ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/690/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Акціонерного товариства "Таскомбанк" - не з`явився,
Фізичної особи-підприємця Голевича Ярослава Михайловича - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 (у складі колегії суддів: Галушко Н.А. (головуючий), Желік М.Б., Орищин Г.В.) про залишення позову без розгляду
та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 (у складі колегії суддів: Галушко Н.А. (головуючий), Желік М.Б., Орищин Г.В.) про розподіл судових витрат
у справі № 914/690/23
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"
до Фізичної особи-підприємця Голевича Ярослава Михайловича
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - АТ "Таскомбанк"; Банк) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Голевича Я.М. про стягнення 274 612,60 грн, у тому числі заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 208 681,69 грн, заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) - 65 930,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ФОП Голевича Я.М. своїх зобов`язань за заявою-договором від 30.04.2021 №ID10128139 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.05.2023 позов задоволено. Стягнуто з ФОП Голевича Я.М. на користь АТ "Таскомбанк" заборгованість за кредитним договором від 30.04.2021 № ID10128139, що станом на 26.01.2023 становить 274 612,60 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 208 681,69 грн, заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) - 65 930,91 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 4 119,19 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2023 скасовано, позовну заяву АТ "Таскомбанк" залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Стягнуто з АТ "Таскомбанк" на користь ФОП Голевича Я.М. витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 6 178,78 грн.
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 заяву ФОП Голевича Я.М. про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з АТ "Таскомбанк" на користь ФОП Голевича Я.М. 8 000,00 грн на відшкодування витрат, понесених у зв`язку із наданням правничої допомоги, та інших витрат. У решті заявлених вимог відмовлено. У частині відшкодування сплаченого судового збору заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у серпні 2023 року АТ "Таскомбанк" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 914/690/23 за касаційною скаргою АТ "Таскомбанк" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.09.2023.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2023 розгляд касаційної скарги АТ "Таскомбанк" відкладено на 04.10.2023.
23.09.2023 АТ "Таскомбанк" через систему "Електронний суд" направило Суду заяву про розгляд касаційної скарги 04.10.2023 без участі позивача; також позивач зазначив, що касаційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.
ФОП Голевич Я.М. в судове засідання свого представника не направив.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез`явлення представника сторони не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, наявність заяви АТ "Таскомбанк" про розгляд касаційної скарги за відсутності представника Банку, відсутність будь-яких заяв відповідача до Суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки його представника в судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судом першої інстанції установлено обставини невиконання ФОП Голевичем Я.М. своїх зобов`язань за заявою-договором від 30.04.2021 №ID10128139 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") щодо своєчасного та в повному обсязі повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування кредитом, що стало підставою для задоволення позову АТ "Таскомбанк".
ФОП Голевич Я.М. оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, позовну заяву АТ "Таскомбанк" залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1статті 226 ГПК, оскільки позов подано особою, яка не підтвердила свої повноваження належним чином з огляду на те, що від імені позивача позов подано адвокатом Железняком О.В. (свідоцтво № 950 від 17.04.2012), який на підтвердження своїх повноважень надав ордер серії КВ № 791868 від 22.01.2021, що не відповідає типовій формі, не містить обов`язкових реквізитів та інформації. Інших документів на підтвердження повноважень адвоката Железняка О.В. суду не надано.
У поданій касаційній скарзі АТ "Таскомбанк" послалося, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позов з підстав відсутності належним чином підтверджених повноважень представника позивача - адвоката Железняка О.В. у суді першої інстанції, неправильно застосував пункт 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Положення про ордер адвоката на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (у реакції, чинній на час звернення до суду з відповідним позовом), оскільки ордер, встановленої цим Положенням форми, є достатнім та належним підтвердженням правомочностей адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта; при цьому судом не враховано, що ордер містить, у тому числі назву органу, у якому надається правова допомога адвоката, що відповідає положенням статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". При цьому судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18, від 08.02.2023 у справі № 640/30856/21, стосовно того, зокрема, що зазначення в ордері, що правова допомога надається "в судових органах" є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі. Суд апеляційної інстанції помилково послався на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, оскільки правовідносини у цих справах зі справою № 914/690/23 щодо спірного питання не є подібними. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про наявність у представника позивача повноваження представляти інтереси останнього, занадто формально підійшов до оцінки обставин, що позбавило позивача права на захист своїх прав у суді. Водночас судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.12.2018 у справі № 9901/736/18, від 22.02.2023 у справі № 280/11599/21, стосовно того, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Крім того, судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги було порушено положення Закону України "Про судовий збір" і не враховано висновків Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 17.03.2023 у справі № 910/7169/18, стосовно того, що в разі залишення позову без розгляду сума сплаченого судового збору повертається судом за клопотанням особи, яка його сплатила, з державного бюджету України. При винесенні додаткової постанови судом апеляційної інстанції було порушено положення статті 130 ГПК, оскільки для стягнення з позивача компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останньому необхідно було довести, а суду - встановити і зазначити про це у судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали. При цьому судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду з відповідного питання, викладених у постановах від 02.02.2022 у справі № 917/3/21, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду позов АТ "Таскомбанк" з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1статті 226 ГПК, оскільки позовну заяву підписано особою, повноваження якої на це не підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно з частиною 2 статті 162 ГПК позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
У частині 1 статті 56 ГПК визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 ГПК).
Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК (у редакції станом на 24.02.2023, чинній на час подання позову у справі) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За змістом статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (у відповідній редакції) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (частина 1). Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина 2). Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (частина 3). Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частина 4).
Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (у редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України від 17.11.2020 № 118), встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
За змістом пункту 5, підпункту 12.4 пункту 12 зазначеного Положення ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Як свідчать матеріали справи, що розглядається, позовну заяву від імені АТ "Таскомбанк" підписано представником Банку - адвокатом Железняком О.В., на підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано копію ордера серії КВ № 791868, виданого Адвокатським об`єднанням "АФ "Лігал", за змістом якого на підставі договору про надання правової допомоги від 02.04.2019 № 2 уповноважено адвоката Железняка О.В. на представництво АТ "Таскомбанк" у судових органах, органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях.