ф
РІШЕННЯ
Іменем України
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №990/161/23
адміністративне провадження № П/990/161/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
за участю секретаря судового засідання: Самари В.С.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача: Ксендзова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження справу № 990/161/23
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 03.08.2023 ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся через "Електронний суд" до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якому, з урахуванням уточнення, просив:
- визнати протиправною відмову ВККС України щодо надання позивачу публічної інформації відповідно до запиту про отримання публічної інформації від 27.07.2023;
- зобов`язати ВККС України повторно розглянути його запит про отримання публічної інформації від 27.07.2023 з урахуванням висновків суду і надати йому запитувану публічну інформацію в електронному вигляді;
- допустити рішення суду до негайного виконання згідно з частиною першою статті 371 КАС України;
- стягнути на його користь із відповідача судові витрати у вигляді судового збору.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова ВККС України в наданні копій письмових робіт, складених кандидатами на посаду судді місцевого суду в липні-серпні 2019 року в ході кваліфікаційного іспиту в межах процедури добору кандидатів на посаду суддів місцевих судів, оголошеного рішенням ВККС України від 03.04.2017 № 28/зп-17, викладена у відповіді від 02.08.2023 № П-1286/23 на його запит, є незаконною.
Також позивач вказує, що в рішеннях Конституційного суду Вірменії та Конституційного трибуналу Польщі викладено висновок про недопустимість обмеження громадськості у доступі до інформації щодо конкурсних процедур кандидатів на посаду суддів, зазначає, що посилання на практику Конституційних судів інших країн є допустимим з огляду на практику Конституційного Суду України.
Щодо суті відмови у наданні запитуваної інформації позивач стверджує, що поширення інформації, яку він просив надати, пов`язано зі значним суспільним інтересом суспільства з огляду на значну увагу до судової реформи в Україні, поширення вказаної інформації не порушує "право на репутацію" кандидатів на посаду суддів, поширення вказаної інформації не порушує інтереси ВККС України, оскільки відповідь на запит не містить обґрунтувань складності підготовки нових практичних завдань, ВККС України не зазначено яким чином шкода від поширення інформації переважає суспільний інтерес до неї, поширення вказаної інформації не порушує інтереси правосуддя, оскільки запитувана інформація стосується кандидатів на посаду судді, а не діючих суддів, вказує, що опублікування вказаної інформації в момент, коли призначення особи на посаду судді є незворотним, є найбільш доцільним та обґрунтованим.
Також позивач вказує, що порушення його прав та свобод полягає в тому, що Закон України "Про доступ до публічної інформації", як він вважає, надає йому право на отримання цієї інформації, проте відповідач протиправно перешкоджає позивачу у реалізації цього права.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить позов задовольнити.
3. Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до Суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з огляду на те, що враховуючи, що ВККС України є розпорядником інформації, пов`язаної з проведенням кваліфікаційного іспиту, з огляду на положення статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформацію, яка міститься в зошитах для виконання практичних завдань, сформованих в рамках проведення добору кандидатів на посаду судді, включено до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, затвердженого наказом Голови ВККС України 05.04.2017 № 24 (зі змінами).
Обмеження доступу до вказаної інформації здійснено виключно з метою захисту репутації та прав кандидатів на посаду судді, оскільки опублікування інформації щодо виконаних практичних завдань в соцмережі "Фейсбук" призведе до масового обговорення та оцінки вказаних робіт, що не завжди може бути результатом повного чи всебічного розуміння вказаної інформації, та може спричинити цькування та приниження кандидатів на посаду судді. Крім того, обмеження інформації здійснено задля підтримання авторитету й неупередженості правосуддя, оскільки складення кваліфікаційного іспиту є частиною процедури добору кандидатів на посаду судді, результатом якого є призначення осіб на посади суддів.
Тому розголошення інформації щодо виконаних практичних робіт загрожуватиме незалежності здійснення судочинства вказаними особами, а вказана інформація, опублікована у вільному доступі, може зробити суддю вразливим до впливу третіх осіб. З огляду на це, описана вище шкода значно переважає суспільний інтерес в отриманні запитуваної інформації.
Також відповідач звернув увагу на те, що процедуру добору на посаду судді місцевого суду ще не закінчено і остаточне рішення в даній процедурі не ухвалено ВККС України.
Сукупність цих факторів, на думку відповідача, обґрунтовує правомірність дій ВККС України щодо обмеження доступу до вказаної інформації, та підтверджує, що відповідь на запит ОСОБА_1 здійснено в межах, в порядку та у спосіб, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації".
4. У відповіді на відзив позивач зазначив, що за методикою проведення конкурсу і згідно фактичних обставин ВККС України публікує назагал деперсоніфіковані результати оцінювання кандидатів - тобто оцінки кожного кандидата із зазначенням їх прізвищ, імен та по батькові перебувають у вільному доступі. Тому якщо припустити гіпотетично, що якийсь кандидат склав іспит погано, отримав занизьку оцінку, то публікація копії його роботи не може завдати шкоду його авторитету більшу, ніж завдає уже сам по собі факт оприлюднення ВККС України виставленої йому оцінку.
Також позивач наголошує, що варто врахувати те, що суспільний контекст, який існував в Україні у 2017 році і який існує в 2022-2023 роках значно змінився: з огляду на те, що Україна набула статус кандидата у члени Європейського Союзу і судова реформа була висунута як одна з ключових умов, виконання якої потребується для подальшого отримання цього статусу, у суспільстві існує особливо високий інтерес до перебігу цієї реформи.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. 03.08.2023 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.
6. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Суду уточненої позовної заяви, із приведенням її у відповідність до вимог пунктів 2 та 9 частини п`ятої статті 160 КАС України, а також з урахуванням положень частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України, у якій уточнити предмет спору, зміст позовних вимог та їх відповідне нормативно-правове обґрунтування, вказати в чому полягає порушення його прав, свобод та інтересів з боку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в межах її повноважень та, відповідно, навести правове обґрунтування позовних вимог у цій частині, а також зазначити місце проживання чи перебування позивача.
7. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.08.2023 позивачем 08.08.2023 через "Електронний суд" було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій вимоги ухвали від 08.08.2023 виконані в повному обсязі.
8. Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
9. В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив Суд їх задовольнити.
10. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив Суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
11. 27.07.2023 ВККС України було оприлюднено Декодовані та загальні результати кваліфікаційного іспиту, складеного кандидатами на посаду судді місцевого суду в липні - серпні 2019 року (щодо добору, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.04.2017 № 28/зп-17).
12. 27.07.2023 позивач подав до ВККС України запит в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо надання публічної інформації (шляхом надіслання на електронну пошту з накладенням на нього КЕП), у якому просив надати в електронному вигляді копії письмових робіт, складених кандидатами на посаду судді місцевого суду в ході вказаного вище кваліфікаційного іспиту, з метою подальшої їх публікації в групі "Позиції вищих судів України" у соцмережі Фейсбук для порівняння робіт, виявлення помилок, відзначення найкращих робіт, підвищення потенційними кандидатами загального розуміння до перебігу іспитів, методики оцінювання робіт членами ВККС України.
13. 02.08.2023 позивач отримав від ВККС України відповідь, датовану цим же днем, у якій повідомляється наступне:
14. 02.08.2023 ВККС України надано відповідь на вказаний запит за вих. № П-1286/23, у якій повідомлено позивача про те, що інформацію, що міститься в зошитах для виконання практичних завдань, сформованих в рамках проведення добору кандидатів на посаду судді, включено до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Комісії, затвердженого наказом Голови Комісії від 05.04.2017 № 24 (зі змінами). Зошитам для виконання практичних завдань надано гриф "Для службового користування". Позивача повідомлено про те, що частиною третьою статті 78 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що виконання практичного завдання під час кваліфікаційного іспиту здійснюється анонімно. Крім того, у серпні 2019 року під час кваліфікаційного іспиту застосовано 18 практичних завдань, зміст яких може бути використано під час реалізації ВККС України наступних процедур суддівської кар`єри. З огляду на викладене доступ до зошитів для виконання практичних завдань не надається для захисту репутації та прав кандидатів на посаду судді та підтримання авторитету й неупередженості правосуддя, оскільки розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення цієї інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
15. Вважаючи вказану відмову ВККС України щодо надання позивачу публічної інформації протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Оцінюючи наведені учасниками справи аргументи на обґрунтування позову та заперечень на нього, Суд дійшов таких висновків.
17. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Вказана конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає передусім закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.
19. У контексті справи, що розглядається, Верховний Суд зауважує, що ВККС України є суб`єктом владних повноважень, відтак його відповідь позивачеві повинна чітко базуватись на вимогах чинного законодавства.
20. Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
21. Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
22. Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19). Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012).
23. Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, закріплює, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
24. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
25. Відповідно до статті 5 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
26. За змістом частин першої, другої статті 7 Закону №2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
27. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI), та інформації, що становить суспільний інтерес, встановлює цей Закон.
28. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657-ХІІ).
29. Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657-ХІІ). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI).
30. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657-ХІІ).
31. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657-ХІІ).
32. Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.1997 № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
33. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 21 Закону № 2657-ХІІ порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: 1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту; 2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей; 3) про стан здоров`я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; 4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов`язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими особами, які брали участь або сприяли реалізації російської імперської політики, представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів; 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; 5-1) щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов`язковому оприлюдненню відповідно до закону; 6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
34. З матеріалів справи, яку розглядає колегія суддів Верховного Суду, вбачається, що запитувана позивачем інформація, яка міститься в зошитах для виконання практичних завдань, сформованих в рамках проведення добору кандидатів на посаду судді, відноситься до інформації з обмеженим доступом, зокрема, службової інформації.
35. Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
36. Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
37. Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
38. У контексті справи, що розглядається, Суд ще раз акцентує увагу, що інформація, яку просить надати позивач, є інформацією з обмеженим доступом.
39. Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
40. Вказане дає Суду підстави дійти висновку про те, що відповідач, надаючи відповідь на запит ОСОБА_1 про отримання інформації, яка міститься в зошитах для виконання практичних завдань, сформованих в рамках проведення добору кандидатів на посаду судді, обґрунтовано вказав про те, що доступ до зошитів для виконання практичних завдань не надається для захисту репутації та прав кандидатів на посаду судді, оскільки розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення цієї інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
41. Відповідно до частин четвертої - сьомої статті 6 Закону № 2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.
Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.
42. Аналіз вищевказаних положень дозволяє Суду дійти висновку, що законом чітко передбачено випадки, в яких не може бути обмежено доступ до інформації, а також відомості, які не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом. Запитувана позивачем у ВККС України інформація не відноситься до таких випадків.
43. До службової інформації, зокрема, може належати інформація: що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень (частина перша статті 9 вказаного Закону).
44. Частиною другою статті 9 Закону № 2939-VI передбачено, що документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
45. На виконання вказаних вимог Закону, наказом Голови Комісії від 05.04.2017 № 24 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у Комісії (далі - Перелік), відповідно до пункту 14 якого, її становить інформація, що міститься у матеріалах проведення іспиту (аудиторних відомостях, тестових зошитах, бланках відповідей анонімного тестування (анонімного письмового тестування, письмового анонімного тестування); зошитах із практичними завданнями (анонімними практичними завданнями); зошитах для виконання практичних завдань (анонімних практичних завдань); екзаменаційних відомостях, які сформовані у рамках проведення добору кандидатів на посаду судді та кваліфікаційного оцінювання.
46. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що запитувана позивачем інформація, що міститься в зошитах для виконання практичних завдань, сформованих в рамках проведення добору кандидатів на посаду судді, включена до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Комісії, затвердженого наказом Голови Комісії від 05.04.2017 № 24 та зошитам для виконання практичних завдань надано гриф "Для службового користування".
47. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 9, 10 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою КМУ від 19.10.2016 № 736, питання щодо необхідності присвоєння документу грифу "Для службового користування" вирішується виконавцем або посадовою особою, яка підписує документ, відповідно до переліку відомостей та з дотриманням вимог частини другої статті 6 та статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
До прийняття рішення про присвоєння документу грифу "Для службового користування" особи, зазначені в пункті 9 цієї Інструкції, повинні:
1) перевірити, чи належить інформація, яку містить документ, до категорій, визначених у частині першій статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
2) встановити, чи належить відповідна інформація до такої, доступ до якої згідно із законом не може бути обмежено, в тому числі шляхом віднесення її до службової інформації;
3) перевірити дотримання сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
48. Зазначений вище Перелік відомостей, що становлять службову інформацію в Комісії, затверджений наказом Голови Комісії від 05.04.2017 № 24, є чинним та не оскаржувався позивачем. Відтак його положення є такими, які визначають алгоритм дій Комісії із підготовки та надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 27.07.2023.
49. Обставина щодо включення запитуваної позивачем інформації до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Комісії, затвердженого наказом Голови Комісії від 05.04.2017 № 24 та надання такій інформації грифу "Для службового користування" сторонами не заперечується.
50. Сама сутність грифу "Для службового користування" зводиться до того, що існує перешкода чи додаткова умова в отриманні подібного роду інформації.
51. Тобто присвоєння певному документу грифу "Для службового користування" саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію у ньому. Аналогічно, не може бути відмовлено у доступі до інформації тільки через те, що відповідний вид інформації включено до переліку відомостей, які становлять службову інформацію.