ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1689/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Вронська Г.О., Кібенко О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023
(головуючий - Фоміна В.О., судді Плахов О.В., Шевель О.В.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2023
(суддя - Лавренюк Т.А.)
у справі №922/1689/21
за позовом фізичної особи ОСОБА_1
до фізичної особи ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія"
про стягнення 4 755 901, 65 грн,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/2892 від 09.10.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/1689/21 у зв`язку із відпусткою судді Бакуліної С.В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 для розгляду справи № 922/1689/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: Кролевець О.А. - головуючий суддя, судді: Кібенко О.Р., Вронська Г.О.
Історія справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач) про стягнення з відповідача 4 329 125,00 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 82 426,42грн та збитки від інфляції в розмірі 344 350,23 грн.
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 у справі №922/1689/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 скасовано рішення місцевого господарського суду, позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 4 329 125,00 грн, 3% річних в сумі 82 426,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 344 350,23 грн, здійснено розподіл судового збору.
4. Постановою Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/1689/21 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі №922/1689/21. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 у справі №922/1689/21 залишено в силі.
5. Додатковою постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 922/1689/21 частково задоволено заяву ОСОБА_2 про розподіл та стягнення судових витрат у справі №922/1689/21. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяву ОСОБА_2 про розподіл та стягнення судових витрат у справі №922/1689/21 залишено без задоволення.
6. Господарським судом Харківської області видано відповідні накази:
- 05.10.2022 Господарським судом Харківської області на примусове виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/1689/21 видано наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 142 677,05 грн судового збору за подання касаційної скарги; стягувач: фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
- 05.10.2022 Господарським судом Харківської області на примусове виконання додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 922/1689/21 видано наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; стягувач: фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
7. Представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Бородін Т.В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича із заявою про примусове виконання рішення, в якій посилаючись на те, що залишок боргу за наказом Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 у справі № 922/1689/21 складає 83 012,60 грн, просив стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 83 012,60 грн судового збору за подання касаційної скарги.
8. До вказаної заяви додано, зокрема, оригінал наказу Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 справа № 922/1689/21 на примусове виконання постанови з відміткою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюта Івана Миколайовича про стягнення 06.01.2023 на користь стягувача 59 664,24 грн, залишок боргу складає 83 012,60 грн.
9. 06 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександром Валентиновичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 з виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/1689/21, виданого 05.10.2022, про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 142 677,05 грн судового збору за подання касаційної скарги, згідно з відміткою на виконавчому документі та заяві стягувача залишок суми боргу за виконавчим документом на момент пред`явлення становить 83 012,60 грн; стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 8 301,26 грн (10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню).
10. Після відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександром Валентиновичем в межах ВП № НОМЕР_8 винесено:
- постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8;
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8;
- постанову про арешт коштів боржника від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8;
- постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику, в межах суми стягнення, від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8;
- постанову про арешт майна боржника від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8, якою накладено арешт на торговельні марки та заборонено будь-яку передачу прав на їх використання, а саме:
1) Торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_3, дата реєстрації: 29.06.2022;
2) Торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_4, дата реєстрації: 12.08.2019;
3) Торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_5, дата реєстрації: 27.11.2017;
4) Торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_6, дата реєстрації: 27.11.2017;
5) Торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_7, дата реєстрації: 10.03.2020.
11. Супровідними листами від 06.03.2023 №№ 452, 454, 455, 457, 458, 459 примірники постанов направлені стягувачеві та боржникові відповідно.
12. 27 березня 2023 року до Господарського суду Харківської області від фізичної особи ОСОБА_1 надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича в межах виконавчого провадження № НОМЕР_8 (в порядку ст. 339 ГПК України), в якій заявник просив:
- витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича матеріали ВП № НОМЕР_8;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 від 06.03.2023;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича про відкриття виконавчого провадження від № НОМЕР_8 від 06.03.2023.
- визнати неправомірними подальші дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича після відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 від 06.03.2023, здійснені ним в межах ВП НОМЕР_9, а саме: визнати протиправними та скасувати наступні постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича:
- постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8;
- постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8;
- постанову про арешт коштів боржника від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8;
- постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику, в межах суми стягнення, від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8;
- постанову про арешт майна боржника від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8, якою накладено арешт на торговельні марки та заборонено будь-яку передачу прав на їх використання, а саме:
1) торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_3, дата реєстрації: 29.06.2022;
2) торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_4, дата реєстрації: 12.08.2019;
3) торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_5, дата реєстрації: 27.11.2017;
4) торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_6, дата реєстрації: 27.11.2017;
5) торговельну марку, свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_7, дата реєстрації: 10.03.2020.
13. Скарга мотивована порушенням принципу територіальності при відкритті виконавчого провадження. Позивач зазначає, що місцем реєстрації боржника є: АДРЕСА_3, а тому приватний виконавець Ярмоленко О.В. зобов`язаний був повернути заявнику (стягувачу) виконавчий документ, а не приймати його до виконання та відкривати виконавче провадження, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
14. Нормативно-правовим обґрунтуванням скарги визначені статті 339 - 341 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 5, 18, 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження", статті 4, 25, 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
15. Також в обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.07.2021 у справі №380/9335/20, від 29.07.2021 у справі № 300/3339/20.
Короткий зміст оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій
16. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2023 у справі № 922/1689/21 відмовлено у задоволенні скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича.
17. Ухвала мотивована тим, що в судових наказах зазначено адресу боржника - АДРЕСА_2, саме ця адреса була зазначена боржником (позивачем) ОСОБА_1 у позовній заяві.
18. Пунктом 3 розділу III Інструкції з організації виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, від 02.04.2012, № 512/5, встановлено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.
19. Суд першої інстанції зазначає, що за відсутності інформації та доказів (документів) про інше, місцем проживання чи перебування боржника вважається адреса, яку зазначено у виконавчому документі, що є визначальним для визначення територіальної юрисдикції виконавця.
20. Місцевий господарський суд вказує на те, що ОСОБА_1 не повідомляв суди про зміну свого місця проживання (перебування), не повідомляв і приватного виконавця Ярмоленка О.В, про те, що його місце проживання (перебування) відмінне від місця проживання (перебування), зазначеного судом у виконавчому документі.
21. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що місцезнаходження майна боржника є самостійною підставою, яка надає право приватному виконавцеві приймати до виконання та виконувати виконавчі документи, якщо місцезнаходження майна боржника підпадає під територіальну юрисдикцію приватного виконавця.
З наданих суду доказів вбачається, що боржник ОСОБА_1 має на території виконавчого округу Харківської області майно (корпоративні права), а саме: станом на дату відкриття виконавчого провадження та на теперішній час, боржнику належить частка статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" (код ЄДРПОУ 37094052, місцезнаходження: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1), яка становить 6 016 750,00 грн, що складає 41% статутного капіталу.
22. Суд першої інстанції не прийняв посилання боржника на практику Верховного Суду, оскільки правовідносини, які виникли у справах № 380/9335/20 та № 300/3339/20 (на висновки яких посилається скаржник) стосуються прийняття до виконання виконавчих написів нотаріусів, а тому не є подібними до правовідносин, що виникли у справі № 922/1689/21.
23. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у справі № 922/1689/21 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2023 в частині відмови у задоволенні скарги фізичної особи ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В., здійснених в межах виконавчого провадження НОМЕР_9, а саме: визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 06.03.2023 ВП НОМЕР_9, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.03.2023 ВП НОМЕР_9. Провадження у справі в частині цих вимог закрито. В решті ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2023 у справі №922/1689/21 залишено без змін.
24. Постанова мотивована правомірністю відкриття приватним виконавцем Ярмоленко О.В. виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 05.10.2022 у справі № 922/1689/21 в межах виконавчого округу Харківської області, тобто за місцем проживання/перебування боржника - фізичної особи, зазначеним у вказаному виконавчому документі. Виконавчий документ видав суд і приватний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом.
25. Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
26. Суд апеляційної інстанції зазначає, що правом подавати заяви про виправлення помилок у виконавчому документі та подання додаткових доказів щодо місця проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи надається стягувачу і боржнику. Однак у даній справі боржник та стягувач такими правами не скористалися.
27. Апеляційний господарський суд погодився з твердженням позивача щодо безпідставного посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що місцезнаходження майна боржника підпадає під територіальну юрисдикцію приватного виконавця, оскільки надані до суду матеріали виконавчого провадження (зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення) та пояснення приватного виконавця свідчать, що під час відкриття виконавчого провадження останній керувався саме критерієм щодо місця проживання/перебування боржника - фізичної особи, зазначеним у виконавчому документі (наказі суду). Однак зазначене не призвело до ухвалення помилкового рішення судом першої інстанції в цій частині.
28. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні скарги позивача на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 06.03.2023 ВП НОМЕР_9, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.03.2023 ВП НОМЕР_9 та закриваючи провадження в частині цих вимог, вказав на те, що такий спір не підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.
29. Апеляційний господарський суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, основної винагороди та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
30. Суд апеляційної інстанції посилається на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №295/6656/14-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
31. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.04.2023 у справі №922/1689/21, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця.
32. Скаржник у касаційній скарзі в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій.
33. Позивач зазначає, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
34. ОСОБА_1 наголошує на тому, що саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.
35. Крім того, у касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про передачу справи №922/1689/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, щодо обов`язку державного та/або приватного виконавця перевіряти інформацію про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника на момент відкриття виконавчого провадження, оскільки на сьогодні, правові позиції судів адміністративної юрисдикції з цього питання є протилежними позиціям судів цивільної юрисдикції.
Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, від 29.07.2021 у справі № 300/3339/20, від 05.07.2021 у справі № 340/1890/20.
36. Скаржник не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо неприйняття судом апеляційної інстанції до уваги постанов Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, від 29.07.2021 у справі № 300/3339/20, з огляду на подібність зазначених справ і справи, що розглядається.
37. ОСОБА_1 зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду постановлено ухвалу від 15.03.2023 у справі № 211/4347/15-ц з окремою думкою, в якій суддя Верховного Суду вказує, що відмінність у виді виконавчого документа, який підлягав примусовому виконанню у конкретній справі, та різна кількість адрес боржників у різних справах, не впливають на вирішення однієї і тієї ж процесуальної проблеми щодо наявності обов`язку державного виконавця перевіряти адресу проживання боржника під час відкриття виконавчого провадження.
38. Також скаржник вказує на неправомірне неприйняття судом апеляційної інстанції доказів, долучених позивачем до апеляційної скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
39. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Позиція Верховного Суду
40. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
41. Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця повністю.
42. Разом з тим, касаційна скарга не містить доводів та підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до приписів ст. 287 ГПК України, в частині закриття провадження у справі щодо вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, здійснених в межах виконавчого провадження НОМЕР_9, а саме: визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 06.03.2023 ВП НОМЕР_9, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.03.2023 ВП НОМЕР_9; та в частині відмови в задоволенні скарги позивача щодо визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця: про стягнення з боржника основної винагороди від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8, про арешт коштів боржника від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8, про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику, в межах суми стягнення, від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8, про арешт майна боржника від 06.03.2023 ВП № НОМЕР_8, якою накладено арешт на торговельні марки та заборонено будь-яку передачу прав на їх використання.
43. Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
44. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
45. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
46. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 зазначила, що як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні "Горнсбі проти Греції", відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було би ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло би породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Таким чином, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це би нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
47. Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
48. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
49. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
50. За приписами ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
51. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
52. Частиною 1 ст. 74 Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.