Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 761/35728/20
провадження № 61-1102св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд) про відшкодування заподіяної шкоди.
Позов мотивовано тим, що відповідно до договору банківського рахунку № 31698 від 16 червня 2014 року позивачці було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України та іноземній валюті в АТ "Єврогазбанк".
Згідно з випискою по указаному банківському рахунку станом на 23 вересня 2015 року був залишок коштів у сумі 169 676 грн.
Постановою Правління Національного банку України № 725 від 17 листопада 2014 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Єврогазбанк".
18 листопада 2014 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 121 "Про початок процедури ліквідації АТ "Єврогазбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
На виконання зазначеного рішення з 18 листопада 2014 року Фондом розпочато виплати коштів вкладникам банку.
Проте грошові кошти позивачці не були виплачені.
Так, уповноваженою особою Фонду було прийнято рішення у формі повідомлення № 2832-6-21 від 04 грудня 2015 року про нікчемність правочину операції/транзакції із залучення (перерахування) належних їй грошових коштів у розмірі 169 676 грн по банківському рахунку № НОМЕР_1 .
У зв`язку із цим у березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" Оберемка Р. О. про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність правочину операції/транзакції із залучення (перерахування) коштів у сумі 169 676 грн.
Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Єврогазбанк", що полягає у невключенні даних про ОСОБА_1 до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Єврогазбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від 16 червня 2014 року № 31698 на суму 169 676 грн; зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Єврогазбанк" включити дані про ОСОБА_1 до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Єврогазбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від 16 червня 2014 року № 31698 на суму 169 676 грн та надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Однак, 14 листопада 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб публічно повідомив про завершення виплат гарантованого відшкодування вкладникам ПАТ "Єврогазбанк", посилаючись на частину 7 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Позивачка вказує, що внаслідок протиправної бездіяльності Фонду їй фактично відмовлено у виплаті гарантованого відшкодування.
Відмова у виплаті відшкодування порушила її право, як вкладника банку, на своєчасне отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду у процесі ліквідації банку, що спричинило матеріальні збитки у розмірі 169 676 грн.
Зазначає, що крім цього з відповідача підлягають стягненню й інфляційні втрати, 3% річних та упущена вигода, оскільки протягом 2015-2020 років вона могла б розмістити кошти на депозитних вкладах. Розмір інфляційних збитків та 3% річних складає 43 317,55 грн, а упущеної вигоди - 129 371,69 грн.
Також вказує, що, відмовивши у виплаті гарантованого відшкодування за договором банківського вкладу, окрім матеріальної шкоди, відповідач спричинив їй, як споживачці фінансових послуг, і моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 765 126 грн.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на свою користь 1 107 491,24 грн на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Єврогазбанк".
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування заподіяної шкоди, завданої неправомірними діями, відмовлено. Роз`яснено позивачці, що розгляд цієї справи повинен відбуватися в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов не містить вимог публічно-правового характеру (про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень), позивачка звернулась за захистом своїх прав, пред`явивши позов про відшкодування заподіяної шкоди шляхом стягнення суми банківського вкладу, тому судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Постанова Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року набрала законної сили, до суду касаційної інстанції не оскаржувалась.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 169 676 грн у відшкодування завданої майнової шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протиправна бездіяльність уповноваженої особи Фонду була встановлена рішенням суду в адміністративній справі № 826/3606/16 і ця обставина, в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає.
При цьому, будь-яких доказів того, що постанова Верховного Суду від 29 листопада 2019 у справі № 826/3606/16 була виконана Уповноваженою особою Фонду в частині надання до Фонду додаткової інформації щодо позивачки, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом, відповідачем суду не надано.
Суд першої інстанції вважав, що причиною неотримання позивачкою передбаченого законодавством України відшкодування було безпідставне не включення Уповноваженою особою Фонду її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в межах 200 000 грн за рахунок Фонду, на підставі до вимог статті 26, 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Внаслідок протиправної бездіяльності уповноваженої особи Фонду позивачка була позбавлена можливості своєчасно отримати гарантоване відшкодування за вкладом.
ОСОБА_1 доведено протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, розмір завданої шкоди, а тому, відповідно до вимог частини першої статті 22, частини першої статті 1166, частини першої статті 1172 ЦК України, завдана їй майнова шкода підлягає відшкодуванню.
У зв`язку із цим, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки 169 676 грн у відшкодування завданої майнової шкоди.
Вирішуючи спір у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження, тому вважав їх такими, що не підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги позову про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважав, що позивачкою не доведено, що Фонд своїми діями чи бездіяльністю завдав їй збитків та не доведено розмір цих збитків.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду в інших справах.
Доводи інших учасників справи
01 березня 2023 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник - адвокат Покровська О. Ю., надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
22 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду
від 10 серпня 2023 року, у зв`язку із відставкою судді Хопти С. Ф., суддею-доповідачем у справі визначено суддю Коротенка Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до договору банківського рахунку № 31698 від 16 червня 2014 року ОСОБА_1 було відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті та іноземній валюті в АТ "Єврогазбанк".
На поточний рахунок ОСОБА_1 16 червня 2014 року було зараховано грошові кошти в сумі 169 676 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року № 725 відкликано банківську ліцензію АТ "Єврогабанк".
18 листопада 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 121 "Про початок процедури ліквідації АТ "Євогазбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
ОСОБА_1 зверталася до Фонду із заявами про виплату гарантованої суми відшкодування, однак отримала відмову у виплаті. Підставою відмови у виплаті відшкодування стало не включення позивачки до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що у свою чергу, унеможливило виплату гарантованого відшкодування у встановлений законом строк.
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" Оберемка Р. О. про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність правочину операції/транзакції із залучення (перерахування коштів) у сумі 169 676 грн від 17 червня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2017 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Єврогазбанк", що полягає у невключенні даних про ОСОБА_1 до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Єврогазбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від 16 червня 2014 року № 31698 на суму 169 676 грн; зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Єврогазбанк" включити дані про ОСОБА_1 до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Єврогазбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від 16 червня 2014 року № 31698 на суму 169 676 грн та надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Однак, 14 листопада 2019 року уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Єврогазбанк" було подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи та в цей же день Фонд гарантування вкладів фізичних осіб публічно повідомив про завершення виплат гарантованого відшкодування вкладникам ПАТ "Єврогазбанк", посилаючись на частину 7 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
11 грудня 2019 року до ЄДР внесено відомості про припинення ПАТ "Єврогазбанк".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову в касаційному порядку не оскаржені, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, у вказаній частині не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.