрів з проханням належним чином повідомити його про звільнення, остаточну редакцію повідомлення про наступне вивільнення він отримав лише 24 травня 2021 року, а звільнення відбулося на підставі наказу від 30 червня 20212 року, тобто з порушенням строку.
Попри неодноразові запити позивача, роботодавець не надав повної інформації про всі наявні вакансії, проігнорував заяву про згоду на переведення на посаду лікаря-педіатра, яку було запропоновано в першій редакції повідомлення.
Про засідання профспілкового комітету позивача не було належним чином завчасно повідомлено, що позбавило можливості надати письмові обґрунтовані пояснення. Крім того, згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору була надана 27 травня 2021 року, а наказ видано 30 червня 2021 року.
Позивач був обмежений у доступі до роботи шляхом відправлення в необґрунтовано затяжний простій. Така ситуація тривала близько 8 місяців, призвела до значних змін у його житті. Він не міг нормально реалізуватися в професії, перебував в ізоляції від звичних контактів, спілкування. Крім того, тривалий простій спричинив і матеріальні втрати. Така ситуація спричинила душевні страждання, моральні переживання та погіршення здоров`я та самопочуття. Позивач втратив спокій та рівновагу, у нього порушився сон, виникали нервові зриви, підвищився тиск, рівень цукру в крові, що негативно впливало на його життя та відносини з оточуючими людьми та друзями. Негативний вплив на здоров`я виразився в діагностуванні ішемічної хвороби серця з гіпертонічною хворобою та початкової стадії діабету другого типу.
Позивач просив:
поновити його на посаді лікаря-хірурга дитячого стаціонару дитячого консультативно-лікувального центру (0,5 посадового окладу) та на посаді лікаря-хірурга дитячого хірургічного кабінету дитячого консультативно-лікувального центру (0,5 посадового окладу) у ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС;
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 липня 2021 року до дня поновлення на роботі;
стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 до ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС, третя особа - директор ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУСДячук Д. Д., про поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
у відповідача відбулася зміна внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, такі зміни призвели до скорочення чисельності та штату працівників, що стало підставою для звільнення з роботи позивача відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;
при звільненні відповідачем були враховані всі обставини, які дозволили зробити висновок про наявність переважного права інших лікарів залишитися на роботі. Відповідач у відзиві зазначив, що серед лікарів, які працювали в дитячому стаціонарі разом із позивачем були лікар ОСОБА_2, який працює в ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС з 2009 року на посаді завідувача дитячого стаціонару, тобто має тривалий безперервний стаж роботи в установі; лікар ОСОБА_3, яка працює в ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС з 2014 року на посаді лікаря-хірурга дитячого та має на своєму утриманні двох малолітніх дітей 2016 року народження;
з метою дотримання приписів законодавства щодо попередження працівників про наступне вивільнення 31 березня 2021 року працівниками відділу кадрів ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС було запропоновано позивачу особисто ознайомитись під підпис з письмовим повідомленням про заплановане вивільнення із займаних посад на 0,5 посадового окладу лікаря-хірурга дитячого дитячого стаціонару дитячого консультативно-лікувального центру та 0,5 посадового окладу лікаря-хірурга дитячого хірургічного кабінету дитячого консультативно-лікувального центру на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Ознайомившись з текстом повідомлення про заплановане звільнення, позивач відмовився підписати повідомлення, про що складений відповідний акт. Крім цього, відповідач листом № 01/17-Г від 20 квітня 2021 року надіслав на адресу позивача попередження про наступне звільнення із зазначенням переліку вакантних посад, які були вакантними на день такого попередження;
на заяву позивача від 23 квітня 2021 року про надання для ознайомлення зі списком вакансій листом № 03/464 від 21 травня 2021 року була надана вичерпна інформація про надсилання на поштову адресу позивача відповідних відомостей;
твердження позивача щодо нібито переробленого повідомлення про наступне вивільнення, яке наявне у нього, є безпідставним, оскільки матеріали особової справи позивача, наявні у відділі кадрів відповідача, містять лише одне повідомлення про наступне вивільнення позивача датоване 31 березня 2021 року, в якому зазначений перелік вакантних посад, що пропонувались позивачу для подальшого працевлаштування та містить відмітку про відмову позивача від підписання цього повідомлення;
позивач був запрошений на засідання профспілкового комітету ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС, яке відбулося 27 травня 2021 року, та приймав у засіданні безпосередню участь. Рішенням профспілкового комітету від 27 травня 2021 року адміністрації ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС було надано попередню згоду на звільнення позивача із займаних посад на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України;
в позовній заяві позивач вказує, що відповідно до диплому про освіту йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста лікаря-педіатра. Позивачем суду надано копію сертифіката спеціаліста за спеціальністю дитяча хірургія. Відповідач вказував, що у разі подання позивачем до відділу кадрів документів, які б надавали йому право працювати на іншій ніж лікар-хірург дитячий лікарській посаді, то відповідна посада лікаря-педіатра могла бути запропонованою позивачу;
попередження від 31 березня 2021 року про наступне вивільнення позивача не містить посилань на дату, у яку має відбутись скорочення посади. Позивач перед звільненням перебував у щорічній відпустці в період з 01 червня 2021 року по 25 червня 2021 року включно. Звільнення позивача відбулося після його виходу на роботу із щорічної відпустки;
оскільки в задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі відмовлено, не підлягають задоволенню інші позовні вимоги, а саме, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, так як вони є похідними.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивач є лікарем-хірургом вищої категорії. Відповідач в порушення приписів статті 42 КЗпП України не зробив порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці працівників та протиправно надав перевагу і залишив працювати працівника з нижчою кваліфікацією, а саме, лікаря-хірурга ОСОБА_3, яка є лікарем-хірургом першої категорії, тобто має нижчий рівень кваліфікації, ніж лікар-хірург вищої категорії;
відповідачем, в супереч вимог закону, не встановлювалась та не оцінювалась ні кваліфікація, ні продуктивність праці всіх працівників, які підлягали скороченню, а також не вирішувалось питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі;
відповідачем не були запропоновані позивачу всі вакансії, які були наявні на момент звільнення, та не перевірено чи відповідали ці посади його кваліфікації;
відповідач не прийняв позивача на посаду лікаря-педіатра дільничного педіатричного відділення дитячого консультативно-лікувального центру, яка була йому запропонована відповідачем згідно першого повідомлення про заплановане звільнення від 31 березня 2021 року, копія якого долучена позивачем до позовної заяви;
матеріали особової справи позивача не надавались ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції та не досліджувались судами. Відтак, суд позбавлений був можливості зробить висновок про наявність чи відсутність у особовій справи позивача тих чи інших документів;
суди не дослідили чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці. Системний аналіз положень статуту ДНУ "НПЦ ПКМ" свідчить про те, що директор не має права приймати одноособових рішень про оптимізацію структури та внесення змін до штатного розкладу ДНУ "НПЦ ПКМ", оскільки питання затвердження організаційної структури, штатного розпису належить до компетенції Державного управління справами, а оптимізація та зміна організаційної структури - до виключної компетенції Вченої ради;
суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 720/430/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 06 червня 2022 року у справі № 537/4155/20, від 12 вересня 2019 року у справі № 596/1554/16, від 26 січня 2022 року у справі № 671/875/20.
Позиція інших учасників справи
У травні 2023 року ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС подала відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
матеріали справи містять документи, які підтверджують виконання відповідачем вимог законодавства стосовно надання позивачу пропозицій щодо його подальшого працевлаштування;
вирішення питання про наявність переважного права на залишення на роботі вирішується роботодавцем самостійно. Більше того, суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці;
відповідачем були враховані всі обставини, які дозволили зробити висновок про наявність переважного права інших лікарів залишитися на роботі, отже, відповідач не допустив порушення вимог статті 42 КЗпП України. Детальна інформація щодо наявності підстав для залишення на роботі інших лікарів наявна в матеріалах справи;
листом № 01/36-Г від 09 червня 2021 року відповідач надав обґрунтовану відповідь позивачу щодо його бажання працевлаштуватися на посаду лікаря-педіатра дільничного педіатричного відділення дитячого консультативно-лікувального центру. Позивач не надав документів, які свідчать про наявність у нього сертифіката лікаря-спеціаліста зі спеціальності "Педіатрія";
відповідно до пункту 10.2.14 статуту ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС директор формує організаційну структуру, штатний розпис кошторис, план асигнувань та подає їх на затвердження до органу управління майном. Право на видання розпорядчих документів віднесено до компетенції директора ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС. Право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує додаткового доведення. При виникненні спору між працівником і роботодавцем, суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення та дотримання відповідної процедури.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі № 757/40483/21-ц; витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2023 року справа № 757/40483/21-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року справу № 757/40483/21-ц призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання, яке підписано представником ОСОБА_4, про виклик учасників справи для надання пояснень.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 квітня 2023 року зазначено, що Касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 720/430/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 06 червня 2022 року у справі № 537/4155/20, від 12 вересня 2019 року у справі № 596/1554/16, від 26 січня 2022 року у справі № 671/875/20 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України)
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 2011 року працював у відповідача.
02 січня 2020 року ОСОБА_1 переведений на посаду лікаря-хірурга дитячого хірургічного кабінету дитячого консультативно-лікувального центру - 0,5 посадового окладу, посаду лікаря-хірурга дитячого стаціонару дитячого консультативно-лікувального центру - 0,5 посадового окладу.